Шолом, Ізраїлю!

У такій солоній воді майже нічого не виживає. Щоправда, нещодавно вченим все ж вдалося вистежити якісь бактерії, які нормально в ній почуваються.

Мертве море утворилося більше двох мільйонів років тому. Це місце характеризується найвищим атмо­сферним тиском на Землі. Я особисто це відчула, змірявши власний тиск.

Прибережна територія поділена на місцинки, невеличкі курортні містечка, на території яких розташовано по кілька готелів та клінік. Одне з таких містечок — Ейн-Бокек, яке притулилося на південному березі Мертвого моря.

Ізраїль славиться своєю медициною, яку визнано кращою в світі. Дорого. Ні, дуже дорого. Так, для людини, яка не є громадянином Ізраїлю, скажімо, розгорнутий аналіз крові обійдеться в півтори тисячі американських доларів. Почувши озвучену суму, подумала, що не все у нас вдома так погано.

Кліматичні особливості саме цього регіону кличуть до себе людей з усього світу: постійно висока температура довкілля, низька вологість, чисте повітря, особливий вид ультрафіолетового випромінювання, лікувальні грязі, термомінеральні води… Відфільтрований природний ультрафіолетовий спектр сонячних променів сприяє успішному лікуванню різних захворювань шкіри, а також суглобів. Мертвому морю часто вдається те, з чим не справляється традиційна медицина. Тут пристойний сервіс і медичний супровід. Гарна косметична продукція, виготовлена на основі мінералів Мертвого моря, якої туристи та відпочивальники накуповують у неймовірній кількості.

Влітку температура довкілля сягає 50 градусів і море сильно парує. Тож купатися можна лише зранку, коли сонце ще не зійшло, і поночі, коли воно сховалося. Вдень спеки не витримаєш.

Таке враження, ніби заходиш не у воду, а в гарячу олію. Йдеш тихо, бо ніби грузнеш у воді. Сіль коле в ноги і щипає. Головне — не нахлебтатися води, що іноді трапляється з відпочивальниками, які ризикують пірнути. Пірнути все одно не вийде, адже вода виштовхує на поверхню, а наковтатися, обпікши слизову рота і стравохід, як і пошкодити очі, можна легко. На березі цілодобово чергують медики.

Зайшовши у воду, важливо втримати рівновагу. І лежи собі на воді чи сиди, підібгавши під себе ноги.

Паралельно до Мертвого моря на 10 кілометрів витягнулися Содомські гори, які складаються з чистої солі.

А ви бачили содомське дерево? Це пишний яскраволистий кущ з великими соковитими плодами, схожими на наші яблука. Омана! Насправді — то не плоди, а щільно стиснуті тонкі пелюстки, всередині яких знаходиться липкий пух мишиного кольору та дрібне смердюче насіння, яким можна отруїтися. На содомське дерево не сідає жодна комаха, тож рослина самозапилюється. Бо й справді: спокуситися на гріх людині дуже легко, та часто розплата за нього буває тяжкою. Усі ж бо знають про Содом і Гомору, міста, які погрузли в розпусті, і які небо знищило вогнем і сіркою. Біблейська правдива історія, адже археологи вже знайшли під товщею піску ці міста. Правильніше, залишки цих міст.

Саме був сезон збору плодів кактусів. Наїлася. На смак вони, як варений на воді кабак, тільки з дрібними м’якими кісточками.

Ейлат

Колишній військовий табір із часом переріс у затишне курортне містечко, яке дарує незабутній відпочинок кожному, хто наважився подолати з півтисячі кілометрів, добираючись сюди зі столиці країни. Гарні дороги та комфортний транспорт полегшують тривалу подорож пустелею. Тим більше, що й екскурсоводи, й водії охоче розповідають про свою країну, дуже пишаючись нею і своїм громадянством.

Ейлат — крайня південна точка Ізраїлю. Стоїш на березі Червоного моря — і бачиш одразу береги трьох країн: Єгипту, Саудівської Аравії та Палестини. Маючи у кишені закордонний паспорт і трохи грошей для сплати митних зборів, можна без перешкод гайнути туди на день-два.

Ейлат — це 12 кілометрів облаштованих пляжів, вхід на які вільний. Це єдине місто в Ізраїлі, де товари не обкладаються 18-відсотковим податком. Місцеві готелі, яких понад 60, не мають зіркового статусу, є лише готелі класу «люкс» і «де-люкс». Такого також нема ніде в світі.

