№ 3 (21474) cубота 11 січня 2014 року

11 січня у календарі багатьох країн — дата незвичайна. Я сам буквально нещодавно відкрив для себе це свято, засноване за ініціативою ООН та ЮНЕСКО. Спочатку, як завжди, подумав: ну, ось ще один день міжнародні чиновники зробили особливим, так і днів у році скоро на всі урочистості не вистачить. А працювати коли? Однак, поміркувавши і пошукавши по інтернету, погодився з ними: подяка — велика сила, особливо якщо йде від душі. На жаль, у наш час уніфікації та комунікації на 95 відсотках обстежених мною сайтів з нагоди цього свята був розміщений один і той же текст!? Уявляєте? Довелося писати і вигадувати (ґрунтуючись, звичайно, на достовірних фактах!) самотужки. Отже, читайте, що вийшло.

«Цей зимовий день наповнений світлом і теплом відкритих сердець, пронизаний щирістю побажань..., — розповідає нам один гламурний сайт для жінок. — А все через те, що з подачі міжнародних організацій була заснована традиція відзначати присутність у нашому житті слова значущого і нескінченно доброго — слова «спасибі».

У переддень Різдва, 4 і 5 січня, в сквері імені Гамова, розташованому в самому центрі старої Молдаванки, пройшов уже восьмий Народний різдвяний ярмарок, відвідувачі якого могли стати не тільки глядачами, а й учасниками костюмованої історичної реконструкції подій у Вифлеємі, де, як свідчить Святе Писання, народився Ісус Христос.

Щоб побудувати біблійне місто на площі 15 тисяч квадратних метрів, використали 100 тюків соломи, десятки метрів картону, фанери і різної тканини. Екскурсії по Вифлеєму на Молдаванці для вихованців одеських інтернатів та всіх бажаючих (а таких, за попередніми підрахунками організаторів, лише у перший день ярмарку виявилося кілька тисяч) проводили 17 екскурсоводів. Сквер був умовно розділений на сектори, якими мандрували групи на чолі з гідами, посохи яких увінчувала Вифлеємська зірка. В одному екскурсанти могли побачити ясла з немовлям Ісусом, в іншому — волхвів, які прийшли поклонитися Сину Божому, ще в іншому — римських воїнів...

«Оксюморон?» — й досі дивується багато хто з іноземців, котрі недавно приїхали в Україну, почувши про підготовку до Старого Нового року, який ми зустрічаємо в ніч з 13 на 14 січня. Тобто їм здається, що допущена якась стилістична помилка, адже поєднується непоєднуване — слова з протилежним значенням («оксюморон» у перекладі з старогрецької — розумна дурниця). Та, почувши історію цього свята, взявши участь у зустрічі Старого Нового року, відгукуються про нього із захопленням і, звичайно ж, по-доброму заздрять, що у нас є така традиція.

Це справді унікальне — хоча й неофіційне — свято. Воно, нагадаю, з’явилося внаслідок зміни літочислення, тобто через розходження юліанського календаря (інакше календаря «старого стилю») і григо­ріанського календаря — того, за яким нині живе майже весь світ. Це розходження, як відомо, в ХХ—ХХІ століттях становить 13 днів. Проте різниця між юліанським і григоріанським календарями збільшується кожне сторіччя, коли число сотень у році від Різдва Христового не є кратним чотирьом, на один день. Тому з 1 березня 2100-го ця різниця становитиме 14 днів, значить, з 2101 року Різдво і Старий Новий рік будуть відзначатися на день пізніше. А за християнським календарем 13 січня — день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Тож у народній традиції обидва свята об’єд­нались, і тепер маємо Щедрий вечір, який передує Старому Новому року. За повір’ям, цього вечора з неба сходить Щедрий Бог, але побачити його та поговорити з ним може тільки домашня живність, а підслухати цю мову — гріх і за це Бог карає.

