«Ой ти, земелько...»
Одна з чарівних пісень мого українського народу починається рядком «Ой ти, земелько». Далі йдуть молитовні слова — «Ти моя ненько». Моя мати — колгоспниця — Василина часто співала її на бурякових ланах села Новоолександрівки, що на одеській Великомихайлівщині, притискаючи до грудей теплу і живу грудочку, загорнуту у пелюшки — мого молодшого брата Михайла, коли мій старший брат Анатолій приносив його на ланку, щоб вона нагодувала.
Та до чого це я?
Під час війни, коли до нашої сільської хати прямували німці чи румуни, мати ховала нас то за хлів, то в скирті соломи. Ми, діти, сиділи тихо, як миші, поки «гості» не йшли з подвір’я далі. Пізніше я зрозумів, що не тільки тому, щоби зберегти, ховала нас мати, перш за все через те, що діти не вміють брехати, коли їх про щось розпитують дорослі. Ігри дорослих їм невідомі. А за три роки окупації бувало всяке. То на горищі хтось ніч-другу ночує, то з вечора мати затіває дві печі хліба, а на ранок у хаті вже навіть духу його нема. Про хліб буде далі. А поки що батько, сільський учитель, уже в п’ятидесяті роки, прочитавши мій перший надрукований опус з історії, зазначив: мовляв, коли збережеш цей дитячий наїв прямодушності й чесності — будеш чогось вартий. І як зараз бачу, раптом відкрив книжкову шафу і дістав тоненький учнівський зошит без обкладинки.
Десь у січні-лютому 1947 року, приїхавши з наради вчителів у Великій Михайлівці, батько оголосив усім учням, що влітку у наше село Новоолександрівку завітають студенти-етнографи з Одеси: за піснями, частівками, говірками. А в кінці навчального року на батьковому столі височіла купа зошитів. Та перед жнивами сорок сьомого, повернувшись пізно із сільради, він схопив усю ту паку, жбурнув у піч і підніс сірника. Потім уже з вогню вихопив мій зошит, здер обкладинку, а вціліле віддав здивованій матері: «Сховай, Василино. Якомога далі. Завтра приїздить уповноважений із заготівель зерна і буде жити за нарядом сільради у нас. Не дай, Господи, потраплять на очі ті наші зошити...».
Потім звернувся до мене: «Ану прочитай, що записав десять років тому».
У колгоспі добре жить:
Десять робе — сто лежить.
А як сонце припече,
То й ті десять утече.
Підвожу очі на батька, а він мовчить і легко хитає головою. Читаю далі — і ніби бачу, як палахкотять наші зошити в печі.
Рідний Сталін, дай нам мила,
Бо вже воші мають крила.
Якщо всіх нас поїдять,
То й до тебе полетять.
Дивлюся знову на батька, а на його обличчі ніби мерехтять червоні спалахи від полум’я тих частівок.
Я — колгоспниця маленька,
Заробила трудодень:
Мати ходить без спідниці,
А татуньо без сподень…
Десять років минуло, кажу батькові, а я навіть пам’ятаю, від кого я те почув: від старої Бондаренчихи. Першу ж частівку мені проспівала мати мого товариша й однокласника Вані Добріцького, а другу — мати теж мого товариша Володі Цимбалюка…
Про голод в Україні 1946—1947 років загалом мало що відомо. Нині ж, коли відкрилися сталеві секретні шафи й особливі теки в Москві та Києві, є можливість у них заглянути. Читаю документи і крізь рядки ніби бачу, як мати на свої 500 трудоднів принесла пляшку олії і чотири кілограми сірого борошна, загорнутого в білу хустку. Пішла вона до колгоспної комори молодою й чорнявою, а повернулася змарніла і ніби присипана тією ж сірою мукою — сива…
Документ № 1
«Спеціальне повідомлення міністра державної безпеки УРСР Савченка міністру державної безпеки СРСР В.Абакумову
Совершенно секретно
8 января 1947 г.
По поступившим в МГБ УССР данным в ряде районов Одесской области, в связи с недородом, ощущается острое продовольственное затруднение.
В Беляевском, Овидиопольском, Благоевском, Октябрьском, Гайворонском, Коминтерновском и других районах Одесской области на почве недоедания и истощения среди колхозников зафиксировано большое количество опуханий и смертных случаев.
В Благоевском районе Одесской области в связи с отсутствием продуктов питания зарегистрировано большое количество опуханий среди детей. В селе Адамовка свыше 30% детей школьного возраста, жалуясь на отсутствие хлеба, прекратили учебу.
