Країна бідних героїв

На революціонерів були нацьковані численні зграї безробітних «тітушок». Останні принципово нічого не мають проти революції, однак і від зайвих 200 грн за безкарне насилля не відмовляються.

Тоді у справу пішли барикади, «коктейлі Молотова» та бруківка.

Крім бандитів, влада ховається за курсантами МВС та солдатами-строковиками внутрішніх військ. Останні вимушені жертвувати власним здоров’ям заради безпеки купки чиновників, які втратили довіру.

Як би не закінчилося криваве протистояння, політики мусять усвідомити: молодь ніколи не вийде на барикади через заможне життя та безхмарні перспективи.

З перших днів президентства Віктора Януковича публічні органи влади, підконтрольні Партії регіонів, допо-відають лише про покращення со-ціально-економічних показників.

За даними Державної служби статистики в середньому за 2013 рік в Україні зафіксовано 22,1 млн економічно активних осіб віком 15—70 років, з яких 20,5 млн були працевлаштовані. Решта 1,6 млн осіб — безробітні.

Середньомісячна номінальна зарплата штатного працівника за січень—листопад 2013 року становила 3234 грн. У 2010 році було зафіксовано 1,8 млн безробітних. Середньомісячна зарплата у листопаді 2010-го становила 2353 грн.

Проте успішні цифри спростовує демографічна криза. У 2010 році Держстат нарахував 22,2 млн економічно активних осіб. У грудні 2010 року в Україні проживало 45795900 людей, у грудні 2013-го — 45439800. За чотири роки реформ Януковича населення України скоротилося на 356 тис. громадян.

Через постійний ріст цін нівелюється підвищення оплати праці. З 2010 року Держстат звітував про невелику інфляцію або про дефляцію цін. Однак ціни на споживчі товари та послуги за чотири роки виросли в рази.

Аби умовно оцінити вартість офі-ційної середньої зарплати, автор використав порівняння цін на біґмак у 2010—2013 роках — не плутати з «Індексом біґмака», через який вираховують курси валют у різних країнах земної кулі.

Популярний серед молоді бутер-брод є мініатюрним споживчим кошиком, який містить хліб, сир, м’ясо та овочі. У 2010 році біґмак коштував 14 грн. Тобто на середню номінальну зарплату працівника тоді можна було купити 168 американських бутер-бродів. В кінці 2013-го ціна на біґмак становила 20 грн. Отже, на середню зарплату — 3234 грн — можна було придбати лише 161,7 бутерброда.

Автора можна звинуватити в грубості наведених показників, та цифри говорять самі за себе: матеріальний стан українця не зростає. Підтверджують це свіжі дані щодо нових магазинів секонд-хенду в розвиненій Київській області. Як повідомили автору місцеві відділи торгівлі, протягом 2010—2013 років у Білій Церкві було відкрито вісім точок продажу вживаного одягу, у Богуславському районі — шість, Тетіївському — п’ять, Бороднянському та Макарівському — по чотири, Києво-Святошинському, Переяслав-Хмельницькому та Сквирському — по дві.

Серед зареєстрованих безробітних — високий відсоток молоді. За офіційними даними Державної служби за-йнятості, 1 січня 2014 року таких безробітних нараховувалося 487,7 тис., з яких 205,1 тис., або 42,1%, — молодь.

Держава намагається вирішувати проблему безробіття. Одне з основних завдань Державної служби зайнятості — сприяння громадянам у підборі підходящої роботи. Як повідомила Держ-служба, за перше півріччя

2013-го зафіксовано 78725 вакансій. Бажаючих отримати роботу — 465251 осіб. З них 17057 — випускники вишів, які після отримання диплома офіційно зареєструвалися безробітними. Для порівняння: за 2012 рік на облік служби зайнятості стали 52884 випускники.

Служба зайнятості надала дані про кількість вакансій за професіями в Україні на 1 липня 2013 року. З них автор вибрав п’ять найчисельніших вакансій, щоб зрозуміти, на що можуть розраховувати безробітні. Отже, найчисельнішими вакансіями є підсобний робітник, водій, держ-службовець, продавець та швачка.

Крім наведених у таблиці, затребуваними також є бармени, офіціанти, кухарі та прибиральники. Причому кількість бажаючих отримати таку роботу в кілька разів переважає кількість запропонованих місць. Для прикладу, на одне місце продавця продовольчих товарів припадає більше восьми бажаючих.

Дані за перше півріччя 2013 року. Джерело: Державна служба зайнятості.

Нескладно помітити, що з п’яти найпопулярніших серед роботодавців вакансій чотири належать до низькооплачуваних. Бажаною посадою з даного переліку є державний службовець. Хоча, якщо випускник влаштується до органів влади, матеріально забезпеченим він себе не відчує.

За даними прес-служби Мінагро-проду, середня зарплата спеціалістів становить 2,5—2,9 тис. грн. Якщо відняти середню плату за оренду однокімнатної квартири в столиці, близько 3 тис. грн, у молодого спе-ціаліста залишиться борг 100—500 грн.

