Планетарна проблема — планетарні й зусилля

Було висловлено кілька припущень про причини руйнування озонового шару: запуск космічних кораблів, надзвукові літаки, значні масштаби виробництва фреонів. Згодом на підставі наукових дослі­джень зробили висновок, що основним чинником є фреони, які широко використовуються в холодильній техніці та в аерозольних балончиках.

Вже тоді вчені зрозуміли: щоб з атмосфери зникли озоноруйнівні речовини (ОРР) і проблема «озонових дір» на Землі була вирішена, знадобляться десятиліття, оскільки процеси розкладання ОРР відбуваються повільно: скажімо, термін життя в атмосфері холодоагенту R12, одного з найпоширеніших хлорфторвуглеців, — близько 100 років. Чекати остаточного підтвердження цієї теорії було дуже небезпечно, й усвідомлення цього спонукало міжнародне співтовариство до прийняття негайних заходів.

З 1985 року охорона озонового шару стала одним з важливих напрямків діяльності для багатьох країн світу. Пошуки консенсусу в рамках тривалих і важких переговорів та консультацій завершилися 16 вересня 1987-го, коли 36 країн підписали документ, який отримав назву «Монреальський протокол щодо речовин, які руйнують озоновий шар». Надалі до Монреальського протоколу були прийняті поправки і корективи, які розширили перелік контрольованих речовин, терміни припинення їх виробництва та споживання, а також заходи щодо обмеження експортно-імпортних операцій тощо.

Станом на 25 вересня 2013 року сторонами Монреальського протоколу є 197 країн. Генеральний секретар ООН у 1997—2006 роках Кофі Аннан зазначив, що, «можливо, єдиною дуже успішною міжнародною угодою можна вважати Монреальський протокол».

Монреальський протокол враховує технологічний та економічний рівні різних країн. Оскільки при­йняття заходів щодо захисту озонового шару (насамперед — відмова від ОРР) вимагало багато часу і коштів, країнам була надана відстрочка. І все ж речовини з найбільшим озоноруйнівним потенціалом (ОРП) — хлорфторвуглеці (ХФВ) та галони (бромхладони) — практично повністю виведені з обігу.

Україна ратифікувала протокол Монреаля 20 вересня 1988-го. В результаті на нараді в Женеві був прийнятий план повернення країни в режим дотримання Монреальського протоколу. У його рамках Україна взяла на себе такі конкретні зобов’язання: скоротити споживання озоноруйнівних речовин (ОРР) до 86,9 тонни в 2013-у, 51,30 тонни — в 2014-у, 16,42 тонни — в 2015—2019 роках. Мета — повна відмова від них до 1 січня 2020 року, за винятком споживання, обмеженого обслуговуванням холодильного обладнання та обладнання для кондиціонування повітря, в період з 2020 по 2030 роки, як це передбачено в Монреальському протоколі.

Україна в Женеві також зобов’язалася впровадити свою систему ліцензування експорту та імпорту озоноруйнуючих речовин і систему квот на імпортні та експортні поставки та ввести її в експлуатацію.

У рамках повернення до режиму дотримання Монреальського протоколу Конвенції про захист озонового шару нинішнього року Україна обмежила імпорт озоноруйнівних речовин 86,9 тоннами. Відповідні поправки Кабінет Міністрів вніс постановою №480 до затвердженого у грудні 2012-го щорічного переліку товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квотуванню. Згідно з новими правилами, ліцензії видаються на підставі підтвердження про наявність озоноруйнівних речовин та доцільність їх ввезення або вивезення, що надається Мінприроди. У разі встановлення Мінприроди відсутності ОРР у товарах, наведених у переліку, це підтверджується відповідним листом.

Крім того, Україна пообіцяла якомога швидше ввести в дію поступову заборону на імпорт обладнання, що містить або використовує в роботі озоноруйнівні речовини і здійснювати моніторинг його дії після введення, а також докладати зусиль для прийняття нового законодавства з метою здійснення ефективнішого контролю за ОРР.

Увесь цей час не припинялися спостереження за стратосферним озоном, які дозволили зробити висновок про дієвість вжитих заходів з охорони озонового шару. Мінімум концентрації був досягнутий в 1997 році, що цілком зрозуміло — гази з нижніх шарів атмосфери потрапляють у верхні її шари із кількарічною затримкою. Після 1997-го почало спостерігатися поступове зростання концентрації озону. При цьому максимум концентрації хлору в атмосфері був зафіксований у 1993-у, і за останні роки його вміст знизився на 15%. Спостереження із супутників Aura та Suomi NPP в 2013-у показали, що озонова діра над Антарктидою поступово затягується, повідомили фахівці NASA. Як відзначають учені, зменшення, хоч і повільні, спостерігалися впродовж останніх десяти років. Звісно, про відсутність ХФВ в атмосфері і повне відновлення озонового шару говорити ще рано. І все ж спостереження підтверджують: збереження озонового шару — завдання здійсненне за умови участі в його вирішенні всіх держав планети.

Вадим ВАЦЬКОВ,
державний інспектор
з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.