№ 18-109 (21489-21500) четвер-субота 6-8 березня 2014 року

В історії народів бувають революційні періоди, коли час спресовується і ситуація блискавично змінюється, що навіть ті люди, які перебувають в епіцентрі подій, не встигають все збагнути, усвідомити і, тим більше, передбачити. Нам ще потрібно буде чимало часу для того, щоб повністю зрозуміти, що відбувалося в нашій країні протягом останніх трьох місяців, що відбувається сьогодні і відбуватиметься найближчими днями. Ще 21 лютого, коли екс-президент В. Янукович і троє лідерів опозиції підписали угоду «Про врегулювання кризи в Україні», мало хто міг передбачати, що правлячий режим так швидко розвалиться і В. Янукович втече. Мало хто міг передбачити, що народна революція зможе повалити режим, який спирався на півторамільйонну Партію регіонів, десятки тисяч провладних чиновників, міліцію і СБУ з їх різноманітними загонами спецпризначення, Внутрішні війська і Збройні сили України.

До самої ганебної втечі екс-президента В. Януковича з Києва Москва заявляла, що вона не втручатиметься у внутрішній конфлікт в Україні і звинувачувала в такому втручанні США та європейські країни, які насправді виявляли солідарність з українським народом у його євро-інтеграційних прагненнях та його конфронтації із злочинним режимом. Москва сподівалася, що Януковичу вдасться поновити свій контроль над ситуацією в країні. Але цього не сталося. Мало хто сумнівався в тому, що повалення антинародного режиму В. Януковича в Україні «не сподобається» Кремлю, ба більше — викличе скажену істерику. І справді, використовуючи нестабільну ситуацію в Україні, Кремль вдався до реалізації заздалегідь спланованих різноманітних політичних та економічних важелів шантажу і тиску на нову українську владу, щоб і надалі диктувати їй свою волю, як це робилося впродовж усіх років незалежності України. Але мало хто міг передбачити, що відразу після формування нового уряду в Україні Кремль вдасться до брутальної і нічим не спровокованої збройної інтервенції проти України.

3 березня виконуючий обов’язки Президента України, Голова Верховної Ради Олександр Турчинов звільнив з посади голови Одеської облдерж-адміністрації Миколу Скорика, призначивши на цю посаду Володимира Немировського.

Новопризначений очільник Одещини у вівторок зустрівся з керівним активом області, представниками громадськості, виступив з програмною заявою. Своїми головними завданнями Володимир Леонідович назвав наведення порядку в області та безжальне викорінення корупції.

Шевченко:  міфи  совєтської  доби  та  їх  спростування

Академік Іван Дзюба писав: «Кожна доба заново прочитує Шевченка… Кожен достойний український письменник, працівник культури, громадянин незмінно відчуває потребу осмислити Шевченка для себе, для своєї особистої долі… Всякий ворог українського народу незмінно намагався накласти на нього свою руку, перефарбувати його, спотворити. Зробити своїм… Боротьба за Шевченка — це боротьба за душу українського народу».

Мудрі слова. Бо Шевченко був не просто талановитою, чи хай навіть і геніальною людиною. Він був втіленням народної душі: спо-глядальної й замисленої, предко-вічно пов’язаної із землею і хліборобською працею, споконвічно спрямованої вгору, до височини, до небес, а в межах життєвого простору — до єдиного центру, якими є рідний край, рідний дім, сім’я, мати.

Дослідниця Мирослава Шах, аналізуючи такий, здавалося б, «нехитрий» віршик, як «Садок вишневий коло хати», зуміла побачити в ньому цілу філософію української душі й життєвих цінностей українського народу, які у казематі, в хвилину гострої туги за рідним краєм, несамохіть вихлюпнулися з поетової душі й «лягли на папері» простими, світлими рядочками, в яких і радість завершеної праці біля землі й тяжіння до ціннісного центру — до домівки, до матері, й отой потяг увись, де поміж цвіту гудуть хрущі й витьохкують соловейки, і вище — до неба, де над об’єднаною любов’ю й красою родиною встає вечірня зіронька (так і хочеться додати: «як Боже око чи далекий, але світлий лик небесного янгола»)...

