«Ой, хто-хто Миколая любить...»

Добрий Миколай
і його свято

День Святого Миколая православні та греко-католики відзначають 19 грудня, тоді як католики пошановують його 6 грудня. За різними календарями ці дати припадають на день смерті святого. Без сумніву, Миколай є одним із найулюбленіших християнських святих.

Він жив на межі ІІІ та ІV століть і став широко знаним завдяки своїй доброті, милосердю, допомозі бідним. Одна з історій розповідає про те, як Миколай врятував від ганьби та блуду трьох сестер, чий батько не мав грошей на придане. Три ночі поспіль Миколай приходив до їхнього будинку та вкидав у вікно по шматку золота (за іншою версією — по мішку грошей) для кожної дочки. При цьому він не хотів, щоб родина знала, хто саме зробив такий подарунок. Можливо, звідси й з’явилася традиція потай робити дарунки у цей день.

Традиційно Святий Миколай вважався покровителем мандрівників, моряків та рибалок. Саме у такій ролі його досі шанують у деяких країнах, наприклад, у Болгарії та Греції. Відомо, що своєю молитвою Миколай міг зупиняти бурі та грози, тим самим рятуючи подорожніх від лиха. Саме тому колись усі одеські рибалки мали у своїх куренях образ Святого Миколая. Жоден вихід у море не відбувався без молитви до нього. А ще він є покровителем бідних і скривджених.

Уперше день смерті святого почали відзначати ще у VI столітті. Тоді візантійський імператор Юстиніан І (527—565) звів на честь Миколая церкву в Константинополі. А у ХІІ столітті імператор Мануїл Комнен (1143—1181) законодавчо постановив пошановувати день пам’яті Святого Миколая. З Візантії це свято почало ширитися рештою світу.

На Заході папа Миколай (858—867) — перший папа з цим іменем — близько 860 року збудував у Римі церкву Святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візан­тійська княжна Теофана, дружина цісаря Оттона II (973—983).

До чого тут діти?

У давнину день Святого Миколая зовсім не був суто дитячим святом, як це вважається сьогодні. Але, варто зазначити, до «функцій» святого додалося і покровительство над дітьми та студентами. З його житія відомо, що він був здібним до усякої науки. Тож із відкриттям церковних шкіл Миколай став опікуватися їх учнями. Відомо, що вже в ХІ столітті учням церковної школи при Кельнському соборі почали дарувати солодощі в день пам’яті святого.

Найбільший внесок у перетворення дня Святого Миколая на дитяче свято зробила середньовічна Німеччина. У цій країні свято швидко прижилося і стало одним з найулюбленіших. Саме німецькі діти першими почали отримувати подарунки у цей день. Зазвичай матері презентували малечі новий одяг, який для темної середньовічної Європи був неабиякою цінністю. Разом з одежиною отримували солодощі та фрукти, а інколи й іграшки. Проте, щоб заслужити подарунок, потрібно було гарно поводитися впродовж року. Натомість неслухняні й вередливі дітлахи отримували лише різку. У деяких країнах замість різки діти могли знайти вуглину чи картоплину. Вважалося, що списки слухняних та неслухняних дітей вносилися до спеціальної «Золотої книги» Святого Миколая. Згодом такий звичай поширився по всій Європі.

До речі, до німецьких дітей Святий Миколай приходить не сам, а разом з осликом. Для Миколаєвого помічника діти залишають у кімнаті шматочки моркви. Вважається, що віслюк Святого Миколая походить від того знаменитого предка, що свого часу віз на собі до Єрусалима Ісуса Христа.

У країнах альпійського регіону Святого Миколая також супрово­джує його страшний антипод — Крампус. Ця рогата й волохата потвора демонічного вигляду лякає неслухняних дітей та може навіть схопити їх у мішок і забрати до своєї печери. Протягом першого тижня грудня чоловіки переодягаються у костюми Крампусів та лякають перехожих, гримлячи ланцюгами і дзвіночками. Однак згодом з’являється Святий Миколай і нечиста сила щезає. А у Чехії Святого Микулаша супроводжують одразу чорт і ангел, які нашіптують святому про добрі та лихі вчинки дитини.

