Енергетичний позитив

Після закінчення (у 1985-у) ро­сійського відділення філологічного факультету ОДУ ім. І. І. Мечникова два роки працювала в міській школі. А потім був відповідальний період утвердження: вступ до аспірантури. Її керівником на кафедрі російської літератури став професор А. О. Слюсар, під керівництвом якого з другого курсу вона писала курсові, а потім дипломну роботи. «Школа А. О. Слюсаря», участь у студентському науковому гуртку (три роки була старостою) зіграли вирішальну роль у науковому становленні. Це була школа аналітичного мислення, структуралістського підходу до аналізу поетики текстів, наукової послідовності, наполегливості та чесності у всьому. Після захисту у 1991 році кандидатської дисертації на тему «Характери в «маленьких трагедіях» О. С. Пушкіна» в Харківському педуніверситеті ім. Г. С. Сковороди почала працювати на кафедрі української літератури, куди її взяли, незважаючи на відсутність базової (мовної) освіти. Тому довелося починати з перекладу українською (з російської), бракувало слів на заняттях зі студентами. Сформувалася звичка писати конспекти лекцій. До речі, цю звичку прищепив ще професор А. О. Слюсар, який збирав молодих викладачів, аспірантів перед заняттями та, не шкодуючи свого часу, «розбирав» поетику того чи іншого тексту впродовж години-півтори.

Працюючи в університеті, на кафедрі української літератури, доцент Малютіна закінчила Одеську державну консерваторію ім. А. В. Нежданової (сьогодні — Одеська національна музична академія) в 1999 році за спеціальністю «вокал».

Згадую, як Наталія Павлівна, беручи участь як науковець у конференції пам’яті Лесі Українки, на пленарному засіданні виконала не одну пісню на слова поетеси. Пригадується і день захисту кандидатської дисертації нашою колегою Лілією Дмитрівною Чикур, коли у дружньому колективі колег звучали українські пісні: перший опонент професор Ольга Турган а-капела виконала «Чари ночі» Олександра Олеся, а Наталія Малютіна під акомпанемент баяна — декілька українських народних пісень, зумівши передати філігранні відтінки людських почуттів.

Здобута освіта в консерваторії сприяла інтересу науковця-викладача до музичного театру, загалом до явища мелосу в поезії і драматургії. Тому з’явилися спостереження над мелодійною композицією в драматичних етюдах Олександра Олеся. Науковець по-справжньому полюбила українську мову, бо відчула її музику, її дух, її неповторність, у неї з’явився «слух до мови».

Молода дослідниця серйозно зацікавилася періодом модернізму української літератури кінця ХІХ — початку ХХ ст., з яким і до сьогодні пов’язане її життя. Особливий інтерес викликала творчість неповторної Лесі Українки, її геніальні драматичні поеми. Не дивно, що виникло бажання проінтерпретувати їх у руслі екзистенційного мислення. Результатом цього стала перша книжка — «Художнє втілення екзистенційного типу мислення в драматургії Лесі Українки» (Одеса: Астропринт, 2001. — 80 с.). Прищеплений професором А. О. Слюсарем інтерес до проблем жанрових змін у драматургії проявився в подальшому дослідженні української драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст., яке й лягло в основу монографії «Українська драматургія кінця ХІХ — початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки» (Одеса: Астропринт, 2006. — 350 с.). У 2007 році в Інституті літератури НАН України ім. Т. Г. Шевченка Наталія Малютіна захистила докторську дисертацію на тему «Родо-жанрові трансформації в українській драматургії кінця ХІХ — початку ХХ століття» за двома спе­ціальностями: українська література та теорія літератури. Науковим консультантом дисертації була професор Т. С. Мейзерська.

