№ 74 (21442) четвер 19 вересня 2013 року

Учора, 18 вересня, на своєму засіданні Кабінет Міністрів одноголосно схвалив проект Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Голова Представництва ЄС в Україні Ян Томбінські, який був присутнім на цьому засіданні, по його закінченні на брифінгу, зокрема, зауважив: «Надзвичайно приємно, що документ був схвалений одноголосно… Я не бачу причин для зриву підписання Угоди про асоціацію з боку Європейського Союзу, особливо після сьогоднішнього рішення України… Це дуже важливий і рішучий крок українського уряду».

Водночас, як повідомляє Бі-Бі-Сі, Ян Томбінські наголосив, що підписання угоди це не тільки процедура, але цілий політичний процес. «І ми ще не дійшли до того критичного моменту, щоби сказати, що всі умови виконані, що все, про що ми говоримо від грудня 2012 року, здійснено», — сказав він, нагадавши при цьому про умову реформи судової системи в Україні, зміни до виборчого законодавства, боротьбу з корупцією та покращення бізнес-клімату, а також про «проблему Юлії Тимошенко». Але попри це голова Представництва Європейського Союзу в Україні висловив упевненість, «що після таких рішень, як сьогодні, в уряду інших перешкод для підписання угоди не буде».

Ці слова з пісні Святослава Вакарчука якнайкраще характеризують рішучість та наполегливість, виявлені організаторами вже третього мегамаршу у вишиванках вулицями Одеси, який відбувся у суботу, 14 вересня, незважаючи на проливний дощ.

Близько сотні учасників у вишиванках, що зібралися на Дерибасівській, біля «Пасажу», розгорнувши національний прапор завдовжки кілька десятків метрів, під парасольками, але з піснями (в тому числі і з «Я не здамся без бою!») пройшли за заздалегідь запланованим маршрутом до Приморського бульвару. Далі вийшли до Воронцовської колонади, де провели «Музичну вулицю», вдосталь поспівавши українських пісень.

Тим самим, незважаючи на погоду, одесити вже втретє підтримали традицію мегамаршів у вишиванках, які запровадили студенти київських вишів у 2008 році. Крім Одеси, ініціативу столиці підтримують і в інших містах України, зокрема в Євпаторії, Полтаві, Житомирі, Івано-Франківську...

Центральна виборча комісія відмовила в реєстрації ініціативній групі з проведення референдуму про вступ України до Митного союзу.

Нагадаємо, 8 вересня у Києві на стадіоні «Спартак» відбулися збори громадян щодо проведення референдуму про вступ до Митного союзу, організовані Комуністичною партією України. Попри те, що суд заборонив проводити ці збори, 12 вересня до ЦВК таки надійшли документи для реєстрації ініціативної групи щодо референдуму.

У серпні нинішнього року порівняно із серпнем 2012-го промислове виробництво в Україні зменшилося на 5,4%, а за місяць, тобто з липня, воно впало на 2,5% — про такий результат господарювання свідчать дані Державної служби статистики.

Промислове виробництво в Україні скорочується вже понад рік, але в уряді почали говорити про сповільнення у липні, коли цей показник зменшився «лише» на 4,9%, тоді як у червні — травні цифри були набагато гіршими — 5,7% та 9,3% відповідно. Загалом за вісім місяців цього року скорочення промислового виробництва складає 5,2%.

Активніше боротися з так званими легальними наркотиками пропонує Єврокомісія.

У Брюсселі пропонують психоактивні речовини, які імітують ефект кокаїну або героїну, знімати з ринку впродовж 10 місяців після їх виявлення, а не двох років, як це робиться зараз.

Наприкінці минулого тижня до Одеси доставлено новий трансформатор потужністю 63 мегават, який має покласти край перебоям з електропостачанням центральної частини міста, через що городяни в зимову пору часто сиділи у темряві і холоді.

«Трансформатор уже доставлений замовнику — Одеській ТЕЦ. За два тижні, після його встановлення і підключення, ми зможемо бути спо­кійними за електропостачання центру Одеси», — цитує прес-служба облдержадміністрації заступника голови ОДА Валерія Матковського.

Для проведення першочергових аварійно-відбудовних робіт та надання компенсацій населенню, що постраждало внаслідок стихійного лиха, яке 12—14 вересня охопило південні райони Одещини, Кабінет Міністрів розпорядився виділити за рахунок коштів резервного фонду Держбюджету 104770 тисяч гривень. Зокрема, Одеській облдержадміністрації виділено 26470 тисяч гривень для компенсації збитків постраждалому населенню, «Укравтодору» — 78300 тисяч гривень для відновлення зруйнованих і пошкоджених доріг та дамб.