Одеська національна публічна бібліотека ім. М. Горького готується до свого 185-річчя, яке відзначатиметься 25 вересня 2014-го.

Цій події «ЧН» присвячує серію публікацій з історії книгозбірні.

Передісторія

Кожне починання має свої витоки. Так сталося, що 2014-й для кількох відомих на континенті бібліотек — ювілейний: сповниться 240 років заснування Державної бібліотеки Речі Посполитої ім. Залуських у Варшаві та 200 років з дня відкриття Російської національної бібліотеки. Між цими подіями, на перший погляд, нема прямого зв’язку, і все ж певним чином вони пов’язані.

Спілкуючись із літніми людьми, часто доводиться чути про те, що життя проходить невблаганно швидко, що молодість промайнула, як мить...

Як залишатися активним з виходом на пенсію, не піддаватися течії часу, хворобам та депресіям?

З метою продовження активного способу життя в Одесі було створено «Університет третього віку». Це, до речі, чи не найцікавіша подія у соціальній сфері нашого міста.

Діяльність перших трьох президентів України незворотно покидає площину дискусій політологів і впевнено оволодіває колом досліджень істориків. Деякі напрямки праці голів держави вивчаються і на кафедрі історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету. Зокрема, зараз тут готують дві кандидатські дисертації. Одна на тему «Кредо «Україна — не Росія» у діяльності Президента Леоніда Кучми», друга — «Драматизм, приреченість політики та історична перспективність починань Президента України Віктора Ющенка».

Уже чимало написано про здобутки та прорахунки першого Президента України Леоніда Кравчука. Найбільш ретельно вивчав складність характеру, поведінки, перетворень ідеології, переконань, даючи то позитивні, то негативні оцінки, а інколи — просто ніякі, обмежуючись констатацією фактів з діяльності очільника держави, відомий, найрезультативніший історик сучасності Володимир Литвин у книзі «Украина: политика, политики, власть. На фоне политического портрета Л. Кравчука» [1].

У рамках реалізації спільного проекту Україна—ОБСЄ розпочалося завантаження чергової партії компоненту ракетного пального «меланж» зі складу Сухопутних військ, розташованого неподалік від Любашівки, у залізничні цистерни для відправки на подальшу утилізацію на одному з підприємств оборонно-промислового комплексу Російської Федерації.

За словами командира військової частини підполковника Олександра Ятлука, до кінця цього тижня у 13 спеціальних залізничних цистерн планується завантажити близько 700 тонн «меланжу». За цим процесом спостерігають представники ОБСЄ, а також департаменту утилізації компонентів ракетного палива та ракет і боєприпасів Міноборони України.

Одещина — чи не лідер серед областей України за інцидентами навколо пам’ятників Леніну.

Спочатку був Котовськ, де «вождь світового пролетаріату» зостався без «верхньої частини постаменту». Про цю ситуацію (і не тільки про неї) написала навіть найвпливовіша французька газета Le Monde (одну із сторінок газети з цією пуб­лікацією бачите на світлині).

Хто контролює минуле, той контролює і майбутнє. Цю відому сентенцію я наводжу лише для того, щоб була краще зрозуміла запекла боротьба за минуле, що точиться у царині історії, і то не окремої країни, а всього людства. Я написав «історії», а не «історичної науки», бо згідно з означенням видатного німецького філософа Емануіла Канта: «В кожній науці стільки науки, скільки в ній математики». А в історії математики мало, майже нема. Математику на історичних факультетах не вивчають, при вступі на історичні факультети не вимагають. Скидається, що історія — це не наука про аргументи, а наука про висновки. На висновки ж завжди є замовник. А професіоналізм потрібен історику для того, щоб під десь вище затверджені висновки підібрати відповідні аргументи, проігнорувавши всі інші. Аналізувати і порівнювати фізичні явища можна лише завдяки найбільшому винаходу людства, звичайно, після винаходу колеса, — числу. Для дійсних чисел завжди можна сказати, яке з них більше, якщо вони не є рівними. Для професійних фізиків ігнорування мови чисел неможливе. Для професійних істориків — можливе.

