№ 99 (21467) cубота 14 грудня 2013 року

Минулої неділі, 8 грудня, мене, як члена Ініціативної групи «Першого грудня», запрошено сказати слово до зібраного на Майдані народу. Спираючись на власне розуміння ситуації, я вибрав за тему гасло «Працюй і молися!». Щоб спростити цю тему, прив’язав її до приказки: «Працюй, якби все залежало від тебе, надійся на Господа, якби все залежало від Нього».

На Майдані було дуже багато людей. Не знаю, як вони сприйняли моє слово. Однак мені відомо, що дехто поставився до нього скептично, мовляв, ми вже таке чули на подібних зібраннях у минулі роки, це думки побожного дідуся, який тільки повторює загальні фрази.

Я передчував таку можливість і намагався «оживити», проілюструвати своє слово, пояснити, що маю на думці, коли закликаю працювати…

З  «круглого  столу»

У п’ятницю 13-го у Києві тривав загальнонаціональний «круглий стіл» «Об’єднаємо Україну». Пропонуємо вашій увазі кілька тез із промов, виголошених на момент здачі цього номера у друк.

Національна спілка журналістів України вимагає від Президента, ВР та правоохоронних органів покарати винних у побитті мирних громадян та журналістів і негайно звільнити всіх затриманих і ув’язнених учасників акцій мирного протесту.

В Україні спостерігається брутальний наступ на свободи громадян і суспільства в цілому.

Вершиною цинізму й нехтування гарантованих Конституцією прав на свободу слова, думки, вільне вираження своїх поглядів і переконань, збирання, використання та поширення інформації стало безпрецедентне побиття десятків журналістів, у тому числі і наших колег з-за кордону, які виконували свій професійний обов’язок під час мирних акцій протесту в Києві.

Комісія з журналістської етики вкрай занепокоєна низкою звернень до редакцій українських ЗМІ з боку правоохоронних органів, що містять вимогу надання свідчень та відеоматеріалів щодо масових протестів, які відбуваються в країні.

Ми розцінюємо такі дії представників МВС та прокуратури як тиск на журналістів та редакції, що здійснюють ви­світлення перебігу протестів у вкрай напружених та небезпечних умовах.

Я звертаюся не тільки до мешканців Одеської області, але і до всіх громадян України. Останнім часом жителі Одеської області спостерігають дві реальності. Одну ми бачимо навколо себе, виходячи на вулицю і прямуючи на роботу, з роботи, по своїх справах. А іншу — ми бачимо по телебаченню, в електронних та друкованих засобах масової інформації.

Ці дві реальності абсолютно протилежні. В одній — Одеська область розвивається, вирішує свої проблеми, готується до підготовки бюджету 2014 року, закінчує бюджетний 2013 рік. Працюють підприємства, організації, всі екстрені служби. А в іншій — ми бачимо події, які відбуваються в столиці нашої держави. Ці події не можуть не турбувати всіх жителів Одеси та Одеської області.

Ще 2 грудня група СКМ, 100% акцій якої належать Рінату Ахметову, заявила про таке:

«1. Група СКМ — це 300 тисяч співробітників, сотні градотворчих підприємств, 29 млрд гривень податкових відрахувань до бюджету України, від яких залежать стабільність і заробітна плата мільйонів українців.

2. Група СКМ за сильну і незалежну Україну, країну з розвиненою стабільною економікою, надійного партнера, насамперед, Європейського союзу та Росії.

Бізнесмен, засновник міжнародної інвестиційно-консалтингової групи EastOne Віктор Пінчук оптимістично бачить майбутнє України завдяки Євромайдану. Про це він повідомив в коментарі британському виданню Financial Times.

«Найголовніше, що українське громадянське суспільство продемонструвало свою силу. Не те, щоб люди вибирають певну політичну угоду. Але те, що вільні громадяни формують свою думку і говорять про це. Ніщо не є більш потужним. Це дає мені великий оптимізм щодо майбутнього нашої країни», — зазначив Віктор Пінчук.

Із поваленням Леніна демократія в Україні нарешті сягнула рівня Монголії

В Україні вже понад 20 років без помітних практичних наслідків час від часу спалахує дискусія про ставлення до комуно-імперської монументально-символічної пропаганди. Справді, що робити з цими нескінченними пам’ятниками Леніну, Кірову, Фрунзе, Щорсу, Ватутіну, Черняховському і багатьом іншим, що бовваніють мало не в кожному українському місті на схід від Збруча? Що робити з Катеринами ІІ, Потьомкіними, Петрами І, Суворовими, Кутузовими, Румянцевими та іншими символами імперської політики царської Росії? А всі ці ідоли, до речі, виступають елементом повсякденного життя мільйонів україн­ських громадян, навіюючи їм думку про певну неповноцінність незалежності України. Бо якщо країна справді незалежна, то навіщо їй весь той чужий мотлох?