Ситуація з популярними гуманітарними професіями, які держава активно замовляла за бюджетний кошт протягом останнього десятиріччя, ще складніша.

За даними Держзайнятості, за перше півріччя 2013-го на 90 вакансій юристів зареєстрували 1558 дипломованих безробітних. На 237 вакансій економіста претендували 4893 безробітні дипломовані спеціалісти.

Щоб влаштувати випускників, уряд розробив бюджетну програму «Надання роботодавцям дотацій для забезпечення молоді першим робочим місцем». Мінсоцполітики відшкодовує витрати роботодавцям на зар-плату та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування випускників ВНЗ та ПТУ.

У бюджеті 2010 року на таку програму уряд заклав 10 млн грн, 2011—2013 років — 25 млн грн, 2014-го — 22,2 млн грн. Однак є сумніви в ефективності такої програми.

Автор володіє копією звіту Мінсоцполітики про виконання даної програми за 2012 рік. Як зазначено в документі, за 2011-й борг перед роботодавцями становив 5,6 млн грн. Тож фактично на виконання програми 2012 року залишилося 19,4 млн грн, з яких від Казначейства на-дійшли лише 9,8 млн грн.

У 2009 році тоді ще кандидат в президенти Віктор Янукович у по-літичній програмі з промовистою назвою «Україна — для людей» заявив, що стрижнем динамічних економічних перетворень стане інвестиційно-інноваційна модель розвитку.

Крім енергозберігаючих технологій та модернізації, людям обіцяно: з 2010 року збільшити прямі іноземні інвестиції до 50 млрд дол., які підвищать рівень зайнятості через стимулювання малого та середнього бізнесу. Частково програма втілена, але підприємницька ініціатива не стала шансом для молоді.

За даними Держстату, на початок 2009 року прямі іноземні інвестиції становили 35,6 млрд дол. «Євро-2012» зацікавило інвесторів. На початок 2011-го сума інвестицій зросла до 44,7 млрд дол. До 1 січня 2013 року такі інвестиції зросли до 58,1 млрд.

Однак левову частку інвестицій забезпечують офшорні компанії з Кіпру, тоді як з високотехнологічної Німеччини, яка є другим за обсягами інвестором, надходження уповільнилися. Для прикладу: у 2009 році інвестиції з Кіпру становили 7,6 млрд дол., з Німеччини — 6,3 млрд дол. До січня 2014-го з Кіпру надійшло 19 млрд дол., з Німеччини — лише 7 млрд дол. Прикметно, що бум кіпрського капіталу преса часто пов’язує з тіньовим бізнесом відомих чиновників та олігархів. Останні роки в безкарних корупційних скандалах помічені прізвища найвпливовіших людей країни.

Злиття криміналітету, правоохоронних органів, можновладців та фінансово-промислових груп отримало свою унікальну назву — «Сім’я».

Українська держава стрімко впала в міжнародних корупційних рейтингах. За індексом сприйняття корупції впливової міжнародної організації Transparency International Україна у 2010 році посідала 134-е місце з 178 країн. У 2013-у Київ скотився до

144-го місця з 175 країн, опинившись в одній когорті з Камеруном, Іраном, Нігерією, Центральною Африканською Республікою і Папуа-Новою Гвінеєю. Корупція та мляві інвестиції перекривають доступ молоді до іноземного капіталу, а відтак — гальмують підприємницьку ініціативу. Доступ до внутрішнього капіталу також обмежений. Кредит для бізнесу можна взяти під заставу.

Всесвітньо відомий економіст Ернандо де Сото у творі «Загадка ка-піталу. Чому капіталізм перемагає лише на Заході і ніде більше» детально обґрунтував, як уряду країни третього світу вивільнити внутрішній нелегальний капітал. Якщо коротко, то нелегальний капітал — це нерухоме майно, яким громадяни активно користуються, однак через бюро-

кратичні перепони не можуть зареєструвати офіційні права. Відтак вони не мають шансів взяти під заставу кредит чи продати нелегальне майно.

Де Сото радить керівникам відстаючих держав кілька ефективних кроків. Спочатку — ідентифікувати таке майно, оцінити його приблизні обсяги і вартість, оцінити втрати держави під час корупційних дій при реєстрації нелегального майна бюро-кратами та ліквідувати перепони на шляху його легалізації. Далі слід здешевити та полегшити процедури реєстрації, реформувати інвентаризаційне бюро і звести всю інформацію про майно в одну відкриту базу. Плюси від таких реформ: простір для рейдерства скорочується, держава заоща-джує на бюрократичному апараті, а бідняки отримують легальний капітал.

До таких порад міг би дослухатися Віктор Янукович. Однак реєстри власності досі закриті, бюрократичні процедури ускладнені, на ринку державної реєстрації працюють посередники, які пропонують вирішити проблеми за бонуси. Таким чином, і до внутрішнього капіталу шлях у молоді перекритий.

