Аншлюс по-путінськи

Російські умови тотальної газової капітуляції України не влаштовують українську сторону. Тому не випадково «Газпром» оголосив, що боргова проблема «Нафтогазу» не вирішена, хоча раніше говорив протилежне. «Борг «Нафтогазу» за отриманий у серпні—листопаді газ — 2 млрд дол. Ми шукаємо варіанти вирішення проблеми, ведемо переговори, але домовленості на даний момент не досягнуті», — сказав глава «Газпрому» Олексій Міллер.

Так само не вирішене питання ціни на газ. Пропонований «Газпромом» підхід — збільшення обсягів закупівель в обмін на зниження ціни — не приведе до полегшення фінансового стану «Нафтогазу». Підрахунок показує, що придбання 50 млрд кубометрів палива за ціною 280 дол. за тис. кубометрів коштуватиме «Нафтогазу» 14 млрд дол. на рік. Це на 3,2 млрд дол. більше, ніж у випадку закупівлі 27 млрд кубометрів за ни­нішніми 400 дол. Необхідність платити більше за умови перерозподілу ринку промислових споживачів на користь приватних гравців погіршить фінансовий стан «Нафтогазу», якому також доведеться сплачувати 2 млрд боргу за 2013 рік.

Стратегія занурення НАК у фінансові проблеми відповідає інтересам «Газпрому», який розраховує забрати за борги ГТС, а також паразитарного українського газового олігархату, що прагне приватизувати видобувні активи компанії.

Згода України на пропоновану «Газпромом» схему закупівлі палива поверне економіку до сценарію надування газового міхура. Це ліквідує усі досягнення уряду щодо ощадних технологій, зробить непотрібними заходи із заміщення газу та поставить під сумнів власний видобуток. Обсяг річного споживання блакитного палива перевищить 70 млрд кубометрів, тоді як у 2012-у він становив 54,7 млрд. Це поверне країну на десятиріччя назад і зробить непотрібними китайські проекти з газифікації вугілля.

Про відсутність прогресу за підсумками переговорів Бойка та Міллера свідчить також надзвичайно стисле повідомлення останнього: «На зустрічі були розглянуті актуальні питання співробітництва у газовій сфері». Одночасно «Газ­пром» розмістив на сайті послання українським трубним баронам: «Південний коридор» і «Сила Сибіру» будуть забезпечені російськими трубами». Отже, Росія продовжує скорочувати імпорт труб з України, намагаючись схилити режим у Межигір’ї капітулювати на російських умовах — оголосити про вступ до МС.

Росія також чекає завершення поїздки Віктора Януковича до Китаю. Є інформація, начебто Москва попросила китайське керівництво утриматися від надання допомоги Києву в обмін на обіцянку більш гнучкої позиції Росії в питанні ціни на газ для Китаю. Пекін не поспішатиме давати Україні кредити, намагаючись виторгувати для себе максимально можливі поступки щодо оренди 3 млн га сільськогосподарських угідь. Зі свого боку, Китай реалізовує окрему політику щодо країн регіону Центральної та Східної Європи, підтримуючи їх інтеграцію до ЄС, але це не стосується України.

«Китай підтримує вибір країн Центральної та Східної Європи щодо вступу в ЄС. Ми віримо, що всебічне співробітництво між КНР і державами регіону не тільки піде на користь нашим народам, але й дасть новий імпульс розвитку відносин між КНР і єдиною Європою», — сказав прем’єр Державної ради КНР Лі Кецян.

Китай не відносить Україну до країн ЦСЄ, а розглядає її як зону російського впливу. Таким чином, режим Януковича дедалі більше потрапляє в програшне становище у відносинах з усіма партнерами, яких він називав стратегічними. Москва має намір скористатися цим сповна. Після операції із зриву підписання угоди між Україною та ЄС Кремль розгортає наступну операцію — «Аншлюс України». Її провайдерами виступають Шувалов, Рогозін, Міллер з російського боку та Медведчук, Клюєв, Бойко — з українського.

Для успіху операції через російську пресу сфабриковано пропагандистський конструкт «Євромайдан» як змову Заходу проти Януковича. У півторагодинному недільному випуску російських новин ведучий Дмитро Кисельов повідомив телеглядачам, що «головна рушійна сила євроінтеграції України — Швеція, Литва і Польща, ця стара коаліція, яку громив ще цар Петро, — намагається нашкодити Росії і взяти реванш». Мовляв, на саміті у Вільнюсі Європа і США намагалися відібрати у Росії її старого союзника, але з цього нічого не вийшло. Як сказав Кисельов, завдяки тому, що президент Володимир Путін зумів подбати про Росію.

За деякою інформацією, до кінця поточного тижня начебто буде остаточно погоджене передавання усіх основних промислових активів у сфері ВПК та енергетики Росії з підписанням відповідної угоди найближчими днями. За це РФ обіцяє надати уряду України кредит на 30 млрд дол. на невідомих умовах та 5 млрд дол. як спеціальний «бонус», точніше, «відкат». Таким чином, у випадку реалізації цього сценарію підтверджується версія про транснаціональну корупційну оборудку з купівлі рішення Януковича щодо непідписання угоди про асоціацію з ЄС і втягування України до МС та ОДКБ.

Відсутність жорсткої протидії з боку ЄС діям РФ щодо України стимулює Москву діяти жорсткіше у газових стосунках з ЄС. Росія оголосила про підготовку позовної заяви до СОТ щодо Третього енергопакета, який вона вважає дискримінаційним. Тема дискримінаційної поведінки Росії щодо України не фігурувала на засіданні Ради «Росія—НАТО», що лише заохочує Москву до реалізації сценарію «Аншлюс».

На цьому фоні комічно виглядає рішення Брюсселя: «Єврокомісія дає дозвіл на придбання «Газпромом» спільного контролю над Winz і WintershallServices Нідерландів та одноосібного контролю над Wingas і WIEH Німеччини. Комісія дійшла висновку, що пропонована угода не ви­кликає побоювань щодо порушення умов конкуренції».

Михайло ГОНЧАР,
директор енергетичних програм Центру «Номос» (http://geostrategy.org.ua/ua).