В селе Благоево у колхозниц сельскохозяйственной артели имени Карла Маркса — Пудовой, Скачко, Батан и других — взяты для направления в детдом с признаками опухания 30 детей.
В Благоевский райисполком поступило от колхозников большое количество заявлений об оказании продовольственной помощи, однако фондов для этой цели он не имеет.
В связи с продовольственным затруднением зарегистрировано большое количество писем, направленных в Советскую Армию, с тревожными сообщениями и просьбами о помощи.
Колхозница села Б. Фестерово Беляевского района Одесской области Кушнир пишет своему брату-офицеру: «Нет больше сил жить и смотреть, как пухнут мои детки от голода. Я выбилась из сил и боюсь, что эта жизнь доведет меня до крайности. Помоги чем можешь».
По линии советских органов принимаются меры к организации в 21 районе Одесской области одноразового питания на 36.000 детей, которым будет охвачено 20 тысяч школьников, 10 тысяч дошкольников и 6 тысяч детей ясельного возраста.
Одновременно намечено к открытию 150 детских ясель на 6000 детей, 9 пищевых станций на 3000 человек и 10 детдомов на 2000 человек.
По линии здравоохранения в районы завозится 15 тонн рыбьего жира.
По существу изложенного информирован ЦК КП(б)У.
Министр государственной безопасности УССР генерал-лейтенант (Савченко)».
(Архів Служби безпеки України.
Спеціальна колекція документів — арк. 202-204).
Голодомор-3 виник у той час, коли адміністративно-командна система вже міцно утвердилась. Після кривавої війни Україна перебувала у стані страшної розрухи. Та ще більше шкоди й горя додавала імперська політика сталінської верхівки з Москви й Києва. Сільське господарство, згідно зі сталінською лінією, відігравало роль донора для інших галузей економіки, зокрема промисловості.
Однією з головних причин повоєнного голоду була засуха, що охопила всі зернові райони України, в тому числі й нашу Одеську область. Особливо постраждала Одещина через брак посівного матеріалу, і тому після жорстокої зими не було можливості пересіяти колосові. Врожай зернових в Україні в 1946 році становив у середньому 3,8 центнера з гектара. А в колгоспах, зокрема Одеської області, було зібрано на круг і того менше — по 2,6 центнера. Та серед цілого комплексу причин голоду все ж визначальною була сталінська політика хлібоздачі. Директиви щодо організації й проведення жорстких хлібозаготівель йшли безпосередньо від Сталіна. Він був головним режисером і диригентом. Микита Хрущов, на той час перший секретар ЦК ВКП(б)У і голова Ради Міністрів УРСР, так писав у своїх мемуарах:
«План установлювався вольовим методом, хоча в органах преси й офіційних документах він «обґрунтовувався науковими даними».
«При цьому виходили, головним чином, не з того, що було вирощено, а з того, скільки можна одержати в принципі, вибити у народу в засіки держави. І ось почалося оце вибивання». Дійшло до того, що центр висунув у 1946 році вимогу про проведення повторної перевірки не тільки колгоспів і радгоспів, а й індивідуальних господарств щодо наявності зерна. Для «допомоги» у села їхали уповноважені. Посилювалися репресивні заходи з боку партійних та державних органів. Кожен 16-й голова колгоспу України був ув’язнений. За 1946 р. і 1-й квартал 1947 р. в УРСР було засуджено 1312 голів колгоспів, із них на 3 роки позбавлення волі — 513 чоловік, на 5 років — 219, на 10 років — 112, до розстрілу — 2 чоловіки» (ЦДАГО України, ф. 1 оп. 30 спр. 551, арк. 1).
Чиїми руками і як це робилося, можна бачити з доповідної прокуратури УРСР про події, які відбувалися у Татарбунарському районі, й реагування на них Ізмаїльського обкому партії. Зберігаю мову оригіналу.
Документ № 2
«Секретно
6 июля 1946 года.
…С ведома первого секретаря РПК Чернова в этом районе были организованы специальные бригады из комсомольцев под руководством секретаря РК КП(б)У Мирошниченко и зам. райуполнонаркомзага Колесниченко для подворного обхода граждан, производства обысков и бесспорного изъятия всего обнаруженного хлеба… В селе Эскиполос-Глубокое Мирошниченко и Колесниченко произвели в 23 хозяйствах обыски и изъятия имущества, в том числе у 15 семей военнослужащих. Поздно ночью Мирошниченко и Колесниченко заехали в дом гр. Х.Р. Велевой, предложили подняться с постели, запретили одеваться и в одном белье, без головного убора отправили в сельсовет. При этом гнали ее впереди подводы, на которой они ехали…
Прокуратура УССР, учитывая особую серьезность вскрытых нарушений социалистической законности, предложила прокурору Измаильского обкома КП(б)У решения о привлечении виновных к уголовной ответственности.