Військова агресія Росії щодо України у неділю вивела на вулиці Одеси тисячі людей. За різними оцінками, у протестній ході взяло участь від 12 до 20 тисяч городян. Такого велелюддя у нашому місті з часів здобуття Україною незалежності не збиралося.

Спочатку на Європейській площі біля Дюка відбулося традиційне недільне віче (щодня тут збирається люд о 18-й, а щонеділі — о 12.00). Промовці біля відкритого мікрофона, одесити поміж собою різко засуджували дії керівництва сусідньої держави, висловлювали підтримку жителям Криму, які опинилися фактично під окупацією, та українським військовим, проти яких спрямовано найбільше агресії і провокацій. Інтервенція на територію нашої держави згуртувала одеситів, що розмовляють різними мовами, ходять до різних храмів, мають різні політичні симпатії.

«Квіти у вінок шани Тарасові Шевченку» — так активістки Ліги жінок назвали вечір, приурочений до 200-річчя Великого Кобзаря, який відбудеться в Золотій залі Літературного музею (вул. Ланжеронівська, 2) 9 березня.

У вечорі, який розпочнеться о 13.00, візьмуть участь улюбленці одеської публіки Антоніна Кулієва та її вихованці — студенти Одеської національної академії ім. А.В. Нежданової.

Голові Служби безпеки України в Одеській області
Сергію Курошу

Начальнику ГУ МВС України
в Одеській області
Петру Луцюку

Прокурору Одеської області
Ігору Боршуляку

До відома голови
Одеської обласної державної адміністрації
Володимира Немировського

Громадськість міста Одеси вимагає від керівників силових структур, органів прокуратури, Служби безпеки терміново навести лад в місті, чітко та неухильно виконувати вимоги законів щодо забезпечення правопорядку та провести ряд заходів, які унеможливлять на території Одеси прояви сепаратизму та підриву державного устрою України.

Відповідно до владних повноважень, наданих вам державою Україна, ви зобов’язані здійснити низку заходів щодо забезпечення громадського порядку та належно реагувати на суспільно небезпечні загрози.

10 березня о 14.00 в Одеському художньому музеї (вул. Софіївська, 5), відбудеться підбиття підсумків і нагородження переможців обласного конкурсу аматорського мистецтва «Мій Шевченко».

Нагадаємо, організатори конкурсу — Інтелектуальний форум та редакція «Чорноморських новин».

Ще й шпаки не прилетіли, а в Одесі вже спекотно: вирують палкі політичні пристрасті. Головним полігоном для сутичок думок та намірів у понеділок стало приміщення обласної ради, що на проспекті Шевченка, 4, точніше, сходи перед ним.

Пленарне засідання сесії обласної ради 3 березня скликалося заради обговорення одного-єдиного питання: про суспільно-політичну ситуацію в Україні та на Одещині і прийняття за підсумками того обговорення відповідної заяви.

Заяву схвалили, однак цей мирний процес дався з боєм. Щоправда, й на щастя, містечкова «революція», в яку було втягнуто депутатів, обійшлася, як то кажуть, малою кров’ю: великим галасом з вимогою автономії для Одеси, розмахуванням стягами, а також вибитими вікнами, спаленими прапорами та штурханиною на сходах обласної ради, захопленням трибуни у залі засідання та спробою войовниче налаштованого гурту людей прорватися до самого приміщення, яке і ззаду, і з боків, і спереду, на вході, пильно охоронялося місцевою міліцією.

Звернення  Одеської  обласної  ради з  приводу  суспільно-політичної ситуації  в  Україні  та  Одеській  області

Шановна громадо Одещини!

