РІЗДВЯНІ ПОСЛАННЯ

Син Божий народився від Пресвятої Діви і став людиною, щоб побудувати Царство Боже, тобто Царство духовне, де панувала б любов, а не ненависть; правда, а не кривда; милосердя, а не жорстокість; мир, а не ворожнеча; святість, а не гріх.

Якщо Син Божий став людиною, щоб подолати в людській природі гріх і смерть і побудувати Царство Боже, то чи досяг Він Своєї мети? Досяг! Доказом є християнство, яке змінило світ. Безліч святих в усі періоди історії людства чи не є доказом перемоги святості над гріхом?! Усе, що є кращого у християнській цивілізації, — все це результат втілення Сина Божого і Його перемоги над гріхом.

Сутність християнства полягає в тому, що дух має підкорити плоть, а не навпаки. Матеріальні цінності повинні підпорядковуватися духовним. Сучасні християни відступили від християнських ідеалів. Панування матеріального в житті як окремої людини, так і в житті сучасної цивілізації в цілому стало ознакою нинішнього віку. Значна частина християн відступили від Христа і християнства.

Людство досягло великих успіхів у науці, технологіях — в усьому, що стосується матеріальних цінностей. Але яким жалюгідним стало духовне життя! Це навіть не потребує доказів, бо ми бачимо бездуховність на кожному кроці, щодня і всюди. І все тому, що християни забули, для чого Син Божий народився і став людиною. Все духовне стало для нас, християн, другорядним, а матеріальні цінності люди поклали в основу свого життя і діяльності. Не дивуйтеся, що діти не шанують батьків, а матері кидають напризволяще своїх дітей, правителі отримують владу не для того, щоб служити благу народу, а своїм власним інтересам. Нехай не виникає у вас питання, чому ми, українці, такі роз’єднані. Об’єднують любов, правда, мир, жертовність, а гріх і всіляке зло — тільки роз’єднують людей.

Браття і сестри! Пам’ятаймо, для чого Син Божий народився від Пресвятої Діви Марії у Вифлеємській печері! А я сердечно вітаю з великим святом Різдва Христового всю українську паству Київського Патріархату, наших братів і сестер Московського Патріархату, всіх християн України, а також українців в Америці і Канаді, Європі і Австралії і по всьому світу. Сердечно вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Януковича, уряд, Верховну Раду, українські збройні сили і весь український народ.

Будемо молитися, щоб Господь просвітив наш розум і серця світлом Своєї Премудрості і любові, щоб ніхто з нас ніколи не впадав у відчай. Будемо любити один одного і Україну нелицемірною любов’ю. Не забуваймо, що Бог є любов, і ця любов привела Його у Вифлеємську печеру і на Голгофський хрест.

Христос народився! Славімо Його!

предстоятеля Української православної церкви, митрополита Київського і всієї України
Володимира

Возлюблені у господі преосвященні архіпастирі, чесне пресвітерство, у христі дияконство, боголюбиве чернецтво, дорогі брати і сестри!

Христос народжується — славте! Христос з небес — зустрічайте!» — торжествуючи, за­кликає нас нині Свята Церква відкрити свої серця, щоб Христос Бог увійшов у наше життя і наповнив його змістом, миром і радістю. Бог народжується у плоті в цей світ, щоб зцілити людську природу від гріха, звільнити нас від влади диявола і повернути нам загублений рай. А що найважливіше — Своїм Різдвом Бог освячує людське єство і дарує нам змогу стати причасниками іншого, Божественного життя. «Чудо (Різдва), — говорить святитель Іоанн Златоуст, — дивує мене. Ветхий днями (Дан. 7: 9) зробився Дитям; Той, Хто сидить на престолі високому і піднесеному (Іс. 6: 1), покладається в яслах; невідчуваний… і безтілесний відчувається людськими руками; Той, Хто розриває узи гріха, повивається пеленами, — бо Він так хоче. Він хоче безчестя обернути на честь, безславність одягнути у славу, у приниженні показати образ доброчесності. Тому Він приймає моє тіло, щоб я вмістив Його…» (Слово на Різдво Спасителя нашого Іісуса Христа).