И.о. прокурора УССР П. Нощенко».
Шукаю відповіді на те, яку ж кару понесли партійні можновладці за скоєне. Тепер уже в доповідній інструктора управління кадрів ЦК КП(б)У Карпенка читаю: «Ізмаїльський обком КП(б)У обмежився тим, що Чернова — першого секретаря Татарбунарського райкому КП(б)У — бюро обкому звільнило з роботи й відкликало в розпорядження обласного комітету партії. Звільнено з роботи секретаря райкому партії по кадрах Мірошниченка і направлено його (страшно подумати, куди! — Авт.) начальником Ізмаїльського облхарчопрому». Про Колісниченка взагалі нічого нема. Отака тоді була соціалістична законність, отакою була «честь і совість нашої епохи».
Причини голоду крилися в неоплаті праці колгоспників. Пік голоду припав на зиму 1946—1947 років та весну й літо 1947-го. Від нього в останньому році в Україні померло понад один мільйон осіб.
Весною сорок сьомого ми з молодшим братом стали скелетами, тільки обтягнутими шкірою. А батько, навпаки, — почав пухнути з голоду. Приїхала із сусіднього села Стара Шибка батькова сестра тітка Клава. І напоумила матір поїхати до Почаєва. Там все ж таки ще живий ктитор, що був при твоєму батькові-священикові в нашій церкві, говорила тітка, та й у тих областях України зернові краще вродили.
Зібрала мати наші нехитрі пожитки — платтячка, фартушки, батькову гімнастерку, дещо своє — і подалася до Почаєва. І справді, повернулася через тиждень. Привезла з півпуда пшона, кусень сала. Могла б і більше, сказала нам, але… і враз замовкла. А пізно ввечері чую про те, що вона побачила й почула… Міліція, плач і крики. І зерно, зерно, зерно. У клумаках, лантухах. Його засипають у купу прямо на пероні. А люди ж їхали за хлібом — хто з Харкова, хто з Миколаєва чи Херсона…
Гортаю далі справи. Боже, скільки їх! І все — секретно, секретно...
Ось справа під номером 3940, аркуші 45—46. Оригінал. Читаю — і кожен рядок обпікає. Документ засвідчує те, про що мати розповідала в ту темну й холодну ніч.
Документ № 3
«Секретно.
21 августа 1946 года.
Со времени разрешения правительством свободной продажи хлеба на рынке колхозами, колхозниками и единоличниками в связи с выполнением плана хлебозаготовок из урожая 1944—1945 гг. в западные области Украины с февраля 1946 г. начался массовый наплыв сельского населения Брянской, Калужской, Орловской, Одесской, Полтавской, Киевской, Каменец-Подольской, Винницкой и др. областей за хлебом.
Летом поток сельского населения указанных областей в западные области Украины не уменьшился. В июне органами транспортной милиции УССР было снято с товарных поездов 62 тыс. 400 человек, а за две последние декады июля 97 тыс. 633 человека.
Постановлением Совета Министров Союза ССР от 31 июля 1946 г. за № 1703 запрещена продажа хлеба на рынке колхозами, колхозниками и единоличными хозяйствами впредь до выполнения ими плана сдачи хлеба государству из урожая 1945—1946 гг. В связи с этим органами милиции и прокуратуры установлен контроль за выполнением указанного постановления колхозами, колхозниками и единоличниками.
Для борьбы с незаконным перевозом хлеба крестьянами по железным дорогам органы транспортной милиции УССР, в связи с постановлением Совета Министров Союза ССР от 31 июля 1946 г. (№1703), организовали на крупных железнодорожных станциях Украины специальные оперативные заслоны из работников транспортной милиции, которые ведут борьбу с незаконной продажей и куплей зерна и муки на рынке…
Зав. сельхозотделом ЦК КП(б)У Варшавский».
Документ № 4
«Постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У про хід хлібозаготівель по областях Української РСР (23 січня 1946 р.).
Совершенно секретно
Совет Народных Комиссаров УССР и Центральный Комитет КП(б)У отмечают, что отдельные исполкомы облсоветов й обкомы КП(б)У не приняли необходимых мер к обеспечению выполнения решения декабрьского пленума ЦК КП(б)У об окончании плана хлебозаготовок к 1 января 1946 г.