Депутати Одеської обласної ради як представники інтересів територіальних громад регіону не можуть залишатися осторонь значних змін у суспільно-по-літичному житті рідної держави. На жаль, вперше за час існування незалежної України суспільство зіштовхнулося з кризою, яка загрожує єдності, суверенітету і державності нашої країни та може обернутися національною катастрофою.

Звернення  до  громадян  Березівського  району

Уперше в новітній історії український народ зіштовхнувся з реальною загрозою єдності, суверенітету і державності нашої країни, яка може обернутися національною катастрофою.

Антиукраїнські та антидержавні сили, вступивши у змову з путінською владою, штучно підштовхують народи України та Росії до братовбивчої війни. Відкрив своє справжнє антинародне обличчя і вніс розкол в український народ екс-президент В. Янукович, лякливо втікши до свого кремлівського покровителя і закликавши його до введення російських військ в Україну.

Правителі Росії для здійснення своєї імперської мрії, яка в них зародилася відразу з утворенням незалежної України після розпаду СРСР, скориставшись внутрішньополітичними труднощами в нашій державі, вирішили розіграти так звану кримську карту, роздмухати сепаратистські настрої в Харківській, Донецькій, Луганській та деяких інших областях в своїх інтересах. Нехтуючи своїми зобов’язаннями перед Україною, Путін разом з російською Думою зухвало порушив суверенітет нашої держави — ввів збройні сили РФ на територію України.

Багато діянь поваленого режиму заслуговують того, щоб стати предметом розгляду Міжнародного кримінального суду і бути ви-знаними злочинами проти людяності.

Цілком очевидно, що правоохоронні органи і військова організація держави перетворилися на кримінально-репресивну машину, спрямовану на знищення власного народу. У кожного зі страшних діянь — свій генезис: є натхненники, виконавці, співучасники й пособники. Тільки вимоги законодавства утримують нас від очевидного — назвати цих людей злочинцями вже тепер, не дочікуючись неминучого суду. Для всіх нас важливо, щоб засідання цього суду відбувалося в Києві.

Слід попередити: оприлюднена інформація описує лише малі епізоди діяльності високопоставлених міліціонерів та військових, чиновників і держ-службовців усіх мастей, які призвели до масових убивств мирного населення. Сподіваюся, ці матеріали стануть складовою частиною обвинувального висновку диктаторському режиму. Про якусь політичну розправу немає й мови, просто країна повинна знати всіх поіменно. Це потрібно зробити не лише для покарання винних, а й для того, щоб політики, які ділять «на крові» посади, пам’ятали: відплата неминуча. Має бути засуджена система, яка дозволяє чинити такі злочини.

Гегель писав: «Секрет щастя полягає у вмінні вийти за межі власного «Я». Вражаючим є той факт, що люди, які допомагали майданівцям, приносили (привозили) власні гроші, стояли у черзі — настільки багато бажаючих прислужитися спільній справі. Це вже елементи нової гуманістичної моральності.

У сучасному світі визначальним чинником є рівень розвитку громадянського суспільства. Після Євромайдану всі суперечки щодо існування в Україні громадянського суспільства — недоречні. Майдан є пересторогою для чинної влади, а також для будь-якої майбутньої. Українці — це козацько-махновська нація, що продовжує українську традицію шанування свободи та гідності, для якої воля — екзистенціальна основа нашого буття. Вельми важлива наявність справжніх людей, що є сіллю нації. Вони здатні грати мелодію свого життя за будь-яких обставин. Михайло Лунін написав: «Я сумею перенести невзгоду: и в счастье, и в несчастии я всегда был одинаков».

Пече, болить моє серце, несила бачити, що діється з нашою Україною, до чого її довели недолугі політики.