Однак відома частина істеблішменту під прапором «спільної» з Росією історії не втомлюється переконувати українське суспільство в тому, що це є елементом його власного минулого. Можливо, але не тим елементом, який треба оспівувати і популяризувати. Це такий елемент, що величезною мірою виступає чинником ціннісно-ментальної дезорієнтації українців, накидаючи їм викривлені уявлення про свою націю і країну. Адже комуно-імперську історію Україні нав’язують як якийсь позитив, що натякає на визначений саме такою історією майбутній шлях держави.

Хто з нардепів від Одещини прогуляв найбільше засідань Верховної Ради? Хто з них боїться відкрити інформацію про свої доходи? І чи виконують народні обранці одеського похо­дження власні передвиборні обіцянки? Про це і багато іншого розповіли голова обласної організації Комітету виборців України Анатолій Бойко та представник аналітичного відділу КВУ Анастасія Матвієнко під час «круглого столу» «Рік роботи народних депутатів Одеської області. Перші результати».

Нагадаємо, за підсумками виборів 2012 року до парламенту пройшли 19 представників Одеси та області: 13 — від Партії регіонів, 2 — від «УДАРу», 2 — від «Батьківщини» і по одному — від «Свободи» та КПУ. За перший рік роботи Верховної Ради VII скликання відбулося 89 пленарних засідань. Абсолютні відмінники в питанні присутності на них — Юрій Крук та Едуард Гурвіц, які не пропустили жодного. По одному пропуску — в Антона Кіссе, Павла Кириленка та Сергія Гриневецького, по два — у Віталія Барвіненка та Світлани Фабрикант. Тричі без поважної причини пропустили пленарні засідання Олександр Пресман, Володимир Курінний та Антон Дорохов. Чотири «прогули» — у Вілена Шатворяна, п’ять — у Леоніда Клімова, вісім — у Сергія Фаєрмарка. Іван Фурсін пропустив 10 засідань, Олександр Дубовой — 13, Ігор Марков — 18. Абсолютним же лідером став Давид Жванія, який проігнорував без поважної причини 26 із 89 пленарних засідань.

Учора в концертно-виставковому залі Морвокзалу стартувала триденна виставка-свято «Різдвяна зірка». Сьогодні ж там відбудеться третій благодійний Дипломатичний ярмарок, на зібрані кошти від якого представники акредитованих у нашому місті амбасад, об’єднавшись з простими одеситами, вирішили придбати електроенцефалограф «Нейрон-Спектр-2» з приставкою для обласної дитячої клінічної лікарні № 1. За допомогою цього апарата лікарі матимуть змогу на ранній стадії виявляти найменші негаразди в корі мозку малечі, а відтак і своєчасно рятувати від важких хвороб, у тому числі й злоякісних пухлин.

Третій рік поспіль Одеський дипломатичний клуб за підтримки представництва Міністерства закордонних справ України в нашому місті робить добру справу — орга­нізовує благодійний ярмарок (у Києві такий проводиться вже два десятиліття). Не став винятком і нинішній рік: понад 20 генеральних і почесних консульств, акредитованих в Одесі, національних культурних центрів, громад і діаспор виявили бажання взяти участь у ярмарку 14 грудня. Як і раніше, його проводять, аби зібрати кошти на дороге медобладнання для лікування дітей.

Не морем єдиним багата Одеса. Останнім часом активно набирає обертів так званий екотуризм: форма сталого туризму, сфокусована на відвідуванні відносно чистих від антропогенного впливу природних територій. І в цьому сенсі Одещині є що запропонувати гостям. Принаймні, таку думку висловили експерти на прес-конференції на тему «Інновації в екологічному туризмі на природоохоронних територіях Чорного моря».

Цими днями завершує роботу міжнародний проект «Інтерпретація екологічних стежок з метою управ­ління природоохоронними територіями в Чорноморському регіоні («Інтер Трейлс»)», впроваджений завдяки співпраці п’яти причорноморських держав — Болгарії, Грузії, Румунії, Молдови та України. Центральне завдання проекту — розкриття цінності біологічних, геологічних та культурно-історичних об’єктів. «Проект, окрім іншого, носить освітній характер. Не кожен знає про, наприклад, геологічні особливості територій. Геологія — це не просто наука або підземні копалини. Це, насамперед, процеси зміни світу. Коли людина розуміє їх особливості, у неї формується усвідомлення власної ролі в навколишньому середовищі», — зазначила провідний експерт з інтерпретації природи Чорного моря Наталія Федорончук.

