Переглядів: 1996

«Образ Одеси в слов’янських літературах»

Перша міжнародна наукова конференція з такою назвою відбулася недавно в нашому місті. Її організаторами виступили Міністерство освіти й науки України, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, його філологічний факультет та кафедра української літератури, філологічний факультет та кафедра філологічних досліджень Захід-Схід університету м. Білосток (Польща) та Одеський літературний музей, де, власне, й проходив цей форум.

Якщо заглибитися у підтекст цієї, без сумніву, непересічної події, то можна сказати, що нею жила вся Одеса, адже господарі подбали про те, щоб численні гості з усієї України та зарубіжжя побачили красу нашого міста, його визначні місця, відвідали музеї, картинні галереї, оперний театр тощо і склали щонайкраще враження про Одесу та одеситів.

Сама конференція, як уже мовилося, проходила в Літературному музеї — одній з перлин причорноморського міста. Головували на ній професор ОНУ ім. І.І.Мечникова Наталя Малютіна та гість із Польщі професор Ярослав Лавський.

Який же він, образ Одеси, у сло­в’янських літературах?

Про Одесу у творчості польських письменників 1794—1914 років говорив на пленарному засіданні професор Богдан Бурдзей (Торунь, Польща). Професор Марія Литовська (Єкатеринбург, Росія) виголосила доповідь «Дві Одеси Валентина Катаєва». Вона, зокрема, звернула увагу на те, що образ будь-якого міста до певної міри обумовлений тим, як автор визначає якість місця свого біографічного перебування, тобто місто стає своєрідним репрезентантом географічного виміру біографії автора. Одеса в творчості Валентина Катаєва посідає особливе місце, будучи місцем дії, бо згадується чи не в усіх текстах письменника. Біографічно обумовлена поляризація образу «Міста трьох маяків» як, з одного боку, «підліткового раю», а з іншого — «сновидіння кошмару»; як центру півдня, що протиставляється центру півночі — Москві; як місця екзотичного, що вимагає по­стійного письменницького зусилля щодо перетворення його на простір, який за­слуговує опису, або ж самодостатнього, такого, що не потребує сильних художніх засобів. На перетині цих тенденцій формується своєрідний тип патріота Одеси й «одеського чепуруна», який В. Катаєв підтримував усе життя.

«Одеса у сприйнятті репортерів. Одеса-трансфер. Репортажі з-над Чорного моря» — так  називалася доповідь професора Єви Навроцької й доктора Магдалени Городецької (Гданськ, Польща), в якій науковці проаналізували два тексти — «Вічний шлях» Карла Гоусса та «Одеса-трансфер» Ніколети Єсіненцу. Вчені розглядають питання композиції та жанру цих творів, які побудовані за схемою прогулянки містом. Так, киши­нівська письменниця Ніколета Єсіненцу подає твір у вигляді своєрідного репортажу з подорожі до Одеси та спогади свого дитинства. Авторка вдало змальовує свій досвід сприйняття зміни історичного часу, набутий після розпаду Радянського Союзу.

Цікавою була доповідь «Голлівуд на березі Чорного моря» в інтерпретації митців епохи «Розстріляного Відродження» доцента ОНУ ім. І.І. Мечникова Валентини Саєнко, в якій обґрунтовується сенс метафорично сформульованої аналогії Одеси як кінематографічної столиці і духовного центру (одного серед трьох: Харків, Київ, Одеса) у 20-х роках ХХ ст. з «Голлівудом на березі Чорного моря» — топосом й образом, що втілював широкий спектр культурного і національного відродження не тільки Півдня, але й усієї України.

«Образ Одеси в автобіографічній прозі Паустовського: міфологія, документ, утопія (погляд з позицій антропології літератури)» — з доповіддю на цю тему виступила професор Наталя Полтавцева (Москва, Росія). Коло питань, які вона висвітлила, — образ простору як міфологічний «геній місця»; романтизація та «епізація» в творі К. Паустовського «Повість про життя»; зв’язок образу Одеси з входженням у професійне письменницьке коло тощо.

Олена Яворська (Одеса, Україна) у доповіді «Реальність та вигадка в автобіографічних книгах К. Паустовського «Початок невідомого століття» і «Час великих очікувань» дослідила розбіжності тексту автобіографічних повістей автора з його реальною біографією та історичними подіями: приїзд до Одеси, «мирне повстання», робота в Опродкомгубі; порівняла текст першої публікації в журналі «Октябрь» з наступними виданнями.

