Микола СКОРИК: «Влада сильна, коли показує результат»

Минулого тижня, у четвер, відбулася зустріч голови ОДА з керівниками низки друкованих ЗМІ Одещини, серед яких був і редактор «Чорноморських новин». Запитували про плани, про по-літику й економіку, про підходи до вирішення тих чи інших проблем. Пропонуємо вашій увазі відповіді на ці запитання, так би мовити, з перших уст.

Про «Євробаскет-2015»

— Загалом до «Євробескету» в Одесі мають постати чотири ключові об’єкти. Два з них стосуються аеропорту — злітно-посадочна смуга і термінал. Щодо злітно-посадочної смуги, то тут укладений договір, згідно з яким виділятимуться державні кошти, по терміналу працюють за графіком — зводиться він за рахунок інвестиційної діяльності. Третій об’єкт — це база, де розміщуватимуть спортсменів. Будується вона за державні кошти, й роботи там також ідуть за графіком. Найбільша сьогодні проблема — сама головна арена. Тут є відставання від графіка. Із самого початку цей проект був суто інвестиційним, але зав’язаним на певні кредитні ресурси. Інвестор посилається на ці зобов’язання. Очевидно, багато залежатиме від того, як це питання вирішуватиметься в рамках бюджету-2014. Отже, з одного боку, є бажання, готовність і можливість інвестора продовжувати роботи, з іншого — факт їх за-тримки, відставання від визначених термінів.

На жаль, сьогодні щодо цього об’єкта питань більше, ніж відповідей. Відтак загроза того, що арена не буде зведена, існує. Будова ще й гальмується через політичну ситуацію. Багато питань вирішуються у Кабміні, а з огляду на останні події уряду було не до цього. Зараз ситуація стабілізується, і ми сподіваємося, що Одеса буде з головною баскетбольною ареною.

Про роботу в Криму

— Спочатку було непросто. Інший регіон, інша робота, інші люди. Втім, період адаптації тривав недовго — впродовж першого року. Вже на другий, третій рік роботи я почувався комфортно. Працював, як і всі, на результат. За цей час ми досить багато зробили для підняття рейтингу Криму. Для мене це був дуже серйозний досвід. Щодо сімейних справ, то оскільки в мене маленькі діти — чотирьох і шести років, родина проживала то в Криму, то в Одесі.

Я ніколи не відмовлявся від свого одеського коріння. Крим я завжди любив, бував там часто і раніше. За три роки пізнав його значно краще, хоча залишилося багато місць, які я так і не відвідав. А Крим — це ж перлина країни... У будь-якому разі я дуже вдячний колегам, керівникам, кримчанам, з якими довелося працювати, і вважаю ці три роки роботи в Криму для себе вкрай важливими.

Про засоби масової інформації

— Я не боюся критики. Я вважаю, що владі нема чого боятися і чого соромитися. Влада має бути максимально відкритою і для суспільства, і для ЗМІ. Але одна справа — критика: коли пишуть, що не зроблено те чи те, — це корисно, це потрібно. І зовсім інша справа — коли ситуація перекручується, коли публікації готуються на чиєсь замовлення. Втім, інформаційне поле влада програє об’єктивно. Мова не лише про українську владу. Тому ж Баракові Обамі було набагато комфортніше, коли він був кандидатом у президенти, ніж коли став ним: сьогодні ЗМІ його критикують, багато тих, хто не задоволений його політикою. У демократичному суспільстві влада — це та інституція, яку можна і треба критикувати. У свою чергу, влада, природно, мусить думати, як цю критику сприймати, як до-слухатися до громадської думки. Це цілком правильно.

Про кадри

— На рівні районних державних адміністрацій якихось кардинальних змін не передбачається. Будуть зміни лише по деяких районах. Відповідні пропозиції вже найближчим часом я подам президентові. Ці зміни продиктовані результатами роботи керівників РДА за останні три місяці, що я спостерігав, їх ефективністю та відповідністю посадам, які вони обіймають. У тому числі й результатами роботи з ліквідації наслідків недавньої стихії.

Про випробування стихією

— Якщо говорити про те, як спрацювали комунальники та рятувальники під час останньої снігової стихії, то, з одного боку, не побоюся цього слова, були прояви героїзму, а з іншого — висвітлилося чимало проблем. Насамперед ідеться про неузгодженість у взаємодії різних структур, про формальний підхід деяких державних службовців до виконання своїх обов’язків у такій надзвичайній ситуації. Події кінця січня—початку лютого, очевидно, спонукатимуть колег з ПАТ «Одесаобленерго», і ми про це говоритимемо з ними, ефективніше вкладати кошти в розвиток їхньої інфраструктури. Конкретніші висновки будуть зроблені після детального аналізу того, що відбулося. Ми повинні максимально убезпечити наш регіон від таких ударів стихії.

Про перспективи розвитку Одещини

— Зараз ми працюємо над оптимізацією регіональних програм, над новою концепцією Стратегії розвитку Одеської області до 2025 року. Ця концепція буде винесена на обговорення громадськості, щоб люди знали, що планується на перспективу, вносили свої пропозиції, контролювали, як виконується намічене. Ми повинні виробити серйозний документ, без популізму та шарахань, реальний і конкретний, який перебуватиме під постійним моніторингом.

Про найближчі завдання

— З першочергових питань, що вирішуватимуться в рамках бюджету-2014, — це реконструкція автошляхів, які, треба визнати, у жахливому стані, водопо-стачання та водовідведення, продовження газифікації регіону. Важливе завдання — забезпечення сучасного адміністрування. Органи влади, особливо ті, які виконують реєстраційні функції, повинні працювати так, щоб людям, бізнесу було зручно, комфортно. Від цього залежить і соціальна стабільність, і надходження до бюджету.