Пришестя у світ Христа Спасителя знаменує початок нової ери не лише у літочисленні. Починається нова історична доба — Бог укладає з людством Новий Завіт, заснований на нових відносинах, на засадах любові та благодаті.

Світле й радісне свято Різдва Христового нагадує нам, що ми, християни, покликані до того, щоб, полум’яніючи любов’ю, зігрівати цей світ, хоча б у тій невеликій частині, де поставив нас Господь Бог. Погляньте навколо, будьте уважні до тих, кого в їхній нужді посилає сьогодні до нас Христос. І нехай кожен на своєму місці чесно й відповідально, по-християнському робить те, що покликаний робити, щоб люди, бачачи наші добрі діла, прославляли Отця нашого Небесного (див.: Мф. 5: 16).

Ми живемо в той час, про який Спаситель сказав: і через збільшення беззаконня у багатьох охолоне любов (Мф. 24: 12). Як тієї Різдвяної ночі, 2013 років тому, звістка про Наро­дження Царя і Бога розділила людство, так і сьогодні: одні, покликані Ангелами і Віфлеємської зіркою, прихиливши свої коліна й серця, співають хвалу Рожденому Господу і Спасителю нашому і приносять Йому свої дари; інші — через незнання і байдужість — не пускають Його у свої домівки, а ще інші, злобуючи, шукають Його смерті. І сьогодні, як і тоді, одні відкривають Христу свої серця, і Він показує їм славу Свою і дарує благовоління, інші не хочуть знати Його, а є й такі, що своїми гріхами виганяють Христа зі свого життя.

Ми дякуємо Богові за Його милості, даровані нам минулого 2013 року, і з молитвою і надією дивимось у наступний 2014-й. Милостивий Господь судив нам жити в дуже відповідальний час. З яким болем дивилися ми й наші віруючі батьки як іще зовсім недавно, у минулому сторіччі, закривалися і руйнувалися храми, як дітей не пускали на богослужін­ня, забороняли їм молитися. Наш час благодатний для відродження віри, відновлення й будівництва храмів. Це  нас радує і вселяє надію на добре, християнське майбутнє нашого народу.

Водночас ми з тривогою дивимося на ті виклики, які ставить перед нами нинішній світ з його «ліберальними» цінностями, на ті спокуси його, що спрямовані, передусім, проти наших дітей і молоді. Агресивна пропаганда шалених розваг і веселощів, моральної розбещеності, вседозволеності — ось згубний дух  віку цього, від якого застерігає нас апостол Павел (див.: Рим. 12:2). Цей дух руйнує все добре в душах молоді, робить їх закритими для дії благодаті Божої, не дає можливості увійти в життя вічне. Ми закликаємо священство, батьків, усіх православних християн у міру сил своїх захищати наших дітей від цього духу, і самим не догоджати цьому світові (див.: Рим. 12:2), а дерзновенно являти у своєму житті християнські по­двиги самозречення, ревності у Бозі, милосердя й любові.

Минулого року ми із вдячністю Господу відзначили ювілей 1025-річчя Хрещення Київської Русі. Ювілейні торжества ще раз засвідчили духовну єдність Української Православної Церкви із сім’єю Помісних Православних Церков, Предстоятелі та представники яких приїхали в Україну, щоб розділити з нами нашу радість. А участь у святкуванні глав та урядових делегацій братських православних держав стала свідченням високого авторитету православної України на міжнародній арені.

Наприкінці року нас відвідала велика святиня зі Святої Гори Афон — десниця великомученика Георгія Побідоносця. Багатотисячні хресні ходи зі святими мощами мученика по Україні й перебування цієї вселенської святині в бага­тьох єпархіях нашої Церкви зміцнили дух і засвідчили любов нашого народу до Бога та Його святих.

Усіх вас, Преосвященні архіпастирі, пастирі, чесне чернецтво, улюблені чада церковні у Вітчизні нашій і в розсіянні, а також тих, хто поки що перебуває поза огорожею Матері Церкви, дітей і молодь, літніх людей, немічних, нужденних і самотніх, близьких і далеких, вітаю з радісним святом Різдва Христового.

