...І побільшала родина на двох синів

Знайомі та колеги-правоохоронці, які знають Олександра, вважають, що він з дружиною Ольгою здійснили життєвий подвиг, який заслуговує на повагу та пошану суспільства. Йдеться про оформлення піклування подружжям Ремовських над двома братами Віталієм та Сергієм, яких спіткала біда: у 2008-у помер батько, а через три роки після важкої хвороби не стало і матері. П’ятнадцяти- та сімнадцятилітній хлопці залишися без батьківського піклування саме в той відповідальний час, коли необхідно розпочинати самостійне доросле життя.

Після смерті матері юнаків, яка була тіткою дружини Олександра, подружжя Ремовських, не вагаючись ні хвилини, вирішило взяти осиротілих братів у свою родину та виховувати їх разом з донечкою. Старший Сергій тоді вже навчався на 2-у курсі Одеського вищого професійного училища морського туристичного сервісу (ОВПУ МТС), а Віталій закінчував 9-й клас. Наступного року, коли молодшому братові необхідно було обирати професію, Олександр Вікторович, який свого часу служив у Національній гвардії та вже більше 12 років служить в ОВС, запропонував юнаку обрати мужню професію. Вибір впав на Одеський військовий ліцей з посиленою фізичною підготовкою. Сьогодні Віталій — курсант 2-го курсу, а старший брат уже на 4-у курсі ОВПУ МТС. Донечка Дарія навчається у 6-у класі Роздільнянської гімназії, в майбутньому мріє стати вихователем дитячого садка. Мабуть, прикладом для неї є її батьки, які, взявши піклування над братами, подарували всім їм затишок, родинну ласку та любов.

Люди, які взяли на себе важку і відповідальну роль прийомних батьків, таки гідні поваги. Недарма в Біблії сказано: ті, що прийняли в свій дім сироту, стоять по праву руку від Господа. Благородство душі подружжя Ремовських та відповідальне виконання ними своїх батьківських обов’язків — гарний приклад для інших. Велика міліцейська сім’я управління МВС України на Одеській залізниці пишається тим, що має в своїх лавах справжнього правоохоронця та прекрасну людину — прапорщика міліції Олександра Ремовського.

Більша частина служби Олександра пройшла в роті супроводження пасажирських потягів. Згадує, як не­одноразово доводилося заспокоювати надто гамірливих пасажирів чи хуліганів. Одного з таких, який затіяв бійку в купе, мусив зняти з потяга і передати наряду міліції на ст. Козятин. Пасажири, а особливо провідники, були завжди вдячні міліціонерам за спокій під час поїздки, адже правоохоронці неодноразово виявляли і поїзних крадіїв, і осіб, які перебували у розшуку.

Як досвідченому працівникові Олександру Ремовському нещодавно запропонували відповідальнішу посаду — помічника оперативного чергового штабу, з якою він успішно справляється. А після добового чергування його завжди чекає любляча сім’я. Тож побажаємо цій родині щастя, злагоди та достатку на все життя.

Володимир ПАВЛІЧЕНКО.