Про сильну владу

— Влада сильна не від того, що я, скажімо, кричатиму на когось чи стукатиму по столу. Від того я не буду силь-нішим. Влада сильна тоді, коли впевнена у собі і показує результат.

Мені, можливо, трохи легше, бо до всього того негативу, який накопичився в області за останні три роки, я не маю стосунку. У свою чергу, старатимуся не набрати свого негативу і працювати так, щоб запам’ятався землякам як ефективний керівник. Сподіваюся, що зможу продемонструвати це конкретними справами вже найближчим часом.

Щодо ситуації в країні. Не тільки тому, що я прихильник президента і що призначений ним на посаду, а насамперед як громадянин повинен сказати: сьогодні жоден з політиків не може зрівнятися з Віктором Федоровичем Януковичем. У мене є підстави так стверджувати не лише як чиновника, але і як людини, котра мала можливість спілкуватися з багатьма політиками, колишніми і нинішніми, в тому числі і з тими, які бачать себе керівниками держави. Як зараз складно президенту — можна лише здогадуватися. Знаючи, наскільки в останні місяці важко мені, можу собі уявити, наскільки непросто утримувати ситуацію главі держави.

У нас різна країна. І те, що ми тут, в Одесі, розуміємо як добре, в інших ре-гіонах, зокрема західних, розуміють як протилежне. Південь та Схід України створює левову частку валового продукту й підтримує президента, Партію регіонів, чинну владу, але населення у нас не те що не активне, а, якщо можна так висловитися, не агресивне. Там, на Заході, люди іншого плану, іншого складу. Вони переконані, що можуть активно насаджувати ті думки, які вважають правильними, і в нашому регіоні, і в східному. Усім нам слід зрозуміти: сильна Україна в нинішніх кордонах не потрібна нікому, крім самих українців. І Віктор Янукович як президент всієї України старається втримати країну від можливих страшних наслідків. Ті, хто ллє бруд на президента, не усвідомлюють однієї простої речі: вони, критикуючи його в такій формі, ослаблюють не чинного главу держави, а ослаблюють усю країну. Вони кажуть, що вони — патріоти. Чому я, думаючи російською мовою, менший патріот, ніж ті, хто думає українською? Хіба я від того менше люблю свою країну? Так, я люблю Одесу. Це моя Батьківщина, й іншої в мене нема.

Мабуть, я кажу якісь азбучні істини. Але, думаю, якщо це зрозуміють усі сторони, якщо зрозуміють, що президент пропонує конкретні шляхи виходу із складної ситуації, зокрема очолити опозиції уряд і т.д., то можна уникнути громадянського протистояння. Так, можуть бути різні погляди. Однак не можна весь час розхитувати країну. Країна повинна жити і розвиватися. Країні треба вийти на планові вибори.

Опозиція ж хоче усе й одразу. Дострокові, дострокові, дострокові... Чим більше ми один з одним сперечаємося, тим слабшою стає економіка держави і, відповідно, тим залежнішою стає економіка України від зовнішніх чинників. Я думаю, що ми всі мусимо це усвідомити і працювати разом з президентом на те, щоб у країні зберігався спокій, щоб люди ви-словлювали свої думки мирно, а владу, як і належить, обирали на виборах.

Про заблоковану ОДА

— Я розумію, скільки це викликало збоку іронії... Але ми бачили, що відбувалося в інших регіонах, і загроза того, що провокації можливі й у нас, не ви-ключалася. Так, Одеса — це не Тернопіль і не Хмельницький. В Одесі нема такого, як там. У нас є ті, хто дотримується іншої точки зору, але в масі своїй — це досить інтелігентні люди, які реально оцінюють ситуацію. Та є й сили, яким важливо показати радикалізацію в Одесі. І такі плани були реальні. Я розумію, що чим більше про це говорю, тим ніби більше виправдовуюся... Ось 15—16 лютого в Одесі збираються провести з’їзд Євромайданів. Як поводитимуться ті, хто приїде, — уявити важко. Як і важко спрогнозувати, як відреагують на це одесити.

Я нікого б не лякав, щоб не створювати зайвих проблем, але, з іншого боку, ми всі дивимося телевізор і бачимо те, що відбувається в країні. Кому могло прийти в голову підпалити автобуси, а потім ще й назвати це мирним протестом? Вони борються за світлу ідею європеїзації. Я не кажу, чи хороша ця ідея, чи погана, але ж не можна порушувати закони...

Як ви знаєте, колеги з інших політичних сил приєдналися до меморандуму щодо збереження в Одесі й регіоні миру і спокою. Я розумію, що для них це, до певної міри, був вчинок, бо далеко не всім цього хочеться. Цей документ не підписала лише «Свобода», хоч її представник і був на зустрічі. У цьому спільному зверненні нема жодної букви, яка ущемлювала б чиїсь політичні інтереси...

На жаль, поки ситуація не розрядиться глобально, Одеса залишатиметься для певних сил тим ласим шматочком, яким вони спробують скористатися, аби показати, що не тільки там, а й тут можливі якісь заворушення.

Ми всі мусимо зрозуміти, що ми — різні, що свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої. Чому треба нав’язувати комусь свою точку зору? Нехай кожен висловить її у демократичний спосіб: прийде на вибори і проголосує за ту політичну силу, якій довіряє і з якою пов’язує своє майбутнє.

Іван МЕЛЬНИК.