Нехай це світле свято сповнить радістю наші душі та спонукає нас на творення справ віри і любові, нехай піднесе наші уми й серця до Неба. Бо звідти чується радісний Ангельський спів: нині народився вам <…> Спаситель, Котрий є Христос Господь (Лк. 2: 11).

Різдво Христове
2014 р.
м. Київ

верховного архієпископа Києво-Галицького
Української греко-католицької церкви
блаженнішого Святослава

Споконвічно від Отця народженому нетлінно Синові, Що в останній час безсіменно від Діви тілом народився, Христу-Богові закличмо: Ти, що підняв нашу силу, Святий єси, Господи! (Канон Різдва).

Христос рождається!

На голос ангела, який пролунав пастушкам серед темної ночі, спішимо ми сьогодні до вбогої стаєнки у Вифлеємі. Тут ми бачимо на руках Пречистої Діви Марії Божого Сина, що прийшов у наш світ як людина. Разом із ними радіємо і дивуємося, оспівуємо і спо­глядаємо живого й істинного Бога, який народився в людському тілі та віддає себе в руки людини як маленьке, ніжне і беззахисне Дитя.

Різдво нашого Спасителя відкриває нам глибини Божественного життя, як також всю правду про саму людину. Той, хто сьогодні явився в людському тілі, існував ще перед сотворенням світу, бо як предвічний Бог споконвічно від Отця народився нетлінно як Син! Це таїнство Божого синівства Ісуса Христа — що само по собі є невимовним і не­збагненним! — сьогодні об’являється і проповідується людині. Це свято робить нам доступним божественне синівство, проголошує, що наш Бог-Отець любить нас як своїх синів і дочок. У Його новонародженому Сині ми переживаємо сьогодні нашу близькість до Бога, таку саму теплу, могутню, реальну та життєдайну, якою є трепетна близькість люблячого батька до свого єдиного первістка.

Вдивляючись в обличчя Божого Дитяти і Його Матері Марії, усвідомлюємо, що свято Різдва дає нам пізнати правду про нашу людськість, про власну людяність, яка  стала знаком Божої присутності: «І ось вам знак, — каже  ангел до пастушків. — Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Лк. 2, 12). Це Дитя — сам Бог Ізраїля, що в останній час безсіменно від Діви тілом народився. Це Дитя враз доручає людині, в особі Йосифа Обручника, дивну роль свого опікуна. У Різдві Христовому ми приймаємо вічного Бога таким, якими є самі. Бо зазвичай люди прагнуть, щоб ними хтось опікувався. А тут, у Вифлеємі, сам Бог, як дитя, є тим, ким опікується людська родина!

Людяність, відчуття святості людського життя і пошана до нього — це та зворушлива і спасенна дорога, якою в цю таїнственну ніч Божий Син, як Син Марії, приходить до нашого дому, нашої родини, нашого народу. І ця божественна людяність — боголюдство воплоченого Сина Божого — відкриває нам сьогодні різдвяну дорогу любові до Бога і ближнього. Святкуючи Різдво разом із подорожніми й безпритульними, солідаризуючись із тим, кого зневажають і чию гідність заперечують, ми, християни, як справжні опікуни та благовісники присутності Бога серед нас, робимо наш світ, наше суспільство більш людяним і гідним самої Людини.

Народження Сина Божого, Відвічного Слова Отця, виявляє поряд із величчю та славою нашого Бога — Творця і Спасителя, велич і славу людини як вінця всього сотвореного. У своєму воплоченні Бог виявляє особливу гідність людини, бо втілюється саме в неї — у свій образ. Святий Іриней Ліонський навчає: «Коли Слово стало тілом, ставши тим, хто був Його образом… то вчинило людину подібною до невидимого Отця через видиме Слово» (Adv. Haer 5, 16, 2).