Щороку 5 грудня відзначається Міжнародний день волонтера. Прийнято вважати, що волонтерський рух у світі виник у 1859 році. В Україні його офіційне визнання відбулося пізніше — у 1990-х.

Людей, готових безкорисно допомагати та добровільно піклуватися про дітей, стареньких та знедолених, дуже багато. Вони, зокрема, постійно співпрацюють і з пожежно-рятувальними підрозділами під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Добровольці неодноразово разом із рятувальниками приходили на допомогу людям під час зимових хурделиць, витягали автомобілі зі снігових заметів, відігрівали потерпілих та безхатьків у встановлених службою палатках, шукали у катакомбах одеситів, які заблукали, поспішали ліквідовувати наслідки ураганів...

Назва нової книжки відомого українського письменника, лауреата Шевченківської премії Григорія Гусейнова — «Між часом і морем» — налаштовує читача на певну екзистенційну хвилю, нелінійне сприйняття часу. Її читання потребує ерудиції, здатності узагальнювати, не загубитися у багатстві асоціативних переходів, різномасштабних зрізах людських доль, історій та історії цілих географічних територій.

Упродовж трьох днів на початку грудня відбули­ся зустрічі автора на кафедрах двох національних уні­верситетів — ОНУ ім. І.І. Мечникова та ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, на телебаченні та в Українському домі Одеси. Заключний акцент у цій серії — презентація в ОННБ ім. М. Горького.

При усій, здавалось би, калейдоскопічності наведених у книжці фактів, авторського «потоку свідомості», спогадів і роздумів з їх перетіканням у просторі й часі, у ній є свої домінанти — Степ, Море і пов’язане з ними Місто з його культурно-національним різноманіттям, що постало на стику цих двох неосяжностей. За влучною метафорою Григорія Гусейнова, «Одеса з’явилася перед світом з-під землі, ніби біла квітка, вигулькнула в світлих строях». Письменник україно-, й одесоцентрич­ний. Одеса — місто, в якому він частий гість, це місто його молодості, з усіма перевагами, що несе цей благодатний вік: стрімкий розвиток, творчі злети, знайомства, дружба, кохання… Тут він зустрів свою вірну супутницю життя, родом із Кодимщини.

У рамках святкування 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка редакція газети «Чорноморські новини» спільно з «Інтелектуальним форумом» проводять обласний конкурс аматорського мистецтва «Мій Шевченко».

Мета і завдання конкурсу: виявлення талановитих особистостей; розвиток та популяризація творчих здібностей земляків; збереження української культури через засоби мистецтва; широке залучення до творчості авторів-аматорів, що не є членами професійних спілок, сприяння їх творчому розвитку, самовдосконаленню; популяризація творчої спадщини Тараса Шевченка.

БАЙКА

Одного разу сіре Козеня, поки його батьки шукали в лісі якусь поживу, вирвалось на маленьку лісову галявину й давай по ній стрибати. Землю збило, траву столочило... Та й чому ж йому, малому та дурному, було не радіти? Надворі ж — літечко!

Вдосталь награвшись, спустилося Козеня вниз до потічка й почало похапцем воду пити.

— Чому це ти з брудними ратицями залізло у ручай? — суворо запитав Козеня Вовк, що якраз нагодився сюди втамувати спрагу. — Ти ж знаєш, що цього не можна робити. Це порушення екології водних ресурсів.

Шумить, шумить Тилігул. Хвиля хвилю доганяє. Хвиля берег умиває. А над ним — сиве небо осіннє. А берегом — сивий полин прадавній. Серед полинів світять чолом пізні ромашки поодинокі, рожевіють безсмертники вічні...

Осінь. Якось раптово зникли білогруді ластівочки. Вони завжди щезають непомітно. Виходиш одного ранку на подвір’я, вражено відчуваєш незвичну тишу й усвідомлюєш — то не вистачає їхнього радісно заклопотаного щебетання, без якого пустішає твій світ. А далі й граки збиваються у великі чорні зграї і тягнуть на південь. І, як дарунок долі, бо над нашим краєм вони пролітають нечасто, журливо закурличуть у сивому піднебессі журавлині ключі. Щось дуже хвилююче, чи, може, й містичне, є у їхньому прощальному вітанні. «Чи повернемось? — немов питають. — А як повернемося, то чи всі?.. Залишайтеся здорові. Чекайте на нас весною».