Ну чому так виходить, що завжди ми постаємо перед фактами, подіями, які вже сталися, і дуже часто не на користь нашої держави? Адже можна було все передбачити, попередити, аби не довести ситуацію до вибухонебезпечної. Сусідня держава вже вкотре, даруйте на слові, «взуває» нас, а ми щоразу винувато поступаємося, не б’ємо в усі дзвони. Ось і маємо таку ситуацію в Криму, загрозу територіальній цілісності України.

Українському народу випала важка доля. Ведучи боротьбу за своє існування, він пережив нелегкі часи поневолення Річчю Посполитою, Російською, Австро-Угорською та Радянською імперіями. Недруги зазіхали на наші землі, розкішні і багаті, на українську робочу силу, надзвичайно працьовиту. Але, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, у неймовірно складних умовах нація завжди виживала і виходила з випробувань ще згуртованішою і сильнішою.

Сьогодні, як про це довго нам говорили з екранів телевізорів, невідомі озброєні люди невідомо якої держави, яких направив до України невідомо який президент, набули чіткої ідентифікації. Це — Росія і її президент Володимир Путін.

Українсько-російська політика ніколи простою не була. Ми добре усвідомлюємо, що Росія — це велика держава, що між нами є унікальні стратегічні інтереси, що нас пов’язує історія і ми повинні підтримувати добросусідські відносини. Але нам не при-йнятні ідеї відновлення імперії.

Шановні громадяни України! Наші військовослужбовці частин та підрозділів Збройних сил України у Криму гідно та стійко переносять усі труднощі військової служби, але всі ми знаємо, в яких складних обставинах вони опинилися. Допомога потрібна різна — моральна та фінансова.

Передати слова підтримки ви можете:

написавши листа на електронну адресу psmodu@gmail.com з приміткою «Лист підтримки»;

залишивши коментар або повідомлення на наших сторінках у соціальних мережах https://www.facebook.com/theministryofdefence.ua, https://vk.com/theministryofdefence.

Не варто недооцінювати надихаючу силу щирих слів!

Генеральна оренда та створення об’єднань землевласників — шляхи вдосконалення орендних відносин

Щоразу напередодні весняних польових робіт суспільний інтерес до земельної теми зростає. Бо саме цієї пори загострюються питання: чи на законних підставах сільгоспвиробники обробляють орендовані ними гектари та чи сталі перспективи орендного землекористування?

Про умови оренди, її сильні та слабкі сторони говоримо з фахівцем з аграрної політики проекту USAID «АгроІнвест» Олександром МУЛЯРЕМ.

Як відомо, випадки, коли вагітних змушують писати заяву про звільнення за власним бажанням, не поодинокі. Проте законодавство України захищає майбутню маму, даючи змогу їй поєднувати роботу з виношуванням дитини, не боячись неприємностей з боку керівництва: як відмовити в прийомі на роботу, якщо мотивом є вагітність, так і звільнити жінку, яка чекає дитину, не мають права.

Окрім того, вагітних жінок заборонено залучати до роботи в нічний час, у вихідні дні, а також направляти у відрядження (статті 176, 63 КЗпП України). Також не дозволяється будь-яке чергування після закінчення робочого дня і всі ситуації переробітку, наприклад, при роботі вахтовим методом.

Самооцінка зароджується у той момент, коли приходить усвідомлення себе у тому світі, який оточує. Це досить складне поняття — щось середнє між вірою у себе, наявністю мети, інтересу до справи і рівнем негативних емоцій у моменти невдач. Фахівцями доведено: самооцінка людини значною мірою впливає на кінцевий результат її діяльності. Тому якщо вона занижена, то, відповідно, не слід сподіватися на досягнення високої мети.

Негативні емоції — часто наслідки низької самооцінки і невміння правильно оцінювати свій результат. Низька самооцінка може звести нанівець навіть найкращі передумови і можливості. Для того, щоб успішно боротися із заниженою самооцінкою, насамперед слід чесно визнати її і позбутися шкідливих звичок.

