Коли ліва рука не знає, що робить права, або Як повірити написаному?
Маючи хист підприємця, молодий енергійний мешканець Ширяєвого Василь Семенович Ковальчук ще у 2005 році вирішив придбати будинок на вулиці Шкільній, 31а та облаштувати в ньому соціальний магазин. Товарів у новій торгівельній точці не бракувало, було навіть усе необхідне для ритуальних послуг. Однак проіснувала крамниця недовго — лишень чотири роки. Чиясь лиха, заздрісна рука «кинула іскру». Згоріло тоді краму на суму понад 60 тисяч гривень. Чим не детективна історія? У ній Василь знайшов і виконавців, і замовників. Сам, без будь-яких «знатоків». Це було таки легше, ніж знайти крайніх у тій тяганині, оповідь про яку нижче.
«Коли придбав той будинок, постало питання про земельну ділянку біля нього, тобто звичайний сільський город. Селищна рада з цим не зволікала і наступного року рішенням сесії виділила 15 соток довколишньої землі. Це дозволило мені поставити гараж, відкрити автомайстерню. Працювалося нормально. По один бік нового обійстя мав тихого, сумирного сусіда, по другий — високий паркан, що відділяв від мене адміністративну територію колишнього колгоспу. Зразу ж за парканом височіла простора будівля теслярського цеху.
А далі сталося так, що я мусив на два місяці поїхати з дому. Повернувся — і побачив щось нове, для мене зовсім не радісне.
Є у нашому селищі один чоловік, Семен Григорович Поліщук, який скуповує, ремонтує, а потім перепродує старі хати. Що ж, бізнес як бізнес. Нехай і такий. Поки я подорожував, селищний голова (на той час — Леонід Михайлович Марченко) «виділив» Поліщуку оту колгоспну теслярську майстерню. Розуміючи, що кожна сільська оселя потребує городу, новий власник вчорашнього колгоспного добра, не довго думаючи, зніс старий паркан і метрів на десять за ним спорудив новий, відшматувавши таким чином від моєї земельної ділянки добрих п’ять соток.
Я — у селищну раду, а там, виявляється, рішення дворічної давності про виділення мені городу спокійнісінько скасували. Нова сесія ухвалила нове рішення — на користь Поліщука.
Де шукати захисту? Звісно — в суді. Так і зробив. 30 березня 2010 року Ширяївський районний суд виніс вирок, на підставі якого селищна рада припинила дію рішення 2006 року про виділення землі Поліщуку. Те саме підтвердив апеляційний суд області.
Тут би порадіти і спокійно поставити крапку. Але не виходить. Бо упродовж двох років, поки справа відлежувалася в суді, Марченко встиг видати Поліщуку держакт на землю, а той, у свою чергу, — продати нашвидкуруч перетворену на житло теслярську майстерню. Її новою власницею стала Надія Миколаївна Дубініна.
Звернувся я до місцевої філії Держкомзему (начальник Олена Миколаївна Ненько). Мовляв, не видавайте новій власниці акт, бо справа знову в суді. Мені дали відповідь: Дубініна не писала заяви про приватизацію. Заспокоївся, та ненадовго. Бо, зустрівши Надію Миколаївну в суді, побачив, що держакт на землю у неї є. Щоправда, не знаю, на яку площу. Дописав доповнення до позову: про скасування виданого їй держакта.
На цьому справа завмерла. Майже три роки вона «квасилася» у Ширяївському районному суді, куди жодного разу не з’явився представник селищної ради. Потім мій позов переадресували у Фрунзівський районний судд. І туди ширяївське народовладдя не потикає носа. Скільки так триватиме, не знаю.
Увесь цей час я надсилаю скарги до прокуратури. Що чую у відповідь? У січні вже нинішнього року заступник прокурора області Д. Зайцев чемно пояснив, що Держінспекція сільського господарства не є правонаступником управління з контролю за використанням та охороною земель. Отже, дорога — тільки до суду.
Рівно через вісім місяців уже інший заступник прокурора М. Занфіров відповів таке: законність надання С. Поліщуку земельної ділянки перевірена Даржавною інспекцією сільського господарства й порушень не встановлено.
То що ж виходить: та інспекція, коли хоче (чи коли треба?) таки контролює подібні справи? Словом, ліва прокурорська рука не знає, що робить права.
Ще «краще» відреагував на мої звернення ширяївський прокурор О. Сорвачов. Впевнено повідомив, що рішення районного суду від 30 березня 2010 року виконане в повному обсязі, порушень чинного законодавства не встановлено. Як повірити написаному? Адже відпанаханий шмат мого городу досі не мій».
Василь КОВАЛЬЧУК.
смт Ширяєве.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 50 грн.
- на 3 місяці — 150 грн.
- на 6 місяців — 300 грн.
- на 12 місяців — 600 грн.
- Iндекс — 61119
суботній випуск (з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 40 грн.
- на 3 місяці — 120 грн.
- на 6 місяців — 240 грн.
- на 12 місяців — 480 грн.
- Iндекс — 40378
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
