«З’ява наша в світ не випадкова»

Із циклу
«У криниці серця»

І ціпеніє мить перед грозою
торкаєшся до вістря насолоди
до зернятка всолодженого плоду
загуслого вогнивиська в бурштині
і світ замружує зіниці сині

і не бажаєш бачити нікого
торкаєшся до пуп’янка цупкого
намацуєш місцину для опори
у відповідь розгойдується море

помандрувати лісу закортіло
на кришталі розкрихтується тіло
і завбачаєш втіху довгожданну
йдучи скраєчку кратера вулкану

і зачуваєш як здіймає магму
як обвиває павутиння спазму
і погляд заволожує росою
І ЦІПЕНІЄ МИТЬ ПЕРЕД ГРОЗОЮ

14.05.06
Одеса.

На мене
не збігались
ні з днем
ні з ніччю
її біоритми
ні з молитвами
з вітром
і відчаєм
з жодною річчю
порами року
не збігались

зорі знічувались
під її поглядом
хлопці в решеті
воду носили

і лиш як горлиці
співами втомлені
нишком зсідались
у парі на промені
тільки на хвильку
часу дещицю
поперед тим
як задощиться
ті коливання
на мить
збігались

в самому намисті
сліпучо-зеленому
чекала вона
НА МЕНЕ

01.05.04
Одеса

І щоб справдилося
з вітрами молись
ти шепнула будеш суціль близька
як одчепиться дерево від листка
одсахнеться потемок од світань
плоть позбавиться звабливості вагань

десь за обрій зчамрілий причал
опливе
і під серце шпигне розвередить живе
і на Трійцю ніколи не задощить
все істотне здебільшого із дещиць

коли шлях обцілує зворотно поріг
повиносять із скрині все що беріг
принагідно згадай як шепнула колись
І ЩОБ СПРАВДИЛОСЯ
З ВІТРАМИ МОЛИСЬ

5.05.06
Одеса

Зранені зорі
заячать на стелі
тебе я відчував у залі вщертній
як звір у заростях
підшкірно
здобич
моя чуттєвість
лінькувата в червні
не квапиться нанизувать оздоби

докучливою тишею литаврів
захоплений зненацька меланхолік
тієї ночі не щадив я маврів
ні в ложах ложних
ні в схололім холі

був напівкроку
напівмить у сяйві
ув океані подиху твоєму
без лоцій плив
а лоції не зайві
коли втрачаєш відчуття об’єму

коли вогонь заблискує у пальці
відлунює мовчання серед грому
із кістяка викришується кальцій
трап обвиса
ледь втримуючи втому тоді
а може й не тоді волаєш
самий як перст у мареві пустелі
у вщертній залі
достеменно знаєш
ЗРАНЕНІ ЗОРІ
ЗАЯЧАТЬ НА СТЕЛІ

27.06.04
Коблеве

Всюди шукать
наріжний камінь
зі сну випурхую з пташками
а ти десь забарилась мила
жодного разу не збудила
освячуючи день вустами

і зорянистими стежками
таки подолу не зросила
мені тепер уже несила
ВСЮДИ ШУКАТЬ
НАРІЖНИЙ КАМІНЬ

5.07.07
Звенигородка

Слідком за уявою
не вподобує Ангел бананів
тропічних плодів
і хоч зголоднів
уникає банальних
придбань
у крамниці Копійка
його тіло
випружує спів
колихається талія
сопілкою

звідки ж черпає силу
мій Ангел
для польотів
СЛІДКОМ ЗА УЯВОЮ

10.05.06
Одеса

Втікає від мене
і захололим
засьорбує чаєм
манну небесну
посеред ночі
жінка ніколи не зна
чого хоче
але на диво
свого досягає

в нурті хитавиці
попри нудоти
ловить спонуку
вітру шпаркого
не помічає в тлумі
нікого
пучками мацає
всенько на дотик

із гіркотою
мішає нектари
хлюпа вогню
зі сльозиною вкупі
у пречудовий
сонячний купіль
спомини скнаро
націджує
в чару

terra incognita
зло незбагненне
в скрині Пандори
посаг ховає
манну небесну
засьорбує чаєм
марево-жінка
ВТІКАЄ ВІД МЕНЕ

25.09.07
Одеса

Із циклу «Щоденник
на двох з Аліною»

* * *
час майже йти
Аліна
час майже майже йти
присядьмо на дорогу
не викажеш сум’яття ти
втамуєш осторогу

до перехрестя три версти
од самого порога
чужої ноші не нести
не бракне нам і свого

а може вкотре переждати
поки дощі в яри стечуть
і ще раз перевірить гаті

бо як не сіять то й не жати
пізнати майже-майже суть
й не полишать рідної хати

15.07.09
Тарасівка

* * *
через тебе почався вечір
Аліна
триває день і ми триваєм
з пляжу вертаємось трамваєм
трамвай без шиб курортний шик
Зелена гірка аж пашить

спекотінь запиваєм чаєм
як час тече не помічаєм
лише на обрії вода
чайкам про плин розповіда

27.12.11
Одеса

* * *

квіти пахнуть дезодорантом
Аліна
усе сталося зненацька
позавтра о сімнадцятій
місяць фарбами люмінесцентними
не торкався маківки церкви
рій бджолиний ароматизаторів
не носив у садок позаторік
хто ж обприскав дезодорантом
чорнобривці за тиждень вранці

7.07.2010
Тарасівка
* * *
де щезає те що забуваєм?
Аліна
на дисплеї мерехткого неба
є незримий кошик Андромеди
в нім щезає те що забуваєм
даленіє в млі за виднокраєм

те що вчора достеменно знали
запах бузу з весняної зали
бризом підсолонені цілунки
шепіт у міжгір’ї зичнолункий

з’ява наша в світ не випадкова
де коня Троянського підкова
де руно де стежка в Атлантиду
з манівців чи на дорогу вийду

перешеретоване вітрами
але хист отой лишився з нами
неминуче зазнавати втрати
те що знали вчора забувати

11.11.11
Одеса

* * *

вигаптовуєш хрестиком зорі на небі
не вколись
знаєм колись
не стане
тебе й мене
та коли настане оте колись
відають птахи з даром літання
у неземне

7.01.13
Одеса