У православних та греко-католицькій церквах Великодній піст — час духовної підготовки віруючих до свята Великодня — цьогоріч розпочався у понеділок, 3 березня.

Уже перші християни у день єврейської Пасхи розпочали практику поминання мук та смерті Ісуса Христа. Для того, щоб належно провести цей день, вони вирішили проводити його у пості. У первісній церкві цей 1—3-денний піст вважався не передпасхальним постом, а самою Пасхою.

Нещодавно в ОННБ ім. М.Горького відбулася презентація альбому «С искренней благодарностью…» (О., 2014). В його основі — автографи діячів культури: авторів, видавців та колекціонерів — дарувальників бібліотеки, що зібрані співробітниками відділу мистецтв «Горьківки» за чотири десятиліття.

Це ілюстроване, адресно-персоніфіковане видання, в якому на основі фонду відділу відображений творчий потенціал україно- й одесоцетричних авторів, у тому числі інтернаціональної когорти симпатиків нашого міста. Серед дарувальників і  вихідці з Одеси та Одещини, представники культурних центрів Ізраїлю, Німеччини, Росії, Франції.

Учора, 5 березня, закінчився термін, відведений на подання документів на реєстрацію для проходження ЗНО. Отож усі, хто мав бажання цьогоріч стати абітурієнтом, але не зареєструвався, шанс на складання тестів втратив.

Станом на ранок 5 березня, за інформацією Українського центру оцінювання якості освіти, вже зареєстровано 250430 абітурієнтів. Найактивніші — майбутні вступники Донецької (20642), Львівської (15141) та Одеської (13639) областей.

Виставка, присвячена 200-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка, що охоплює малярство, графіку, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво, 28 лютого відкрилася в Музеї західного і східного мистецтва. Це свого роду творчий звіт Одеської обласної організації Національної спілки художників України. У рамках виставки відбулася і наукова конференція «Т. Шевченко: життя і творчість. Т. Шевченко та сучасний контекст» за участі провідних одеських учених, а також гостей зі Львова.

«…Це було колись, давно, ще в ХХ столітті: я подумав, що якщо доживу до ХХІ, то ми будемо відзначати 200 років від дня народження Тараса Шевченка(!). Й ось раптом, як це буває в нашій свідомості, ця подія настала. Що зміниться того дня, 9 березня? Має змінитися, може, вже змінилося?.. Сьогодні ми тут, у Музеї західного і східного мистецтва. Може, хтось скаже, що це не зовсім наш профіль? Але я відповім, що Шевченко є представником не лише національної культури, бо давно вийшов за межі національного», — наголосив під час емоційного виступу мистецтвознавець, старший співробітник музею Володимир Островський.

Вшанування пам’яті Тараса Шевченка одеситами у XIX — на початку XX ст.

Тарас Григорович Шевченко ще за життя став символом боротьби українського народу за своє визволення від соціального, національного та політичного пригноблення. Прогресивна спільнота Одеси, як і всієї України, завжди брала участь у святкуванні шевченківських днів наперекір усім заборонам багатьох урядів. Його творчість залишила глибокий слід в усвідомлені українців як нації.

Перша письмова згадка в Одесі про Т.Шевченка та його творчість з’явилася ще за життя поета. Як зазначає в своїй книзі «Розповіді про пошуки та знахідки» Григорій Зленко, вже 13 липня 1840 року в газеті «Одесский вестник» було вміщено інформацію про те, що в «Книгарні Ірні на Дерибасівській продається «Кобзар» Тараса Шевченка». Відомий одеський дослідник зазначає, що фінансово сприяв виходу першого видання «Кобзаря» у Санкт-Петербурзі в 1840-у Петро Мартос — батько відомого скульптора, автора пам’ятника Дюку де Ришельє Івана Мартоса (справжнє прізвище родини Мартосів — Мартосенко. — Прим. Авт.). А в 1844-у в тій же газеті, у рекламній оповістці, повідомлялося про продаж його поеми «Гайдамаки» санкт-петербурзького видання 1842 року у найвідомішій у місті книгарні П. І. Григор’єва.