«Образ Одеси в українській історичній романістиці» — таку тему запропонував науковому загалу доцент ОНУ ім. І.І. Мечникова Василь Полтавчук. Дослідник, зокрема, підкреслив прямий зв’язок між біографією художнього образу Одеси і науковими концепціями історії міста: визначення віку Одеси (котрій — понад 600 років!), що безпосередньо впливає на визначення кола творів і хронологічно віроломно деформує сприйняття читачів про наявний образ нашої «перлини над морем», проаналізував авторські концепції образу Одеси, засоби їх втілення, відзначив традиційне і полемічне у романних версіях письменників.

Прикувала до себе увагу доповідь професора Тадеуша Сухарського (Слупськ, Польща) «Одеса у творчій візії Я. Івашкевича». Ярослав Івашкевич, один з видатних польських письменників ХХ ст., народився й виріс в Україні, провівши тут понад два десятиліття, навчався у Єлисаветграді та Києві. Майбутній митець відвідав багато українських міст, працюючи вчителем дітей маєткового дворянства. По-іншому вразив його візит до Одеси влітку 1918 року. Цей приїзд був зумовлений бажанням зустрітися з композитором Карлом Шимановським (також уродженцем України). Як родичі вони планували разом створити оперу «Король Роджер». Польський музикант мешкав на віллі Давидових на Середньому Фонтані, на березі Чорного моря. Під час перебування Я. Івашкевича Одеса потрапила під німецьку окупацію. Ці події письменник відобразив у «Книзі моїх спогадів» і в «Зустрічах з Шимановським». Утім, до цієї теми він повертався і через тридцять років в епопеї «Слава і честь» (1956—1962), де змалював Одесу в ключові моменти історії, починаючи з 1914-го. Закінчується роман зображенням другої половини 1930-х, часами сталінського терору.

З доповіддю «Одеса Генріха Сенкевича» виступила професор Іоланта Штахельська (Білосток, Польща). Вона розповіла, що на рубежі 1892—1893 років Генріх Сенкевич відвідав Одесу з метою освідчення Марії Романовській, прийомній дочці Олени та Костянтина Володюковичів. Подружжя взяло шлюб з великою помпезністю, але, на жаль, він розпався з гучним скандалом і залишив глибоку травму в серці письменника. Про перебування Сенкевича залишилися лише крихти згадок на цю тему. Одеса — утаємничене місто на Чорному морі в життєпису найвідомішого в сучасній Україні польського письменника.

«Краків—Чернігів—Одеса. Контроверсії долі Михайла Жука на тлі культурної історії ХX ст.» — така доповідь професора Ярослава Поліщука (Київ, Україна). Михайло Жук (1883—1964) — провідний художник свого часу, один із засновників Академії мистецтв України. Маючи щедрий і багатогранний талант, виявив себе також в інших царинах — поезії, прозі, критиці, мемуаристиці. Життєвий і творчий шлях митця виявився надзвичайно складним. Краків та навчання в Академії мистецтв на початку ХХ ст. стали для нього добротною школою майстерності, становлення індивідуального таланту. Короткий київський період (1916—1919) і третій, одеський, — добою невизнання й прикрого вимушеного застою, зумовленого брутальною критикою та переслідуванням представниками влади. В Одесі потужний талант визначного митця розмивався, як і саме місто в радянські часи було провінціалізоване порівняно з його дореволюційним статусом у культурі.

Професор Тетяна Мейзерська (Київ, Україна) у доповіді «Топос міста в поезії одеських «шістдесятників» проаналізувала образ Одеси у творчості двох письменницьких когорт: Є. Бандуренка, В. Гетьмана, І. Рядченка, Г. Поженяна, В. Домрина та інших і В. Мороза, П. Осадчука, Б. Нечерди, С. Конака, О. Шеренгового, Д. Шупти, відповідно розрізняючи проблемно-тематичні поля і художню стилістику. Звернено увагу на природні (море, лиман, степ, рослин­ність), культурно-цивілізаційні (порт, гавань, «Привоз», парки і сквери, фонтани, театри, пам’ятні місця) та екзистенційні топоси (простір, пам’ять, час).

Професор Марія Ольшевська (Варшава, Польща) прочитала доповідь «Образ Одеси в «Славі і хвалі» Ярослава Івашкевича», підкреслюючи, що в першому томі цього твору письменник передав атмосферу передвоєнної і передреволюційної Одеси, зробивши її тлом для зображення долі своїх героїв. Образи Одеси мають явний автобіографічний контекст. Ця, українська за духом, повість Я. Івашкевича може бути інтерпретована як літературна біографія письменника, як панорамний портрет покоління й образ світу, що відійшов у далеке минуле й залишився в художній уяві.

Про одеський топос у дослідженнях краєзнавців говорила доцент ОНУ ім. І.І. Мечникова Надія Сподарець.

