Нема пандусів? До в’язниці!

У цьому хорошим прикладом для нас може слугувати Франція — країна, де існує спеціальне міністерство, що займається проблемами інвалідів. Незадовго після створення його очолював Мішель Жиллібер, який і сам пересувався у візку після пережитої авіакатастрофи. Французькі міста почали облаштовувати для потреб людей з обмеженими можливостями, і сьогодні турботу про інвалідів видно з перших хвилин перебування в цій країні.

Рухомі тротуари,
метро з ліфтами...

«Потрібно, щоб інфраструктура підлаштовувалася під мешканців міст, а не мешканці під інфраструктуру», — вважають французькі урядовці. Ці перетворення спираються на закон від 11 лютого 2005 року про рівність прав і можливостей, причетності та громадянства інвалідів. Він спрямований на те, щоб зробити місто доступним у всіх сферах — чи то йдеться про школу, чи роботу, чи транспорт, чи житлові будинки.

На підприємствах створені робочі місця для людей з фізичними і розумовими вадами. Обладнані пандуси (з’їзди) на тротуарах, автостоянках, біля входів у будинки, а також ліфти для візків.

Чимало зроблено в галузі транспорту. Так, багато ліній метро в Парижі, Марселі, Ліоні та Ліллі вже повністю або частково доступні для неповносправних. Зокрема, там також обладнують ліфти. На залізничних вокзалах облаштовані спе­ціальні кімнати відпочинку, пристосовані й туалети та ескалатори, а в низці аеропортів споруджують рухомі тротуари.

У містах створено мережу автотранспорту, який доставляє хворих людей на роботу і додому. А, приміром, у Парижі пандуси мають майже всі автобуси й тролейбуси. На громадському транспорті є кнопка відкривання дверей. Для візочників на асфальті — знак, де потрібно стати, аби транспорт зупинився біля них. Є й інша кнопка, якою інвалід може попередити водія, що бажає вийти на наступній зупинці.

Гренобль —
ідеальне місто для неповносправних

Водночас, самі ж французи вважають, що їхня столиця може бути й комфортнішою для інвалідів. А взірцем у цій сфері для них слугує Гренобль. Це невелике містечко тепер відоме багатьом не тільки як великий університетський і науковий центр, батьківщина Стендаля та мальовниче місце в Альпах. Національна французька асоціація інвалідів визнала його найкомфортнішим у Франції для життя людей з обмеженими можливостями.

Саме в Греноблі, як відзначають фахівці асоціації, роблять найбільші зусилля для того, щоб неповно­справні, а перш за все — візочники, не відчували себе ущемленими. Переобладнаний з урахуванням їхніх потреб навіть місцевий університет, у якому скрізь є пандуси — в аудиторіях, їдальні, бібліотеці та навіть у спортзалі. Відчувати себе комфортно й легко інваліди у Греноблі можуть і під час відвідування культурних та туристичних об’єктів. Для них адаптували підйомник на вершину місцевої гори, з якої можна побачити все місто і деякі па­м’ятки.

Комфортними повинні найближчим часом стати і тутешні підприємства. Проект, який стартував минулого року, передбачає переобладнання 70 відсотків підприємств у трьох кварталах міста, щоб на них могли працювати візочники.

Як для здорових

Те, що роблять у Греноблі та інших французьких містах, є частиною програми, яка повинна завершитися у 2015 році. До цього часу міське середовище має бути таким же доступним для інвалідів, як і для здорових людей. Згідно з цією програмою, кожне громадське місце — чи то величезний концертний зал, чи невеликий магазинчик — повинне створити всі умови для неповно­справних. Особливо жорсткі вимоги висувають до нових організацій, наприклад, усі будівлі у Франції зобов’язані зводити за нормами, які враховують потреби інвалідів.

Недотримання правил каратимуть штрафом у 45 тисяч євро, а якщо і після цього місце громадського доступу не буде переобладнане відповідно до вимог, то господаря може очікувати покарання аж до 6 місяців тюремного ув’язнення.

По освіту — зі всього світу

Ще одне, чим заслужено пишається Франція, — це доступ людей з обмеженими можливостями до освіти. За законом, усі інваліди мають право на навчання у ВНЗ країни, а також на особливо обладнане житло в студентських гуртожитках або в спеціалізованих будинках.

Університети також при потребі безкоштовно розсилають у відеозаписах свої навчальні посібники. Заняття з тими, хто прикутий до ліжка, проводить асоціація «Школа у вас вдома». Зрозуміло, навчальні класи є також у лікарнях.

Зручна інфраструктура приваблює у французькі виші молодь з обмеженими можливостями з різних країн. «Моє життя абсолютно змінилося відтоді, як я вступила у Сорбонну. Тут, у Парижі, й особливо в університеті, інфраструктура чудово пристосована для людей з обмеженими можливостями, і я можу пересуватися без перешкод», — розповіла на одному з інтернет-форумів молода дівчина-інвалід із невеликого молдовського села Олена Кукурузян (на знімку), яка торік втілила свою мрію в життя і стала студенткою одного з найпрестижніших університетів світу. Для цього вона вивчила французьку мову, відправила документи і... була прийнята на навчання.

Розвинута у Франції й мережа навчальних закладів для дітей-інвалідів. Якщо дозволяє здоров’я, вони здобувають знання в спецкласах при звичайних школах (програма — та ж, але часу на неї відведено більше). Є й багато установ, де навчають дітей з важкими недугами.

...Про становище неповносправних у Франції можна писати безкінечно. Уявіть собі людину, що вільно їде у візку по музею чи картинній галереї в Україні... А от у Луврі таких відвідувачів можна побачити дуже часто. Спеціальні місця в театрах і кінозалах, соціальні гарантії (пенсія, оплата медобслуговування та матеріальна допомога). Усе це мають люди з особливими потребами. Втім, самі французи вважають ситуацію в цій сфері дуже далекою від ідеалу...

Іван ДАНИЛЕНКО.
Матеріал підготовлено за сприяння проекту «Українські студії європейської журналістики» за підтримки МФ «Відродження».