У день прибуття до Єйлата на сонці було +52 за Цельсієм, у за­тінку — +47. Вночі термометри показували +35 градусів. Спека мало дошкуляла, адже скрізь і всюди — кондиціонери. Прислухавшись, чуєш їх монотонний гул. Таких великих за розміром кондиціонерів я не бачила ніде.

Час від часу над містом шугають винищувачі-перехоплювачі (за два кроки-бо — кордони), але й до того розмитого небесного гулу швидко звикаєш. Як, власне, і до спеки.

Місцевий люд, який живе з туризму та з тяжкої праці на величезних заводах з виробництва калійних добрив і фосфатів, що розташовані в пустелі, охоче купує абонементи в готельні басейни. Мати власний басейн — то небачена розкіш, адже прісна вода коштує надзвичайно дорого. Довкруж Єйлата (на відстані 40 кілометрів) розкинулися численні опріснювачі. Дощі тут ідуть не частіше трьох разів на рік, тож рятує опріснена вода. Її можна пити з кранів. Вона солодка на смак. І скрізь закликають її економити. Взагалі, люди живуть тут дуже ощадливо.

В Ізраїлі не побачила жодного смітника: все тут іде на переробку. Особливо цінною вважається орга­ніка, яку використовують для потреб сільського господарства. Всі без винятку неорганічні відходи також переробляються.

Країна оголосила війну пластику. Скрізь розставлені контейнери, куди просять складати використані пляшки та пластикову упаковку. Місцеві телеканали крутять рекламні ролики відповідного спрямування. Причому така масштабна природоохоронна кампанія скерована саме на дітей і молодь, яких вчать патріотизму, чим, власне, і є турбота про землю, яка так тяжко дісталася давньому народові.

Багато цікавого в Ейлаті. Скажімо, тут немає світлофорів, тут заборонено голосно сигналити, а набережні вночі не освітлюються. Виявляється, що у Червоному морі, саме при березі, живуть якісь крихітні молюски, які хочуть вночі «спати» без світла, тож, на догоду морським вередливим крихіткам, його тут і не вмикають.

В Ізраїлі нема цирку, адже закони держави забороняють дресирувати тварин. Щодо домашніх улюбленців. Найбільше на вулицях країни я бачила котів. І жодного вгодованого! Напевно, що спека тримає кішок у тонусі.

Серед популярних розваг, пропонованих туристам, — відпочинок на льодовій арені, де на ковзанах люди катаються у купальниках; плавання з дельфінами, пірнання з аквалангом... З-поміж інших туристичних утіх я обрала прогулянку на верблюдах пустелею та «ланч по-бедуїнськи».

Смуглявий хлопець з дредами на голові, з місцевих, котрий володіє шістьма мовами і має диплом Єльського університету, переконаний вегетаріанець, катав нас на одногорбих верблюдах, яких було викуплено у місцевих бедуїнів (старих вироблених тварин тут не ріжуть, а просто проганяють). Самці, розповів, норовливі, їх у туристичний бізнес не беруть, а ось верблюдиці — покірні й терплячі, вдячно пригостяться з ваших рук шматочком цукру чи яблуком.

Людина в цьому знайшла себе. Залюбки, казав, спілкується з туристами з усього світу, охоче готуючи для них чай у старезному чайнику (до слова, за чай тут слугує всяка травина, яка росте в пустелі), випікаючи на розпеченому камені коржики, які їдять з козячим сиром та оливками. Дрова для вогню збирають там, де сідають частуватися.

Погодьтеся, що добре враження про країну справляють саме люди, а не пам’ятники. В Ізраїлі живуть спокійні і дружелюбні люди. Принаймні, мені зустрічалися тільки такі.

Десь тут неподалік розташовані копальні царя Соломона, де донедавна видобували срібло, мідь і легендарний ейлатський камінь. Це єдине місце у світі, де є такий мінерал. Вартість виробу — від 2 доларів за грам. Тимчасово (?) видобуток ейлатського каменю призупинено. Напевно, що й правильно. Нехай більше збережеться для прийдешніх поколінь, бо гроші можна мати, не лише розпродуючи безцінні природні ресурси.

Загалом ізраїльтяни, а живуть тут не лише євреї, а й араби, бербери, представники десятків інших націй і народностей, — великі патріоти. Можливо, клімат примушує людей навіть на генетичному рівні триматися купи, не ворогувати, адже в пустелі самому не вижити, а можливо, й національні ідеї, якими живе державна громада і які лежать в основі державної політики країни. Мир і спокій для землі Ізраїлю — найперша з них.

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.

Одеса — Бориспіль — Тель-Авів — Яффо — Натанья — Єрусалим — Ейн-Бокек (Мертве море) — Ейлат — Тель-Авів — Бориспіль — Одеса.