На 1 січня останнього мирного року Європи — 1938-го — за вироками судів у націонал-соціалістичній Німеччині було страчено близько 20 тисяч осіб, в інтернаціонал-соціалістичному Радянському Союзі — близько 15 мільйонів. Фашистська Німеччина (з якого такого дива вона стала фашистською? А це для того, щоб не компрометувати світле слово «соціалізм») є найбільшим злом в історії людства, кажуть історики по обидва боки Атлантичного океану. І це зло спробували знищити фізично за допомогою масованих килимних бомбардувань, а по закінченні Другої світової війни — морально, за допомогою Нюрнберзького процесу, де головним обвинувачем був якраз Радянський Союз. Серійний вбивця судив кишенькового злодія. Перед початком німецько-російської війни за основними видами озброєння Радянський Союз перевищував усі інші країни світу разом узяті, а щодо Німеччини — перевага по танках, авіації, артилерії була у п’ять-сім разів на користь Радянського Союзу. Радянський Союз був не готовий до війни, кажуть історики по обидва боки Атлантичного океану, йому не вистачало озброєння. Велика Британія втратила під час війни близько 200 тисяч військових і мирних мешканців. У Радянському Союзі лише за вироками воєнно-польових судів за звинуваченням у зраді Батьківщини було розстріляно близько 1 мільйона солдатів та офіцерів. А скільки їх загинули у радянських концтаборах під час війни і після неї? Під кінець 1941 року практично вся кадрова армія Радянського Союзу опинилася в німецькому полоні. Радянський Союз виграв війну на хвилі всенародного піднесення, кажуть радянські історики, а західні історики при цьому сором’язливо мовчать.

Із 1 січня 2014 року медичним обслуговуванням населення області у 90% випадків (за офіційними даними) опікуються новостворені центри первинної медико-санітарної допомоги. Таких у нас зараз 34. Тут працюють майже 1100 людей у білих халатах. Це первинний рівень надання медичних послуг, що є першим кроком до впровадження в Україні страхової медицини.

Тепер замість дільничних лікарів нас обслуговують сімейні (їх тільки впродовж 2013-го за бюджетні гроші підготовлено 90, за власні — пройшли перепідготовку 95 медиків). Що з того змінилося? Для людей — практично нічого. Кажуть, так треба для реформування галузі.

9 січня активісти одеського Євромайдану перед ворітьми управління внутрішньої безпеки головного управління Міндоходів в Одеській області провели акцію на підтримку підприємців, які зазнають тиску. Як зазначалося на мітингу, до такого кроку активістів підштовхнуло те, що «підприємці, які відмовляються здавати податок на хабарі, зазнають тиску і репресій з боку податкових служб».

Ігор Коваленко, якого викликали повісткою до податкової, не зміг туди потрапити — далі прохідної його чомусь не пропустили. Підприємства пана Коваленка займалися судноплавним менеджментом та біопаливом, але з минулого року їх робота заблокована начебто через порушення податкового законодавства: співробітники податкової міліції вилучили робочу документацію та комп’ютери. І хоч підприємець виграв суд, заарештовану оргтехніку йому й досі не повернули, зауважує http://rupor.od.ua.

Початок нового року — найкращий час для прогнозів, зокрема економічних. Цими днями в Одесі відбулася прес-конференція на тему «Якою буде економіка у 2014 році: політичні рокіровки, курси валют, державний бюджет очима одеських експертів», під час якої пролунали досить суперечливі думки щодо найближчого майбутнього країни.

Так, на думку фахівців, попри те, що вітчизняна економіка ще з 2013 року перебуває у «передінфарктному» стані, в 2014-у боятися її краху або й різкого погіршення ситуації не варто — попереду вибори, тож нинішня влада зробить усе, аби хоча б створити ілюзію еконо­мічної стабільності.