Не менш цікаві виступи прозвучали й на секційних засіданнях (а працювали такі секції: «Літературні образи Одеси в слов’янському письменстві», «Образ Одеси в уяві подорожуючих: тексти і контексти» та «Культурологічні міфи Одеси — Одеса як культурний палімпсест»). Як-от доповідь професора ОНУ Валентини Мусій «Сторінки літературного життя Одеси першої половини ХІХ ст.», доктора Малгожата Бурта (Вседельце, Польща) «Адам Міцкевич — одеський імпровізатор?».

Магістр ОНУ ім. І.І. Мечникова Катерина Степанець у своєму виступі «Одеса в спогадах Лесі Українки» розглянула той період життя поетеси, який вона провела в нашому місті, лікуючись від тяжкої хвороби. В автобіографічному циклі поезій «Подорож до моря», своєрідному ліричному щоденнику, Леся Українка висловила свої враження, спостереження з інтимними переживаннями, отримані від перебування в південному місті України. Спогади поетеси про Одесу є і в її епістолярній спадщині (зокрема в листах до родини Комарових).

Доцент ОНУ ім. І.І. Мечникова Людмила Мостова у доповіді «Одеський мотив у сценічній долі Марка Кропивницького» стверджує: Марко Кропивницький в Одесі — важлива частина великої історії становлення українського театру. Знаковими стали слова корифея: «Одеса — місто моєї молодості». Саме з цим містом пов’язані найкращі сторінки акторського життя, зустрічі, розчарування, тріумфи, що його супроводжували. Тут він не раз гастролював, святкував 25-річчя артистичної діяльності, тут відбувалися й останні виступи актора.

Доповідь професора Тетяни Свербілової (Київ, Україна) «Одеський текст у творчості І. Микитенка: повість «Уркагани» (1928) і п’єса «Кадри» («Світіть нам, зорі!») (1930)» розкрила вкрай суперечливі сучасні оцінки особистості та творчості українського радянського драматурга 1920—1930-х років Івана Микитенка, початок літературної творчості якого пов’язаний з Одесою. До одеського тексту письменник повертався й пізніше — у п’єсі «Кадри» («Світіть нам, зорі!»), де автобіографічні факти навчання в Одеському медичному інституті узагальнюються у грандіозній картині ледь не військового штурму вищої освіти людьми, які часто-густо не мали середньої освіти. Повість «Вуркагани», колись улюблена читачами, неодноразово перекладена, а нині недооцінена й забута, торкається тем, що стали надзвичайно популярними в мистецтві ХХ ст., а саме самотності художника як «іншого», не такого, як усі, божевілля як розплати за творчий дар, трагічної відчуженості, неможливості фізичного виживання людини у прагматичному жорстокому суспільстві, трагедії творчої особистості, яка з народження не схожа на інших. Повість Івана Микитенка передусім цікава як унікальна спроба історичного топоекфразису одеського тексту, вона подає незабутню історичну топографію південного міста, що стає повноцінним персонажем цього наративу.

Творчості цього письменника присвятила своє дослідження і доцент Людмила Скорина (Черкаси) — «Одеса як «текст» у творчості Івана Микитенка». Напрямки її розвідки — специфіка відображення одеського топосу, моделювання образу одесита, мовна стихія міста.

Доцент ОНУ ім. І.І. Мечникова Олена Ткачук у доповіді «Одеса в житті і творчості українських прозаїків ХІХ ст.» зупинилася, передовсім, на постатях Т. Шевченка, М. Гоголя, І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського, які так чи інакше були зв’язані з нашим містом: приїздили сюди, лікувалися, відпочивали тут, вели епістолярні діалоги з одеситами і, звичайно ж, відобразили Одесу у своїх творах.

Доцент Галина Білик (Полтава) у доповіді «Образ Чорного моря в поезії Миколи Зерова» висвітлила поетичну мариністику українських класиків — М. Зерова, М. Драй-Хмари, М. Рильського, П. Филиповича, Ю. Клена, дослідивши частотність уживання образу моря у творах митців, його концептуально-текстове навантаження, проаналізувавши засоби авторського конструювання цього традиційного в культурі художнього знака. Старший викладач ОНУ Ольга Беньковська виголосила доповідь «Рецепція Одеси в творчості

О. Пушкіна та І. Буніна».

Лілія Мельниченко (Одеса) виступила з доповіддю «Образ Одеси у творчості В. Висоцького». Володимир Висоцький вперше прибув сюди у 1966-у для зйомок на Одеській кіностудії, розпочавши свій «одеський період» тривалістю в чотири роки. Крім створених пісень про Одесу для фільмів, В. Висоцький виступав і як сценарист, працюючи у співавторстві над сценаріями фільмів, присвячених Одесі.

