Молимося за вас, убиті голодом
Дорогі брати і сестри! Сьогодні, 23 листопада, в передостанню суботу осені, ми вшановуємо скорбний день. У цей сумний день Україна запалить мільйони свічок у пам’ять про 80-ті роковини жертв Голодомору. Голодомор 1932—1933 років — це були найжорстокіші, найтрагічніші часи для українського народу. Голодомор, який спричинив нестерпний жах, біль, страх, який приблизно за 500 днів забрав мільйони безневинних жертв.
Сьогодні ми сміливо визнаємо, що саме політика стала причиною геноциду, який був навмисно організований радянською владою, щоб зруйнувати незалежні селянські господарства, перешкодити протистоянню радянській владі, а найголовніше — ліквідувати селянство як основу української нації і національного відродження. Саме ця політика і призвела до мільйонів смертей у сільській місцевості на українській землі.
Як свідчать документальні джерела, урожай в Україні був, але радянський уряд масово продавав збіжжя та інші сільськогосподарські культури за кордон. Щоб вижити, селяни змушені були вдаватися до саботажу хлібозаготівель, у відповідь уряд посилив репресії — у село направили «буксирні бригади», які мали одне завдання — відібрати у селян все, до останнього. Після приїзду в Україну восени 1932 року В’ячеслава Молотова, голови Раднаркому СРСР, з нашої країни вивезли все, що тільки можна було. Та Сталін присилав ще Лазаря Кагановича, першого секретаря ЦК КП(б) України, за участі якого 29 грудня 1932 року відбулося засідання політбюро ЦК КП(б)У, де ухвалили рішення забрати з України все, в тому числі й посівний матеріал з колгоспів. Збереглися свідчення про те, що восени 1932-го з України організовувалися так звані зелені ешелони для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. Вивозили навіть квашені огірки та помідори. Таким чином наші предки залишилися приреченими на голодну смерть. За розпорядженням уряду заборонялася будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялася продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув’язнення чи й смертною карою за розкрадання колгоспного майна. Навіть за жменьку зерна люди платили життям. Невдовзі з’явився закон про «боротьбу зі спекуляцією» для тих селян, які намагалися обміняти свої речі на харчі в місті, за що передбачалося ув’язнення таборах від 5 до 10 років, купити ж продукти вони не могли, оскільки з 1928 року продовольство в містах розподілялося за картками.
На початку 1933-го українське селянство залишилися без харчів, тож їли все — мишей, горобців, кору дерев, котів, собак, жаб... Помирали від голоду, помирали і від тяжких шлункових захворювань. Зустрічалися випадки людоїдства і трупоїдства. Люди божеволіли від голоду і їли власних та чужих дітей.
Тоталітарна влада не тільки сама нічого не робила для порятунку людей, а навіть не прийняла допомогу від інших країн. Навпаки — армія оточила українські міста, щоб селяни не мали змоги вибратися в інші регіони СРСР, насамперед, до Росії. Для цього також запровадили паспортну систему та заборону на продаж залізничних квитків. Не знаходячи порятунку в містах, селяни просто вмирали на вулицях...
І та ж таки влада, у ті ж таки роки розгорнула політичні репресії проти церкви. Уже до середини 1930-х Україна стала регіоном, де церковна організація була найбільш зруйнованою, а духовенство — переслідуваним. Боротьба проти церкви під час голоду вписувалася у загальну картину примусової колективізації українського села і знищувала найсильніші осередки релігійного життя, які були здатні духовно впливати на суспільство. Через закриття і руйнування церков більша частина віруючих втратила зв’язок з традиційними обрядовими практиками, почалося викорінення усталених форм православної організації суспільства. Відтак ширилася, наростала бездуховність. Але наші предки, пройшовши через великі муки і страждання, все ж таки зуміли перемогти і подарувати нам майбутнє, зберегти православний спосіб життя і віру.
У цей скорбний день Православна церква молиться за всіх убитих голодом, щоб Господь пом’янув усіх мучеників у Своєму Царстві Небесному. Наш обов’язок — пам’ятати про минуле задля майбутнього, вшанувати цей день як день плачу та скорботи в Україні і донести правду про пережиту нашими співвітчизниками катастрофу до наших дітей та онуків, щоб вони ніколи не допустили такої страшної трагедії. Низький уклін вам, невинні жертви Голодомору. Вічна вам пам’ять.
Єпископ МАРК,
керуючий Одесько-Балтською єпархією Української православної церкви
Київського патріархату.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
