Ціллю рейдерського захоплення (бо як іще можна назвати такі дії?) став сільськогосподарський кооператив «Україна», що у селі Багате Ізмаїльського району.

26 грудня 2008 року житель міста Ізмаїл Олександр Петков разом із групою осіб, які, як і він сам, не працювали у господарстві і законного стосунку до нього не мали, оскільки не були членами кооперативу, самовільно провели, нібито загальні, збори кооперативу, про що заздалегідь його членам сповіщено не було. Результатом цих сфальсифікованих зборів стало ухвалене ними рішення про заміну керівника господарства. Так Юрій Білокінь, який пропрацював тут 38 років (32 з яких — на посаді керівника), опинився за дверима власного кабінету, куди його вранці просто не пустили.

Перед зазначеними подіями Юрієві Білоконю пропонували за гроші та дорогий автомобіль передати управління господарством. Коли той відмовився, у відповідь почув: «Тоді ми й так заберемо».

Документація і печатки господарства опинилися у руках нового керівника — ізмаїльського бізнесмена Олександра Петкова, який відразу ж взявся господарювати по-своєму, не зважаючи на інтереси селян.

Перше, що зробив, — розірвав договори (які, до речі, були дійсними до початку 2012 року) на оренду 3200 гектарів землі й обманним шляхом перереєстрував їх на фермерське господарство «Дінекс Агро», що належить… Кому б ви думали? Звичайно, особисто йому. Така ж доля спіткала й договори оренди майна пайовиків СК «Україна» — їх теж було перереєстровано на фермерське господарство Петкова. Проте балансова вартість майна дивним чином відразу ж зменшилася з 8,8 до 3,7 мільйона гривень, а весь тогорічний урожай було вивезено з полів у невідомому напрямку.

Відтоді справа щодо захоплення господарства неодноразово розглядалася у суді. 12 серпня 2009 року міськрайонний суд Ізмаїла постановив відновити на посаді колишнього керівника Юрія Білоконя. Та на стан справ це ніяк не вплинуло — керівника кооперативу так і не допустили на його робоче місце. Та і це ще не все. 3 березня 2010 року рішення на користь Юрія Білоконя виніс Верховний Суд України, вердикти якого, як відомо, перегляду не підлягають. Однак і Верховний Суд України, як виявилося, для громадянина Петкова та «його команди» теж нічого не означає, адже у господарстві все лишилося без змін: поновленого у правах директора, як і раніше, на роботу не пропускають.

За час, поки справа кочувала по судових інстанціях у пошуку справедливості, у самому кооперативі багато що встигло змінитися. Із заможного підприємства СК «Україна» перетворився на напівзруйноване господарство на межі банкрутства.

Новим керівництвом, схоже, робилося все можливе, аби кооператив цю межу таки перейшов. Бо як іще можна пояснити той факт, що прибутки від господарської діяльності отримує ФГ «Дінекс Агро», а рахунки для виплат — СК «Україна»? Тільки за останній рік ця сума сягнула 4 мільйонів 834 тисяч гривень. І ці підозри таки справдилися: 2 жовтня уже 2013 року Одеський обласний господарський суд ухвалив рішення про визнання сільгосппідприємства банкрутом…

Майно продовжують розпродувати. Виплати людям за майнові паї (а їх у СК «Україна» було 1926) за останні п’ять років не проводилися. Особливо потерпають ті, хто вирішив не мовчати і наважився оскаржувати діяльність нового керівництва СК. Багатьох людей, які працювали у господарстві, просто звільнили. А самому Юрієві Білоконю, який продовжує шукати правду, погрожують в’язницею, якщо «не заспокоїться».

Самі селяни пояснюють таку нахабну та самовпевнену поведінку новоявленого господаря сільгоспкооперативу просто: за ним, мовляв, стоїть голова Ізмаїльської райдержадміністрації, який користується підтримкою місцевої виконавчої служби та Ізмаїльської міжрай­прокуратури. «Якщо прокурор узяв хабара, то ніхто нічого вже не зможе зробити», — подейкують між собою люди.

Члени кооперативу неодноразово зверталися зі скаргами на свою проблему до різних інстанцій — починаючи з Одеської обласної прокуратури і закінчуючи зверненням до Прем’єр-міністра Миколи Азарова. І щоразу під таким документом свої підписи ставили десятки людей. Проте результати незмінні — заяви і скарги повертаються до Ізмаїльської прокуратури, звідки відповідають, що «факти не підтвердилися». Людей дивує одне: які ж саме факти не знайшли підтвердження? Те, що збори, на яких узгоджували неправомірні рішення, відбулися усупереч усім нормам? Але ж, це факт, і їх результатом стала зміна керівництва кооперативу, оскаржена у підсумку в суді. Те, що обраного людьми керівника кооперативу Юрія Білоконя, незважаючи на те, що суд поновив його на посаді директора СК, просто не пускають до кабінету? Це теж не потрібно доводити — достатньо просто до того кабінету зайти і подивитися, хто і на яких підставах його займає. Що за кілька років процвітаюче підприємство зробили майже банкрутом? А які тут потрібні докази —варто лише хоч раз глянути, у якому стані воно перебуває нині. То які факти потрібно доводити? Те, що звичайні люди, які не мають впливових покровителів і великих статків, також мають право на власний розсуд розпоряджатися майном свого господарства, а, потрапивши в складну ситуацію, мають право бути почутими тими структурами, які зобо­в’язані забезпечити правопорядок?

У Конституції будь-якої країни проголошується рівність прав для всіх. Але, на жаль, у нашій державі, яка офіційно тримає курс на Європу, аксіому про рівність прав для всіх людей потрібно доводити.

У великих містах про своє незадоволення та проблеми громади городяни вже навчилися говорити вголос — на площах та вулицях позиція багатотисячного гурту таки має шанс бути почутою. Мешканців у селі не так багато. Та й не звикли сільські люди, щодня зайняті господарськими клопотами, мітингувати. Саме цим і користуються нечисті на руку ділки. І поводять вони себе так нахабно саме тому, що упевнені у своїй безкарності.

А на захисті людей — лише закон, беззубий і безсилий, який ігнорують навіть ті, хто його мав би охороняти.

Леся ХАМКО,
журналіст.

P.S. Уже завершуючи розмову з Юрієм Білоконем, який стільки років свого життя віддав праці на землі, а тепер може тільки безсило спостерігати, як нищать колись заможне господарство, почула від нього питання, що мене спантеличило: «А ви вірите в те, що правду можна знайти?»

І, чесно кажучи, не відразу знайшла на нього відповідь: «Хочу вірити…»

Л.Х.

Від редакції. Запрошуємо всі сторони, згадані у цій публікації, висловити власну позицію щодо ситуації, яка склалася навколо СК «Україна».