Во многих областях Украинской ССР, не выполнивших своих обязательств перед государством на 1 января 1946 г., за последнее время серьезно ослаблено внимание партийных й советских организаций к делу хлебозаготовок. В этих областях не только не принимаются меры к усилению заготовок в январе, а допущено резкое снижение хлебозаготовок, и в отдельных областях даже свернули сдачу хлеба, тогда как колхозы и совхозы Украины должны еще сдать государству из урожая 1945 г. около 68 млн пудов хлеба, из них: Полтавская область — 11301 тыс. пудов, Днепропетровская — 9455 тыс. пудов, Сумская — 2712 тыс. пудов, Харьковская — 6848 тыс. пудов, Ворошиловградская — 3025 тыс. пудов, Винницкая — 5834 тыс. пудов.
Совнарком УССР и ЦК КП(б)У располагают фактами, свидетельствующими о том, что в некоторых областях УССР руководители партийных и советских организаций не ведут решительной борьбы с противогосударственной практикой укрытия хлеба от сдачи государству и допускают в руководстве хлебозаготовками серьезные ошибки и недостатки, дезорганизующие хлебозаготовки.
В Сумской и Днепропетровской областях отдельные земельные органы доводят до колхозов неправильные задания по засыпке семян на весенний сев 1946 г. независимо от выполнения ими плана сдачи зерна государству, тогда как по установленному законом порядку колхозы до выполнения своих обязательств перед государством имеют право засыпать семена только с семенных участков. В результате такого нарушения закона в Штеповском районе Сумской области в колхозе им. Чапаева при невыполнении плана сдачи хлеба на 634 центнера засыпано было семян с несеменных участков в размере 114 ц; в колхозе «Червоний Перекоп», не выполнившем своих обязательств на 805 ц, засыпано семян с несеменных участков 102 ц. Такое же положение имело место в колхозах «Червона Зірка», им. Кирова, им. Чапаева.
В колхозе «Коммунар» Апостоловского района Днепропетровской области при невыполнении обязательств перед государством излишне было засыпано семян под весенний сев в размере 209 ц,
в колхозе «Труд. смычка» — 314 ц, в колхозе «Серп и Молот» — 138 ц, в колхозе «Червона Зірка» — 183 ц, в колхозе им. 1 Мая — 288 ц, а в целом по району — свыше 2500 ц. Такое же положение имеет место и в ряде других районов Днепропетровской области.
В отдельных областях и особенно в Днепропетровской, Сумской, Запорожской при попустительстве местных партийных и советских органов получила широкое распространение антигосударственная практика составления неправильных хлебофуражных балансов на основе заниженных данных колхозов о фактическом намолоте хлебов, что приводит к сдерживанию хлебозаготовок и к укрытию хлеба от сдачи государству.
Во многих колхозах до выполнения плана хлебозаготовок незаконно создаются разного рода фонды, а также имеют место многочисленные случаи грубого нарушения закона о хлебопоставках, когда колхозы расходуют зерно на внутриколхозные нужды значительно больше 15% от сданного хлеба государству, что тормозит успешное проведение хлебозаготовок.
Совет Народных Комиссаров УССР и Центральный Комитет КП(б)У в соответствии с постановлением ЦК ВКП(б) от 20 января 1946 г. постановляют:
1. Обязать исполкомы облсоветов и обкомы КП(б)У:
а) немедленно устранить серьезные недостатки в руководстве хлебозаготовками и покончить с имеющейся в отдельных районах антигосударственной практикой укрытия хлеба от сдачи государству, а виновных в этом строго наказать;
б) в 10-дневный срок проверить во всех колхозах и совхозах, не выполнивших своих обязательств перед государством, засыпку семенных фондов с семенных участков, и неправильно засыпанные семена в нарушение существующего закона сдать государству по плану хлебозаготовок;
в) принять самые решительные меры к усилению хлебосдачи всеми колхозами и совхозами по государственным обязательствам из урожая 1945 г. и обеспечить в течение января — февраля 1946 г. выполнение государственного плана хлебозаготовок.
2. Отмечая продолжающееся недопустимое состояние выполнения колхозниками своих обязательств перед государством по зернопоставке за 1945 г., обкомам КП(б)У и исполкомам облсоветов немедленно организовать в каждом районе сплошную проверку выполнения обязательств каждым хозяйством колхозника и обеспечить не позже 15 февраля 1946 г. выполнение обязательств по зернопоставке всеми хозяйствами колхозников с их приусадебных участков.
3. Исполкомам облсоветов и обкомам КП(б)У доложить Совнаркому УССР и ЦК КП(б)У к 1 февраля 1946 г. о принятых мерах для обеспечения окончания плана хлебозаготовок».
(ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 902, арк. 3—6. Оригінал).
Василь ВИХРИСТЕНКО,
член НСПУ.
(Далі буде).

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206