Цікаво, що до голландських дітей Святий Миколай прибуває морем з далекої Іспанії (можливо, вона асоціюється у голландців з теплими країнами). Супроводжують святого слуги-маври, яких називають Чорними Пітами. Вдень Миколая урочисто зустрічають у порту, потім він відвідує різні дитячі заклади, а ввечері навідується й до самих дітей. Розпитує у них про їхні добрі та погані вчинки, дає поради і настанови. А вночі разом із Чорним Пітом, який бере на себе не надто приємну функцію спускання у комин, розносить подарунки.

І українські
миколайчики

На українські землі це свято прийшло разом із християнством. У другій половині ХІ століття у Києві на могилі Аскольда з’явилася церква Святого Миколая. Таких церков в Україні дуже багато, у значній кількості сіл та містечок цей день — храмове свято. За народною традицією його називають Зимовим Миколаєм, адже в травні пошановують ще й Миколая Весняного.

У різних регіонах традиції святкування різнилися. Так, на Харківщині тривали триденні Миколині святки, під час яких варили кутю та узвар. На Поділлі того, хто зайде у цей день першим до хати, називали «показником». «Полазами» іменувалися чотири дні у році: Введення, Миколая, Анни і Різдво, або Новий рік. Шанують Миколая і у народній творчості. Згадати хоча б відому пісню «Ой хто-хто Миколая любить». Також по всій Україні у цей день варили пиво та частували ним гостей. Дітям на свято традиційно дарували миколайчики — тістечка або пряники. Миколайчики вирізняються різноманітністю форм — від сонця та зірочок до власне самого дідуся Миколая. Солодощі клали під подушку разом із різкою — як пересторогою від поганих вчинків.

До речі, саме Святий Миколай служить прототипом радянського Діда Мороза, на якого був замінений постановою ЦК КПРС у 1937 році. А час подарунків з 19 грудня перемістився на Новий рік.

Смартфони, «кіндери»
та злагода в країні

Традиція святкування дня Святого Миколая почала відроджуватися за часів незалежності (хоча у Західній Україні вона не надто й переривалася). Сьогодні цей день святого — одне з найулюбленіших зимових свят. І хоча за своїми позиціями Святий Миколай дещо поступається Діду Морозу, малюки чекають на Миколая з не меншим нетерпінням.

Святий навіть встиг розжитися власним помешканням у Карпатах. До маєтку, розташованого у селі Пістинь (на знімку), Миколай за­прошує у гості дітей та їхніх батьків. Працює він цілий рік без вихідних, а на свято розносить подарунки дітям. Також на малечу чекають майстер-класи іграшок та кімната-музей новорічно-різдвяної іграшки. Крім того, в етнографічно-мистецькому комплексі «Маєток Святого Миколая», який діє з 2004 року, планують зробити дитячу залізницю, театр, творчі майстерні народних ремесел та багато іншого.

Але найголовнішим передсвятковим ритуалом для малечі є написання листа Святому Миколаєві. До речі, у нашу епоху високих технологій надсилати паперову кореспонденцію не обов’язково. Сотні листів малі українці залишають просто у коментарях на сайті маєтку Святого Миколая. Той, попри похилий вік, коментує кожен отриманий допис.

Малеча щиро просить у Святого Миколая принести їй цукерки, «кіндери», смартфони і навіть «будь що, пов’язане з «Динамо-Київ». Але більшість із них думає не лише про себе. «Дякую за те, що подарували мені торік дорогий мобільний телефон… Цього року подарунків мені не потрібно, бо в мене їх уже вдосталь… Подаруйте краще здоров’я, щастя, благополуччя мені та моїй родині… Також прошу Вас подарувати діткам з дитячого будинку те, чого вони потребують, те, що вони хочуть, бо в них нема ні тата, ні мами. Оберігайте їх свою опікою та ласкою», — просить Миколая Алла з Чернівців.

Також Миколєві пишуть і підлітки, які хоч і зізнаються, що завеликі, щоб звертатися з такими листами, але все ще вірять у святого. І якщо малеча хоче іграшок та солодощів, то старші діти просять про сер­йозніші речі. Як, наприклад, дванадцятирічна Мар’яна, яка просить, щоб її батьки повернулися із закордонних заробітків. «Я дуже хочу, щоб усі мами мали роботу на рідній українській землі», — додає дівчина.

Святий Миколай отримує листи й від дорослих. Зазвичай вони просять у нього здоров’я для своїх дітей. Досить часто по допомогу до святого звертаються подружні пари, які хочуть мати дитину. Святий Миколай допоможе всім!

Марія ГЕНИК.