Галілео ГАЛІЛЕЙ: «Найвища мудрість – знати самого себе»

Батьки хотіли, щоб їх син став лікарем, і в 1581 році Галілео вступив до Пізанського університету, де вивчав медицину. Але, захопившись геометрією і механікою та через брак коштів, залишив університет і повернувся до Флоренції, де чотири роки самостійно ви-вчав математику. У 1589-у він став професором математики Пізанського університету. У 1592—1610 роках — професор математики Падуанського університету.

У серпні 1609-го Галілео Галілей виготовив підзорну трубу з 30-кратним збільшенням. Цією трубою (телескопом) Галілей зробив усі свої телескопічні відкриття. Вона і досі зберігається в музеї у Флоренції.

Насамперед Галілей приступив до спостережень за Місяцем. Він побачив місячний пейзаж — цирки і кратери, гірські хребти і вершини, розгледівши в телескоп їхні тіні. Вивчив також кілька великих темних низинних ділянок, які назвав морями. На підставі своїх спосте-

режень Галілей прийшов до висновку, що Місяць є таким же кам’янистим тілом, як і Земля. Вчений виявив фази у Венери і відкрив чотири супутники Юпітера, які тепер називають галілеєвими. Телескоп Галілея вперше розклав на зірки деякі туманні плями на небі. Так, суцільне сяйво Чумацького Шляху виявилося гігантським скупченням зірок. Таким чином, Галілей став першовідкривачем галактик.

Усі ці відкриття не могли не справити враження на мислячі уми. Однак прихильники старих догматів твердили Галілею: оскільки виявлені ним планети не видимі простим оком, то, отже, вони й не потрібні. На подібну критику Галілей відповідав: «У цьому винна природа, й аж ніяк не я».

Через кілька років Рим заборонив друкувати книги про геліоцентричну систему Коперника. Церковна заборона геліоцентризму, в істинності якого Галілей не сумнівався, була неприйнятною для вченого. Він повернувся у Флоренцію і став міркувати, як, формально не порушуючи заборон, продовжувати захист істини. Зрештою вирішив видати книгу, яка вмістить нейтральне обговорення різних точок зору. Він писав цю книгу 16 років, збираючи матеріали, відточуючи аргументи і ви-чікуючи слушного моменту.

У 1632 році після довгих митарств була опублікована його чудова праця «Діалоги про дві найважливіші системи світу — Птолемеєву і Коперникову». Згоду на видання книги дав друг Галілея папа Урбан VIII, а сам учений в передмові до книги, щоб приспати пильність цензури, заявив, що хотів лише підтвердити справедливість заборони вчення Коперника.

Свою знамениту працю Галілей написав у вигляді бесід: три персонажі обговорюють різні аргументи на користь двох систем світобудови — геоцентричної і геліоцентричної. Автор не стає на бік жодного з співрозмовників, але у читача не залишається сумнівів у тому, що переможцем у суперечці є прихильник Коперника. Важливо також, що книга написана не науковою латиною, а «народною» італійською мовою.

Галілей намагається знайти неспростовні факти для виправдання нового вчення, але, будучи наполегливим у своєму прагненні довести істину, сам потрапляє в немилість. Його вороги, ознайомившись з книгою, відразу зрозуміли, що саме хотів сказати автор. Через кілька місяців після виходу праці надійшов наказ з Рима припинити її продаж. Галілей за вимогою інквізиції прибув у лютому 1633-го в Рим, де проти нього почався процес.

Вченого визнали винним у порушенні церковних заборон і засудили до довічного тюремного ув’язнення. 22 червня 1633 року він був змушений, стоячи на колінах, публічно відректися від вчення Коперника. Йому запропонували підписати акт про свою згоду надалі ніколи не стверджувати нічого, що могло б викликати підозри в єресі. З урахуванням цих виявів покірності і каяття трибунал за-мінив тюремне ув’язнення домашнім арештом, і Галілей дев’ять років був «в’язнем інквізиції». Після винесення вироку його поселили на одній з вілл Медічі, звідки перевели до палацу друга папи Урбана VIII, архієпископа Пікколоміні в Сієні. Через п’ять місяців Галілею було дозволено вирушити в Арчетрі, поруч з монастирем, де мешкали його дочки. Тут він провів решту життя під домашнім арештом і під постійним наглядом інквізиції.

Стан здоров’я Галілея погіршувався, але він продовжував енергійно працювати в дозволених для нього галузях науки. Останньою книгою вченого стала «Бесіди і математичні докази двох нових наук», де викладені основи кінематики та опору матеріалів. У травні 1636-го він вів переговори про видання своєї праці в Голландії, а потім таємно переправив туди рукопис. «Бесіди…» вийшли у світ у липні 1638-го, а в Арчетрі книга потрапила майже через рік — у червні 1639-го. Ця праця стала настільною книгою Гюйгенса і Ньютона, які завершили розпочату Галілеєм побудову основ механіки. У 1638 році Галілей повністю осліп. В 1641-у його здоров’я я різко погіршилося, а 8 січня 1642 року Галілео Галілей помер на руках сина та найближчих учнів — Вівіані і Торічеллі.

...Через 340 років інший Римський папа Іван Павло II думав про будову Всесвіту так само, як і Галілео Галілей. Він визнав переслідування Галілея несправедливим і зняв усі звинувачення з великого вченого в 1992 році.

Василь ВЕЛЬМОЖКО,
вчитель фізики та астрономії одеської ЗОШ №105.

Галілео Галілей казав...

Немає більшої ненависті в світі, ніж ненависть невігласів до знання.

Невігластво — мати злості, заздрості, жадібності і всіх інших низьких і грубих пороків, а також гріхів.

Мені ніколи не траплялася людина настільки дурна, щоб я не міг чомусь у неї навчитися.

Математика — це мова, якою написана книга природи.

Найвища мудрість — знати самого себе.

Ніщо велике у світі не здійснювалося без пристрасті.

Всі істини легко зрозуміти, тільки-но вони будуть виявлені. Але проблема в тому, що їх складно виявити.

Говорити заплутано вміє кожен, говорити зрозуміло — мало хто.

Математика — це ключ і двері до всіх наук.

Я не зобов’язаний вірити, що один і той самий Бог подарував нам почуття, здоровий глузд та розум — і при цьому вимагає, щоб ми відмовилися від їх використання.

Ви не можете навчити людину чомусь, ви можете тільки допомогти їй знайти це у собі.

Я радше знайду одну істину нехай і в незначних речах, ніж довго сперечатимусь про великі проблеми, не досягнувши жодної істини.

Розум людини — одне з найдивовижніших творінь Бога.

У науці тихе зауваження однієї людини цінніше за голосні твердження тисячі однодумців.