Учнівська юнь Одещини – у вінок Кобзареві

Величезна заслуга Шевченка в розвитку української мови, у згуртуванні передових сил української нації. З появою його творів українська література надзвичайно розширила свої тематичні обрії, набула філософської глибини та на той час небувалої художньої довершеності й поліфонічності. Саме оце злиття індивідуального, національного і вселюдського робить Шевченків «Кобзар» невичерпною й вічно актуальною книгою, з якої кожне покоління почерпує щось своє, актуальне саме для свого часу. Саме тому Шевченка звуть українським Пророком і світочем нації.

З метою поглибленого ознайомлення молоді з твор-чістю великого сина і провідника українського народу та сприяння гармонійному розвитку юних українських громадян в Україні запроваджено низку щорічних учнівських конкурсів, присвячених дослідженню та осмисленню творчості Т.Г. Шевченка. Зокрема, з 1 листопада 2013 року до 1 лютого 2014-го за сприяння Одеської обласної державної адміністрації департамент освіти і науки ОДА (Т.О. Лазарева) та Одеський обласний інститут удосконалення вчителів (В.А. Кавалеров) провели І—ІІІ етапи ХІІІ Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості, що проходить під гаслом «Об’єднаймося ж, брати мої!» та присвячений Шевченківським дням, у номінаціях «Література» та «Історія України і державотворення».

До Одеського обласного інституту удосконалення вчителів на розгляд журі надійшло 72 роботи у номінації «Література». Відповідно до положення про конкурс лише п’ять найкращих із них були передані на розгляд всеукраїнського журі до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (м. Київ). Це роботи Анастасії Давид, учениці 11-го класу Татарбунарського навчально-виховного комплексу «ЗОШ І—ІІІ ступенів—гімназія» (учитель А.А. Витовтова); Марії Зирянової, учениці 11-го класу спеціалізованої загальноосвітньої школи №1 ім. О.В. Суворова І—ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови м. Ізмаїла (учитель О.М. Проценко); Ірини Платон, учениці 10-го класу Красноокнянського НВК (учитель Н.Г. Кожухар); В’ячеслава Лойтаренка, учня 10-го класу НВК «Балтська ЗОШ І—ІІІ ступенів №3—колегіум» (учитель І.Б. Безугла); Дар’ї Огданець, учениці 8-го класу Одеського навчально-виховного комплексу «Гармонія» «Загальноосвітня школа І—ІІ ступенів — гімназія №6» (учитель Л.А. Ткачук).

Мушу щиро зізнатися, що слово «найкращих» звучить тут дещо умовно, бо глибоких, по-справжньому творчих робіт, які могли б претендувати на звання найкращих, значно більше, ніж п’ять, і відібрати із них най-найкращі було для журі справою аж ніяк не легкою.

Сьогодні ми представляємо читачам «Чорноморських новин» окремі зразки поетичної творчості учасників конкурсу. Гадаємо, вам буде цікаво дізнатися, як мислять, що думають і про що мріють наші юні земляки.

Світлана СВІНТКОВСЬКА,
завідувачка Науково-методичного центру української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту удосконалення вчителів.

Молитва

Дай, Боже, щастя нашій Україні!
І неба із волошками їй дай,
Що ніби її очі ніжно-сині,
Задивлені в Дніпро або Дунай.
Дай, Боже, Україні справжню волю!
Благослови її малих дітей
На добру, світлу і щасливу долю
В країні мрій і праведних ідей.
Дай, Боже, нам любові так багато,
Щоб вистачило нам на все життя,
Щоб серцем Україну обійняти,
Як обнімає матінку дитя.
А ще дай, Боже, розуму й терпіння,
Щоб жити для Вкраїни кожен день,
Щоб втримати в землі її коріння,
Щоб не забуть прабабчиних пісень,
Щоб їх співати гучно, не ховатись,
Щоб зберігати мову солов’їну,
Щоб вірити, любити й сподіватись.
Дай, Боже, Україні — Україну.

Христина ПЕТРЕНКО,
учениця 11-го класу
Кілійського НВК «ЗОШ I—III ст. — гімназія».

Скажи, Тарасе-батьку...

Скажи, Тарасе-батьку,
Чому нам важко так?
Хоч наче й вільні стали,
А в серці — рабський страх.
Питаєм, що робити?
Куди нам повернуть?
А твоїх заповітів
Не хочемо почуть.
Святкуєм ювілеї,
Шануємо тебе,
А мову зневажаєм,
Соромимось — себе!
Все ділимось на Захід,
На Південь і на Схід,
Хоч ти нам про єднання
Залишив заповіт.
Казав нам: «Обніміться!
Живіте, як брати».
Та хто ж нам заважає
Йти разом до мети?
Сказав Шевченко сумно:
— Як єдності нема,
Про щастя і стабільність
Вам мріяти дарма.
Як хочеться вам щастя
І долю світлу мать,
Учіться свою волю
Й Державу цінувать!

Андрій ЧМИР,
учень 10-го класу ЗОШ №56 м. Одеси.