Щоб не залишитися безробітними, кмітлива молодь дедалі частіше обирає силові структури. Служба в МВС, прокуратурі чи СБУ, крім армії, нині престижна. Відколи Янукович став президентом, витрати на силовий блок почали невпинно зростати. Так, видатки на оздоровлення штату СБУ у 2014 році перевищили 250 млн грн — десь по 8 тис грн на співробітника на рік. Крім того, за часів генпрокурора Віктора Пшонки штат органів прокуратури невпинно примножується, а військовослужбовцям з внутрішніх військ МВС повністю оплачують оренду житла, навіть у столиці.

На жаль, останні події на Майдані розкрили всю гниль правоохоронців. МВС злилося з криміналітетом. Прокурори стали маріонетками в руках «Сім’ї». Службу безпеки дедалі час-тіше звинувачують у грі на користь сусідніх країн. Навіть колись страшний «Беркут» перетворився на виразника фашистських фантазій. Тому, вступаючи до лав репресивного карального апарату, молоді українці повинні бути готові переступити через закон та порушити присягу.

За даними доктора економічних наук Юрія Саєнка, рівень довіри молодих громадян до суспільних інституцій стрімко падає. Особливо чітко тенденція недовіри простежується в часи президентства Януковича.

Джерело: наукова стаття Юрія Саєнка «Молодь: зміни в суспільній свідомості».

У розвинених країнах у кризові часи до парламенту проходили партії «піратів» та «зелених». В Україні народним депутатом можна стати з 21 року, але олігархи, які «розкладають яйця в різні кошики», фактично знищили змагальний процес під час виборів. Ціна виборчих кампаній вираховується мільйонами.

Перед виборами до Верховної Ради керівник Асоціації зовнішньої реклами повідомив, що вартість кампанії  мажоритарника в окрузі починається із 700 тис. дол. на півроку. Помітна участь партії у виборчій кампанії — від 35 млн дол. Таким чином, без зв’язків та мільйонів велика політика для молодого українця закрита.

Паралельно науковці фіксують високий рівень недовіри до багатіїв. За висновками Інституту соціології, з 1992 року 87% громадян вважає нечесним походження першого капіталу більшості багатих людей в Україні. 3% певні, що ці капітали зароблені чесним шляхом — завдяки таланту та новаторському мисленню.

У кінці 2013 року на парламентських слуханнях «Участь молоді в сус-пільному житті: економічна активність» представник Фонду народонаселення ООН Есан Нузхат заявила: «Близько 4,5 млн українців навчаються у школах, 2,5 млн — в університетах, 0,5 млн — в ПТУ, 1,5 млн — у дошкільних закладах».

Це означає, що через три—сім років владі доведеться вирішувати, куди прилаштувати кілька мільйонів нових випускників. Є великі сумніви, що ни-нішня влада зможе забезпечити роботою майбутніх молодих безробітних.

У Росії вчені досліджують молоді революції. Російський інститут стратегічних досліджень опублікував статтю кандидата військових наук Володимира Карякіна з колоритною назвою «Хаос-заколот — символ сьогоднішньої епохи». Автор робить висновок, що сприятливим середовищем для бунту є поява «нових люмпенів» — прошарку незаможних молодих людей з негармонійним внутрішнім світом. Здобувши освіту, але не знайшовши застосування своїм силам і здібностям, такі люди перебувають у постійному пошуку свого місця в житті.

Україні лише 22 роки. Молоді громадяни не мають стосунку до зруйнованого СРСР і переважно не пов’язані з церквою. Політичні діячі з перших днів незалежності прославилися популізмом та казнокрадством. Відтак державні інститути не змогли створити та напрацювати виховну систему для молоді.

На почуттях молоді намагаються грати різні ідеологічні вожді. Найбільш успішними виявилися праві угруповання. Юні уми бідняків швидко переймають п’янкі ідеї нації та самопожертви. Як тільки монолітна влада захиталася, тисячі молодих українців вийшли на вулиці міст, аби стати героями, оспіваними в піснях.

Блакитний екран лякає заколотом масонів, але часи загримованих казнокрадів минають. Молодь не хоче до старості служити офіціантами. Молодь розуміє, що політик з годинником вартістю кількасот тисяч доларів не має морального права хизуватися перед виборцями 10-гривневою надбавкою до пенсії.

Тож як би не закінчилася революція 2014 року, потрясіння триватимуть доти, доки влада не забезпечить для молоді заможні перспективи.

Гліб КАНЄВСЬКИЙ,
експерт Центру політичних студій та аналітики.

НА ЗНІМКУ: зламані соціальні ліфти до великої політики підштовхнули юнаків до вуличної боротьби.

Фото прес-служби Рава-Руської міськради та автора.

Джерело: http://www.epravda.com.ua/publications/2014/02/17/420338.