День народження... варення

Вибір літератури великий — близько 20 тисяч примірників. Читачів теж не бракує — 2300 (приїздять навіть з Пересипського мосту та із сіл біля Куяльницького лиману). Єдине, чого бракує луза­нівському храмові книг, то це ремонту й новітнього оснащення. Та хоча комп’ютерів і досі не мають, працівниці 29-ї від сучасних тенденцій не відстають: влаштовують різні конкурси, започаткували клуб читачів «Круг» і навіть запровадили традиції «буккросингу».

«Буккросинг — це громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж і близький до флешмобу. Буккросинг — це процес визволення книг. Людина, прочитавши книгу, залишає («звільняє») її у громадському місці (парк, кафе, поїзд, станція метро) для того, щоб інша, випадкова, людина могла цю книгу знайти та прочитати; та, у свою чергу, повинна повторити процес. Ідею буккросингу запропонував спе­ціаліст з інтернет-технологій Рон Хорнбекер у травні 2002 року. Для початку він залишив 20 книг з пояснювальними написами в холі свого готелю. Через півроку на його сайті було біля 300 активних користувачів, які «відпускали» книги і приводили нових учасників. Згодом «книжковий рух» поширився всім світом. Ми ж для таких книг виділили спеціальну полицю. На кожній з них є пояснювальна записка про сам рух, правила користування. Будь-яку «буккросингську» книгу читач може назавжди забрати собі. Але ми просимо взамін принести якусь іншу, бо треба ж чимось поповнювати фонд», — зауважила завідуюча філіалом бібліотеки № 29 Лариса Селезньова.

Саме Лариса Іванівна виступила ініціатором проведення на базі бібліотеки фестивалю солодких закруток. Вона зізналася, що дуже полюбляє ласувати повидлом. Останнім часом зацікавилася незвичайною консервацією за старовинними рецептами. Захотіла особисто перевірити на смак «зимові викрутаси» наших предків та створити в бібліотеці своєрідний кулінарний клуб. Її задум охоче підтримали колеги та постійні читачі, які й так завжди приносять до філіалу щось смачненьке власного приготування. «Взагалі-то моє улюблене варення сливове. Але нещодавно свекруха розповіла рецепт смарагдового. Воно незвичайне не лише своїм яскраво-зеленим кольором, але й складом. Готується з ягід аґрусу й листків вишні. Листочки треба замочити у воді й прокип’ятити. Злити рідину й залити нею заздалегідь очищений аґрус», — поділилася рецептом із журналістами Лариса Селезньова. Кажуть, у давнину таке варення подавали до царського столу.

У день відкриття фестивалю здивували рецептами й самі читачі. 84-річна Ельвіра Пилипівна Деминтієнко більшу частину свого життя готує варення із зелених волоських горіхів. Стверджує, що хоча за технологією зелені горіхи треба «гасити» вапном кілька разів, аби «не гірчили», варення виходить лікувальним. «Воно не стільки моє улюблене, скільки корисне. По-перше, дуже добре лікує шлунок, регулює діяльність корисних бактерій у кишечнику й стравоході. Сироп з цього варення навіть дають по чайній ложечці маленьким дітям, аби у них шлуночок добре працював», — розповіла бабуся. Цікаво, що Ельвіра Пилипівна принесла варення не задля перемоги у змаганні «повидловарів». Для неї й більшості читачів похилого віку подібні конкурси — прекрасна додаткова можливість побачитися з друзями, погомоніти з однодумцями за горнятком солодкого чаю, поділитися новинками з життя, обмінятися цікавими рецептами. «Для мене важливіше порадувати чимось інших, наприклад, нагодувати сусідів смачненьким», — зізналася Ельвіра Пилипівна.

Такої ж думки і 75-річна Валентина Маркітан. «Варення для мене — це гарна нагода порадувати онуків, сама я вже давно не їм солодкого. Але й досі консервую. Це традиція в нашій родині. Бабуся, мама робили закрутки, тепер я, і діти мої робитимуть, а потім й онуки. Мені завжди приємно діставати з комори чергову баночку з варенням, кожна з них красиво загорнута й підписана», — розпо­віла вона.

Серед рецептів, якими ділилися на святі, були й зовсім незвичні. Багато з них вдалося зібрати самим бібліотекарям. «Готуючись до фестивалю, я була приємно здивована: виявляється, варення можна готувати з пелюсток троянд, коріння лопуха, кваску, зелених томатів, гогошарів (сорт солодкого перцю), шкірки кавуна, з дині, інжиру, лимонів, зелених ялинкових шишок і навіть часнику та бузку», — зізналася бібліотекарка Тетяна Гусіна.

Помічниками на кухні для кожної господині слугують книги та збірники старовинних сімейних рецептів, які у придане передаються від батьків до дітей. Варіантів рецептів варення безліч! Їдять його з давніх-давен в усьому світі. В багатьох країнах День варення проводять на національному рівні. В Румунії, наприклад, неподалік від міста Прахова проводять фестиваль варення, компотів та натуральних соків. Беруть участь усі охочі. У фаворитах — варення з баклажанів, солодкого перцю та моркви. В Чехії схоже свято відзначають неподалік від містечка Бухловіце. Воно називається «Фестиваль часнику», коронна страва — часникове повидло. В Хорватії свято варення, джему й мармеладу взагалі стало міжнародним. У першу суботу жовтня фестиваль варення й конфітюру проводять у Парижі. Цього року відбудеться і перший всеросійський фестиваль варення. З місцем визначилися (музей-заповідник Мураново Пушкін­ського району Московської області), а от з датою й досі ні.

Певна річ, з прадавніх часів варили варення і в Київській Русі. Хто й коли саме зробив це першим, невідомо. Знаємо лише, що вже у XIX столітті жінок спеціально навчали премудростям варін­ня варення у пансіонах та інститутах шляхетних дівчат. В сучасній Україні такого, на жаль, уже нема. Бібліотекарі 29-ї сподіваються, що саме з їхнього фестивалю в Одесі буде започатковано традицію відзначення Дня варення, яка згодом пошириться на всю країну.

Взяти участь у фестивалі може будь-хто. Бібліотека № 29 працює щодня з 10.00 до 18.00, неділя й понеділок — вихідні. Варення й стародавні рецепти приймаються, як уже мовилося, з 10 вересня. У суботу, 28 вересня, о 12.00 пройде дегустація і відбір кількох лідерів. А 5 жовтня — закриття фестивалю: визначатимуть уже самого переможця. Автора кращого рецепта обіцяють винагородити.

Іванна ДЕРЕВ’ЯНКО.