Наша Україна

Край дороги — тополя, верба та калина —
    Україна.
Між горами — старий Дніпро; степ і верховина —
    Україна.
Лани широкополі, ліси і полонина —
    Україна.
Соловейко в темнім гаю, зозуля на калині —
    Україна.
Сади зелені, біленькі хатини —
    Україна.
Люди працьовиті, матір і дитина —
    Україна.
Це — Шевченкова, це — наша
    рідна Україна.
Поради від Шевченка
У парку біля Шевченка
Зібралися люди
Й запитали у поета,
Як їм далі бути.
Куди іти? Що робити?
Де правди шукати?
А поет їм відказує:
— У вас — одна мати.
Не для того Україна
Всіх вас породила,
Щоб її ви — рідні діти —
Взяли та й згубили.
Єднайтеся, братайтеся,
Минуле вивчайте,
Тільки воля дасть вам долю —
Добре пам’ятайте.
Ще я, любі мої діти, вас застерігаю:
Кров’ю землю не кропіте
Од краю до краю.
Об’єднайтесь, брати мої,
Молю вас. Благаю!

Ольга АНДРАЩУК,
учениця 8-го класу Писарівського НВК
Кодимського району.

Біля пам’ятника Т.Г. Шевченку

Останній жовтий лист додолу впав.
Вже осінь огортає місто в зливу.
А ти стоїш, немов когось чекав,
І так застиг в очікуванні дива.
І в тих очах, вологих від дощу,
Рука митця натхненно передала
Незламну волю, силу ту живу,
Що душу відрива від п’єдесталу.
І линуть у рядках твої думки,
І мова солов’їна ллється світом.
Хоч вже давно стоїш без руху ти,
Та все одно не припиняєш жити.
Останній жовтий лист додолу впав,
Вже осінь огорнула місто в зливу.
А ти стоїш, немов когось чекав,
І так застиг в очікуванні дива.
Блакитно-жовтий світ
Він ішов дорогою прямою,
Навіть не спинившись ні на мить,
З гордо піднятою головою,
Серед хмар шукаючи блакить.
Хоч вітри згинали міць додолу,
Не скоривсь, не впав, ішов вперед.
Мов живильну воду, рідне слово
У своїх долонях ніс поет.
Прометей, герой свого народу,
України-неньки вірний син.
Все життя віддав він за свободу,
Щоб Вітчизна піднялась з колін.
І, нарешті, запалала знову
Та, яку плекав багато літ,
Ясна зірка — українська мова,
Чарівний блакитно-жовтий світ.

Віолетта МІНГАЗОВА,
учениця 11-го класу Чорноморської ЗОШ
Комінтернівського району.

Я люблю тебе, Україно-святине!

У сні й наяву ти люби Україну.
Край материнський у серці плекай,
Рідну мову свою бережи солов’їну,
А щоб зберегти — не цурайся, вивчай!
Її сини ми й доньки вільні.
Нащадки прадідів незламних.
А значить, що зусиллям спільним
Ми принесемо Україну славу.
О, наша пісня й дума не вмре, не загине.
Я люблю тебе, Вкраїно, святая святине!

Наталя ДУМАНСЬКА,
учениця 10-го класу Іллічівської гімназії №1.

Пісня про кращу долю
Заспіваймо пісню про кращу долю,
Шевченковим словом прославляймо волю.
В майбуття крокуймо з рідними піснями,
А Тарас Шевченко хай крокує з нами.
Єднаймося, браття, у сім’ю єдину!
Піднімаймо стяги та й за Україну!
Хай волошки квітнуть, і червоні маки,
Хай не одягають хлопці форму «хакі»,
Вдягнуть вишиванки і в однім бажанні
Посплітають руки в ланцюгу єднання.
Та вийдемо дружно у пшеничне поле,
Будемо прославляти українську волю!
Єднаймося, браття, у сім’ю єдину,
Піднімаймо стяги та й за Україну!

Лариса ПІНЧЕВСЬКА,
учениця 9-го класу ЗОШ № 9 м. Котовська.

Рідна мова

Рід, рідня, родина —
То наша Батьківщина.
Звук, склад, слово —
То наша рідна мова.
Материнська — бо від «мати».
Чув її з дитячих літ.
Солов’їна — бо співучіш
Не знайдеш на цілий світ.
Розцвітай же, моя мово,
Квітни у серцях.
Хай тебе вивчають діти
Й збережуть в віках.

Карина ЗАКАЛЬСЬКА,
учениця 7-го класу  Новосельської
школи I—II ст.  Березівського району.

Крізь терни — до зірок
Зазнав народ наш прикрощів чимало,
Та все ж боровся завжди й повсякчас.
Ніколи мужності йому не бракувало
Здолати те, що нам лихий припас.
Сьогодні, в дні, коли минуло лихо,
Ми вшанувати маєм пам’ять тих,
Хто не сидів у «крайній хаті» тихо,
А в правий бій вступив супроти злих.
Хто вперто йшов до світлої мети,
Тих, хто здобув нам заповітну волю.
Ми їхнім шляхом маємо іти
Крізь терни до зірок — за кращу долю.
Щоб наша Україна квітла вічно,
Могутня й доброзичлива без міри,
Щаслива, мудра, світла і велична —
Така, в яку Тарас Шевченко вірив!
Такою буде Україна,
якими будуть в нас серця
Так, «ще не вмерла Україна…»
І вірю, що не вмре ніколи!
Римують неньку із «руїна»
Ті, що душею охолоди.
Були часи: діди боролись —
Завзяті, щирі українці.
Чому ж спиною повернулись
До неньки ми в «своїй сторінці»?
Чому рушаєм за кордони,
Полишивши степи широкі?
Адже не буде там калини,
Що за вікном милує око!..
Вкраїно наша — справжнє чудо
Із рук Всевишнього митця!
Та все ж — вона такою буде,
Якими будуть в нас серця.

Катерина МЕЛЬНИЧУК,
учениця 11-го класу, Іллічівської гімназії №1.