Науковий авторитет, здатність комплексно бачити досліджувану проблему, філософське мислення, справжня ерудиція бібліофіла допомагають викладачеві у процесі пошуків, надихають на динамічну творчу роботу. Зав’язалися дружні стосунки з колегами-літературознавцями з Києва, Луцька, Львова, Рівного, Черкас, Кіровограда, Сімферополя, Івано-Франківська, Ялти. Особливо тісними є творчі контакти з доцентом Т. С. Свербіловою, з якою Н. П. Малютіна (ще один співавтор — доцент Л. В.Скорина) написали книгу «Від модерну до авангарду: жанрово-стильова парадигма української драматургії першої третини ХХ ст.» (Черкаси, 2009. — 598 с.).

Орієнтуючись на потреби студентської аудиторії, Наталія Павлівна видала навчальний посібник під грифом Міносвіти «Українська драматургія кінця ХІХ — початку ХХ ст.» (К.: Академвидав, 2010. — 256 с.). За цей час вона також опублікувала близько 80 статей у фахових виданнях України, Польщі, Росії.

Як визнаний фахівець Наталія Павлівна Малютіна виступає науковим опонентом під час захисту докторських дисертацій (професорів С. О. Кочерги, Л. І. Скупейка, С. М. Луцак) та кандидатських (доцентів О. І. Семак, Л. В. Закалюжного, І. О. Гладкої, З. Я. Родчин). Під її керівництвом захистили кандидатські дисертації: доцент О. В. Казанова на тему «Новелістика В. Стефаника і родо-жанрові особливості української малої прози кінця ХІХ — початку ХХ століття» (2008), яка успішно працює на нашій кафедрі, Т. В. Оладько «Жанрова специфіка комедій І. К. Тобілевича (І. Карпенка-Карого)» (2012), І. Б. Заровна «Концепція жанрового розвитку російської комедії в працях Б. Варнеке». На третій рік навчання в аспірантурі перейшла Г. К. Костенко, яка працює над кандидатською дисертацією «Художня своєрідність драматичних жартів в українській літературі кінця ХІХ — початку ХХ століття». Під керівництвом Н. П. Ма-лютіної закінчили магістратуру С. К. Семенісова та К. В. Степанець, які вступили до аспі­рантури і працюють над кандидатськими дисертаціями.

Професор Малютіна була науковим керівником держбюджетної кафедральної теми «Жанрова система української літератури: аспекти історичної динаміки». У результаті цієї роботи видано два колективні збірники наукових праць з української літератури (2011) та «Діалог і діалогічність в українській літературі ХІХ—ХХІ ст.» (2013). Зараз колектив кафедри активно працює над новою науковою темою «Жанрові процеси в українській літературі ХIХ — ХХI століть: між каноном і неканонічними формами».

В останні роки науковий пошук Наталії Малютіної зосереджений не лише на український та російській, але й на польській драмі. Зокрема, вона читає студентам польської спецгрупи курс «Драматургія польського модернізму в контексті традиції романтизму», написала низку статей на тему компаративних студій (об’єк­том зіставлення стали драми «Весілля» С. Виспянського та «Сон української ночі» В. Пачовського, драматичні поеми К. Ростворовського та Лесі Українки).

Постійний інтерес професор Малютіна виявляє до теоретико-методологічних проблем сучасного літературознавства. Вона виголосила доповіді на міжнародній конференції «Структуралізм в Центральній та Східній Європі. Візії та ревізії» (Польща, Варшава, 2010), всеукраїнській науковій конференцій «Літературний процес: структурно-семіотичні площини» (Київ, 2012).

Із часів Аристотеля збереглося дві найважливіші функції літератури: мімесис — наслідування життя і катарсис — співпереживання за долю героя, що веде до внутрішнього очищення людини. Література має розвивати духовність і почуття прекрасного. Духовність — це єдність з людьми і природою, звільнення від страхів і комплексів, повернення до гармонії в собі та в світі.

Професор Наталія Павлівна Малютіна несе енергетичний позитив у студентську аудиторію, який підносить їх над усім буденним, виконує місію популяризатора найвищих цінностей української літератури, підкреслюючи її неповторність.

Любов ІСАЄНКО,
доцент кафедри української літератури ОНУ ім. І.І. Мечникова.