Під такою назвою 2 березня Одеська обласна рада миру провела вечір, присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Захід пройшов у переповненій концертно-виставковій залі благодійного фонду «Надія. Добро. Добробут», що на Французькому бульварі. Автор програми і ведуча — викладач музичної школи № 3 Жанна Мигаль. Жанна Михайлівна провела значну пошукову роботу, готуючи програму, присвячену Великому Кобзареві, вона крок за кроком провела присутніх через тяжке, але таке величне життя Тараса Шевченка — від народження до спочинку над Дніпром.

У Міжнародний день рідної мови, що відзначався 21 лютого, в одеській загальноосвітній школі № 105 відбувся літературний вечір «Любові пам’ять незабутня… (Жінки в житті Тараса Шевченка)».

Цей захід підготували і провели учителі української мови та літератури Надія Петрівна Білошкура та Лілія Олександрівна Ішкова разом з учнями 7—9-х класів.

створено унікальний  науково-освітній портал «Тарас Шевченко». Ініціатор проекту — Національний центр «Мала академія наук України». Сім місяців більш як тисяча спеціалістів збирали й опрацьовували матеріали з різних джерел.

Більше 20000 сторінок рукописів Тараса Шевченка, які зберігалися в архіві Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, опрацювали та відцифрували фахівці.

У Літературній вітальні бібліотеки №16 ім. М.Ю. Лермонтова відбулася зустріч, приурочена до 200-річчя Т.Г.Шевченка, підготовлена спільно колективом територіального центру соціального обслуговування Приморського району Одеси та співробітниками книгозбірні.

Бібліотекар Світлана Гайдучик ознайомила присутніх з експозицією ювілейної виставки, на якій представлена багатогранна особистість Тараса Шевченка — поета, художника, філософа.

Доріжку з рушників виткала і присвятила 200-річчю від дня народження Кобзаря миколаївська майстриня, заслужений майстер народної творчості України, лауреат премії ім. М.Аркаса і далека родичка Тараса Шевченка Тетяна Базилевська-Барташевич.

«Тетяна Базилевська-Барташевич понад 35 років відроджує на Миколаївщині старовинне ремесло ручного художнього ткацтва. Сьогодні її «рушникова доріжка» вже має довжину 120 метрів. Її майстриня присвячує 200-річчю від дня народження Кобзаря. Ці роботи за назвою та тематикою перегукуються з творчістю Шевченка», — розповіла «Укрінформу» директор миколаївського обласного центру народної творчості Наталя Баштова.

При будь-якому пошкодженні шкірних покривів завдання номер один — зупинка кровотечі. При зупинці кровотечі на етапі невідкладної допомоги не має ніякого значення зовнішній вигляд, причина виникнення, розташування і розмір рани, а також колір крові та інтенсивність кровотечі. Якою б не була кровотеча, правила її зупинки завжди однакові.

Цими правилами поділився на своїй сторінці на Facebook кандидат медичних наук, лікар вищої категорії, ведучий популярних телепередач Євген КОМАРОВСЬКИЙ.

Одними найпоширеніших травм є опіки. Вони, переважно, — результат недбалості або незнання того, як поводитися з певними приладами та легкозаймистими речовинами. Але спричиняють їх й інші обставини. Ми навіть не уявляємо, як часто можна отримати опік.

Люди, котрі пережили опіки, зазвичай легше переносять сильний біль. Так стається тому, що опіки вражають шкіру, на якій — незліченна кількість нервових закінчень. Незалежно від причини, подібні травми потребують негайного лікування. Тому обов’язок кожного з нас — знати основи першої допомоги в таких випадках.

Про це — розмова з кандидатом медичних наук, лікарем-комбустіологом (лат. combustio — опік) Андрієм ЖЕРНОВИМ.