Доповіді професора Олени Войцевої (Одеса) «Концепт моря в ліриці Івана Рядченка» і доцента ОНУ Ольги Казанової «Художні особливості світовідчуття одесита в ліриці Івана Рядченка» заторк­нули питання лінгвоконцептологічного дослідження номінативного поля концепту «море» в художній картині світу поета та основні мотиви поезій, пов’язані із баченням і своєрідним сприйняттям рідного міста.

Доцент ОНУ Любов Ісаєнко в доповіді «Від топосу до образу Одеси в поезії Д. Шупти» розглянула проблему художньої образності у ліриці. Зокрема, йшлося про зв’язок зображення в окремому вірші, творчості поета реального топосу (у даному випадку топосу Одеси) з точкою зору автора, авторською манерою письма. Науковець наголосила на тому, що зв’язок першого типу дозволяє розкрити концептуальні, ідеологічні вектори художнього світу автора, другого — особливості форм ліричного світобачення. Об’єктом дослідження стала презентована на конференції збірка лірики Дмитра Шупти «Око Курячого Бога».

Доцент Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського Володимир Сподарець також запропонував доповідь, присвячену цьому поету, — «Духовний модус художнього світу Дмитра Шупти», творчість якого за логікою й духом належить до напряму, названого в українській літературі шістдесятництвом. Учений досліджує осібну прикметність поетового мистецького прямування, акцентує жанрову своєрідність, історизм, філософічність, сміхову культуру вірша. Наголошується одна з найболючіших для лікаря і поета Шупти тема: «Рідна мова — чинник здоров’я нації».

Викликали зацікавлення доповіді: «Творчі подорожі до Одеси за лекціями Станіслава Пшибишевського» професора Ханни Ратушної (Торунь, Польща), «Прогулянка Одесою: семантика і прагматика» (на матеріалі фільмів Кіри Муратової) Лілії Немченко (Єкатеринбург, Росія), «Метелики зупинок Міцкевича: міркування у день від’їзду» професора Гражини Томашевської (Гданськ, Польща), «Одеса і бунт потьомкінців…» професора Ельжбети Фліс-Черняк (Люблін, Польща), «Одеса в фотографії. Очима архітектора» магістра Мартіна Пільха (Гданськ, Польща), «Від захоплення до політики…» професора Даніеля Калиновського (Слупськ, Польща), «Лінгвокреативність мовлення одеситів» доцента Вікторії Горбань (Одеса), «Спогади одесита 1894 —1916 років Євгена Янішевського» професора Мирослави Олдаковської-Куфель (Краків, Польща), «Образ культурного простору міста у публіцистичних працях одеського письменства початку ХХ ст.» кандидата філологічних наук Ірини Нечиталюк (ОНУ) та ін.

Доцент Агнешка Бук (Жешув, Польща) в доповіді «Сфери рецепції топосу Одеси в німецькій колективній свідомості» довела, що Одеса — місто з таким статусом, що воно змогло розробити власний топос, та проаналізувала сфери топосу Одеси, актуальні для німецької колективної свідомості.

Олена Налбантова (Велико-Тирново, Болгарія) в доповіді «Одеса і тема відчуження в болгарській літературі від 40-х до 80-х років ХІХ ст.» показала час, у якому вперше в болгарській літературі створювалися поетичні та прозові твори болгарськими письменниками, що навчалися в Одесі.

«Від моря до моря. Кашубські культурні мандрівки до Чорного моря» — доповідь професора Аделі Куїк-Калиновської, де повідомляється, що Станіслав Янке першим переклав кашубською «Кримські сонети» Адама Міцкевича тощо.

Доцент ОНУ, завідуюча кафедрою української літератури Оксана Шупта-В’язовська в доповіді «Одеса на перехресті міфів: «Танжер» Івана Козленка» проаналізувала художню версію «одеського міфу», сформульовану в романі «Танжер», де, з’ясовуючи художню ідеологію твору, зупинилася на зіставленні «україн­ського», «єврейсько-російськомовного» та «імперського» міфів Одеси.

«Образ Одеси у віршах на мольберті (поетичний погляд художників другої хвилі одеського авангарду)». У доповіді під такою назвою професор ОНУ Наталя Малютіна розглядає поетичну творчість одеських художників, у якій привертає увагу поетичний ексфразис художників, засоби вербально-візуальної образності, просякнуті «духом Одеси», доходить ви­сновку, що художник текстуалізує зоровий образ, часто зберігаючи його пластичні характеристики, живе наповнення.

Насамкінець зазначимо, що Перша міжнародна наукова конференція «Образ Одеси в слов’янських літературах» вдалася як важлива подія в культурному й науковому житті не тільки Одеси, а й України і Європи.

Дмитро ЩЕПІЙ.

 

 

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net