Прославляючи гідність людської особи, Христова Церква сьогодні співає: «Христу Богові закличмо: Ти, що підняв нашу силу, Святий єси Господи!» Подібно як прихід на Землю Сина Божого через воплочення стало центром всесвітньої історії, так само пошана до гідності людської особи є осердям істинного, справді людяного суспільства. Церква навчає, що суспільні інститути та їхні лідери повинні поважати кожну людину і їх найпершим завданням є сприяти цілісному її розвиткові. Людина не може бути засобом реалізації економічних, соціальних чи політичних планів, нав’язаних світською владою. Ця влада мусить пильно стежити, щоб обмеження свободи чи будь-який тягар, покладений на особисте життя людини, ніколи не завдавали шкоди її гідності (Компендіум соціальної доктрини Церкви, п. 131—133).

Кожне суспільство, у якому зневажають людину, не має майбутнього. Джерелом справедливого законодавства та суспільного устрою повинна бути гідність людської особи. Бо саме людина є осердям поєднання дочасного і вічного, Божого і людського, вона є тими дверима до вічності, що їх відкрив у своїй людяності Син Божий у день свого Різдва. Тому святкувати Різдво означає тримати відкритими двері наших сердець до гідності людини, особливо немічної і беззахисної, яким є Божественне Дитя на руках Пречистої Діви Марії.

Сьогодні українське суспільство вже вкотре у своїй історії засвідчує, що прагне будувати власне майбутнє на підвалинах християнської віри. Новонароджений Спаситель є сповненням надії всього людства на прихід Царства Божого — царства справедливості, миру і добра. Народження саме такого предвічного Царя миру звіщав ангел, коли казав пастирям: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель» (Лк. 2, 10—11). Як важливо нам у цей історичний момент, на слово благовісника, відчути, що саме Христос є джерелом нашої радості, і перестати боятися! У Різдві Христовому нехай наша тривога перетвориться на надію, розгубленість і непевність — переміниться на дорогу до Господнього вертепу. У цей різдвяний день, коли, за словами ап. Павла, сила Божа проявляється в людській немочі (пор. ІІ Кор. 12, 9), наше відчуття безсилля перетворюється на усвідомлення власної гідності. За діянням Святого Духа це усвідомлення власної гідності стає силою, що допоможе нам збудувати суспільство, гідне людини. Ось чому ми сьогодні, величаючи силу божественної людяності, співаємо: «Ти, що підняв нашу силу, Святий єси, Господи!»

Дорогі в Христі! У цей радісний день Христового Різдва складаю всім вам сердечні вітання. Віншуючи вам добром і миром, злагодою та добробутом, прагну постукати до дверей кожної української родини! Голосом прадавньої коляди бажаю розвеселити кожне українське серце! Сповіщаючи велику радість про народження нашого Спасителя, хочу зібрати всю нашу Церкву — як в Україні, так і поза її межами — довкола Вифлеємського вертепу в єдину Божу спільноту!

Відчуймо себе єдиною  християнською родиною, у якій сьогодні народжується наш Спаситель. Дорогою людяності та християнської солідарності торкнімося усіх, хто відстоює власну гідність, гідність своєї родини та свого народу! Поділімося нашою різдвяною радістю з тими, хто знаходиться далеко від рідної домівки, на лікарняному ліжку чи в’язничних нарах. Усі разом, за світлом зірки, спішімо до ближнього, щоб побачити в тілі — Невидимого, в Його убогості — Джерело всякого добра, у немічному — Всемогутнього, — Новонародженого Христа-Бога в обіймах Богородиці.

Христос рождається!

Славімо Його!

Дорогі брати і сестри!
Шановні земляки!

У дні світлого торжества Народження Божого Сина сердечно вітаю вас із радісними днями Різдва Христового та Нового 2014 року благості Божої.

Нехай Божественний Богомладенець благословляє вас здоров’ям, зміцнює духовними та тілесними силами, укріпляє в немочах та підтримує у труднощах. Нехай світло Вифлеємської зорі осінює ваше життя та сповнює благочестиві бажання і мрії.

Христос народився! Славімо Його!
З любов’ю у Христі Народженому,

архімандрит Микита (Сировегін),
секретар Одесько-Балтського єпархіального управління
УПЦ Київського патріархату.