У пастці гайморових пазух

— Юліє Валеріївно, що ж є причинами гаймориту?

— Це інфікування вірусами (при ГРВІ), бактеріями (стрептококи, стафілококи, хламідії), грибками (аспергілами). Розростання лімфоїдної тканини — аденоїдів — є частою причиною гаймориту у дітей. Поліпи — ознака гаймориту у дорослих. Можуть викликати гайморит і хронічні захворювання рото-глотки (фарингіт і тонзиліт або ангіна). Карієс верхніх корінних зубів є причиною одонтогенного гаймориту. Ще одна з причин — вроджені аномалії пазух, носової порожнини, а також викривлення носової перегородки. А також — загальне зниження імунітету.

— Як і багато захворювань, гайморит буває гострий і хро-нічний. Які симптоми дають змогу точно встановити діагноз?

— Гострий гайморит виникає як наслідок перенесених інфекційних захворювань (кір, скарлатина, грип) або ж як наслідок запальних захворювань у ротовій порожнині. Хронічний гайморит виникає при тривалому ігноруванні симптомів гаймориту. Також за відсутності належного лікування гострий гайморит перетворюється на хронічний. Для нього характерні тривала нежить, яка важко лікується традиційними методами і засобами, перманентна закладеність носа і частий головний біль. Виникає також біль навколо очної ямки, який вщухає, коли лягти. Виражені симптоми хронічного гаймориту — припухлість повік і запалення слизової оболонки ока (кон’юнктивіт).

Якщо детальніше, гайморит виникає внаслідок закупорки отворів, через які гайморова пазуха сполучається з носовою порожниною. В результаті порушується аерація та очищення від слизу верхньощелепної пазухи. Це спричиняє запальний процес, причиною якого може бути скупчення мікроорганізмів.

Гострий гайморит починається з різкого підвищення температури тіла (до 38—39 градусів) та ознобу. Рідко температура зберігається нормальною або субфебрильною. Для нього характерні загальна інтоксикація; біль у ділянці ураженої гайморової пазухи, кореня носа, вилиць і лоба, який може «віддавати» в скроню. При натискуванні на ці частини обличчя біль посилюється. Головний біль може бути і розлитим, особливо при двосторонньому гаймориті; порушення носового дихання з «хворого» боку, дихання ротом при двосторонньому ураженні; виділення з носа. Залежно від їх характеру роз-різняють катаральний гайморит (слиз) і гнійний гайморит (ви-діляється гній, що містить мікроби і лейкоцити).

Ознаки хронічного гаймориту виявляються тільки в період загострення. Це може бути головний біль такої ж локалізації, як і при гострій формі, а також за очима. Біль при гаймориті послаблюється у положенні лежачи і під час сну. Інтоксикація та підвищена температура також характерні для періоду загострення. В результаті стікання слизу і гною по задній стінці горла можливе їх потрапляння в респіраторні шляхи. Це супроводжується нічним кашлем, який не лікується відхаркувальними і протикашльовими препаратами. Крім того, при хронічному гаймориті уражається шкіра біляносових ходів, внаслідок постійного подразнення виділеннями і витирання. Шкіра стає розпушеною, розм’якшеною і розмоклою, можуть з’являтися тріщини і припухлості.

— Чи можливе швидке лікування гаймориту, і як?

— Залежно від виду гаймориту лікування включає такі процедури. Прийом антибактеріальних препаратів. Для того щоб визначити, які антибіотики краще призначати при гаймориті, досліджують чутливість мікроорганізмів до них. Але оскільки ця методика довго-тривала, то при гаймориті призначають антибіотики широкого спектру дії.

Актуальною є і розробка раціональних схем комплексного лікування при запальних захворюваннях ЛОР-органів, що включає не тільки антибактеріальні препарати, а й засоби, які впливають на імунологічний статус і підвищують показники природної антиінфекційної резистентності (стійкості). Пацієнтам призначається комплексне лікування, яке включає антибіотико- і противірусну терапію. А ще призначають засоби, що знижують набряк і звужують судини.

У домашніх умовах один з найголовніших методів лікування гаймориту — промивання носа. При цьому використовуються слабкі сольові і содові розчини, а також антисептики (фурацилін, хлоргексидин), відвари трав. Ефективнішим є промивання носа за допомогою апарату «зозулька». Принцип його дії базується на переміщенні рідин з порожнини в порожнину за рахунок нагнітання і паралельного видалення за допомогою насоса. Ці процедури дозволяють здійснювати лікування гаймориту без проколу. Інгаляції при гаймориті сприяють відновленню дихання, зняттю набряку і запалення. Також це фізіотерапевтичні процедури (УХЧ, ультразвук, лазер тощо). Якщо необхідно, призначають жарознижувальні препарати.

У разі необхідності робиться пункція — прокол, який дозволяє відновити порушене сполучення між верхньощелепними пазухами і порожниною носа.

При хронічному гаймориті лікування часто проводять за допомогою оперативного втручання. Це стосується анатомічних порушень носової порожнини та біляносових пазух, поліпів, аденоїдів.

— Чи можна боротися з гайморитом народними методами?

— Особливо це доречно, коли, скажімо, виникає гайморит під час вагітності. Однак народні засоби також треба застосовувати з обережністю. Краще, якщо їх призначить лікар. Самолікування може призвести до низки ускладнень.

— Можете їх перелічити, щоб відразу було зрозуміло, що з гайморитом жартувати не можна?

— Звичайно. Це серйозне захворювання, і зволікання тут може призвести, у кращому разі, — до отиту, в гіршому — до захворювань головного мозку, таких як менінгіт, абсцес, до деяких захворювань серця і нирок. Може спричинити орбітальні ускладнення — флегмона орбіти (очної ямки), а також остеомієліт.

— Напевно, існує профілактика гаймориту...

— Профілактика гаймориту, як і інших видів синуситу, має бути спрямована на попере-дження переохолодження, правильне і повне лікування простудних захворювань (зокрема нежиті). Доречними будуть також загартування і зміцнення імунітету.

Розмовляла
Тетяна ДЕЛІМАРСЬКА
Укрінформ.