Як повідомляє прес-служба обл­держадміністрації, найбільше постраждав Тарутинський район, де площа водозбору склала 50 тисяч гектарів. Тут випало понад 200 мільйонів кубів води. Під її напором було зруйновано 53 будинки, вдвічі більше осель залило водою і вони перебувають під загрозою обвалу.

Насамперед хочу подякувати, що, хай з величезними труднощами, а все ж таки виходить в Одесі українська газета, на сторінках якої можна отримати правдиву інформацію.

7 вересня прочитав замітку «Мандат Маркова на терезах Феміди» й хочу висловити велику вдячність екс-народному депутату Юрію Кармазіну за те, що зрушив з місця це болюче питання. Наступна стаття (14 вересня) «ВАСУ Маркову не товариш» примусила взятися за перо.

Нині, живучи в секуляризованому, споживацьки налаштованому світі, ми можемо по-різному ставитися до Біблії й того, що у ній написано. І при цьому не боятися, що нас спалять на багатті як єретика. Ба більше: від часу появи еволюційної теорії Дарвіна, яка поставила під сумнів достовірність Біблії, світ почав стрімко змінюватися. Настільки стрімко, що вже ніхто не дивується, що вулицями ходять оголені дівочі тіла, що пари, і не лише гетеросексуальні, живуть разом на віру, що будь-яка честь, сумління, порядність стали настільки рідкісним явищем, наскільки поширенішими стали жадоба грошей і влади та відверта розпуста і насилля. Уявіть лишень, як на такі явища подивилося б суспільство ще навіть сто років тому. Скринька Пандори, відкрита Дарвіним з подачі масонів, заганяє людство в глухий кут. З великою впевненістю можна говорити, що людство, яке втратило зв’язок з християнськими цінностями, торує собі шлях туди, звідки можна повернутись лише через покаяння та самоочищення.

Справді, якщо людина не є творінням Бога, а лише продуктом еволюції, то немає особливої потреби бути чимось вищим за наших предків — мавп. Бездоказова теорія Дарвіна, що беззастережно викладається у школах, підірвавши довіру до Біблії, відкрила шлях до виникнення таких людиноненависницьких ідеологій, як расизм, комунізм та фашизм, розв’язання світових воєн, розвитку культури в такому річищі, що уможливило появу show-business’у, який пропагує показну аморальність і породив гей-паради. Сьогодні вже неможливо зняти кіно чи видати художній твір (література псується разом з людьми, як слушно твердив Ґете) без пікант­них подробиць, неможливо розраховувати на справедливий вирок суду без додаткової мотивації судді, неможливо вийти на вулицю впевненим, що повернешся додому неушкодженим, неможливо… Можна говорити багато. Та незабаром неможливим стане залишатися просто самим собою. Так цієї свободи прагнули Beatles та їх послідовники, кинувши виклик моральним підвалинам? Свободи, незалежности від чого? Від Біблії та її цінностей? Це утопія, що породжує тотальну залежність! Засновники і наступні діячі масової культури стали знаряддям у руках зла, поступ якого поширився небаченими темпами. З їх допомогою людство, немов отару, вже загнано у стійло, стінки якого стають дедалі ближчими, а простір для маневру — меншим.

Нині в Україні активно обговорюють роботу міліції. Через злочини, скоєні правоохоронцями, їх часто-густо бояться не менше, аніж бандитів. Лише 1% українців повністю довіряє міліції. Про це свідчать результати дослідження Інституту соціології НАН України.

А от у розвинених європейських державах прості мешканці абсолютно не бояться правоохоронців. Як-от у Франції, яка пишається своїми демократичними традиціями, їх роботу підтримує понад 60% населення. Поліція цієї країни, уявлення про яку в нас помилково склалося за комедіями Луї де Фюнеса, — сьогодні одна з найкраще організованих служб громадської безпеки Європи. І в багатьох випадках, коли доводиться мати справу з людьми у погонах, українці можуть лише позаздрити французам.

Бережіться шахрайських агентств з працевлаштування!

Сьогодні агентства з працевлаштування користуються неабиякою популярністю, адже саме там клієнту в найкоротші терміни підберуть найоптимальніші для нього варіанти роботи. При цьому надаються гарантії і щодо порядності роботодавця. Тож люди, які звертаються до цих агенцій, впевнені, що роботодавець не виявиться шахраєм. Та іноді трапляється, що шахраями є самі кадрові агентства.

Щоб не купитися на хитрощі таких шахраїв, треба добре знати схеми, за якими вони діють.

Лише після проголошення Незалежності України стало можливим дізнатися, що ж насправді відбулося восени 1939 року в Галичині та на Волині.

У промові голови Ради Міністрів СРСР В. Молотова, виголошеній по радіо 17 вересня 1939-го, у день вторгнення радянських військ за Збруч, причина цього кроку пояснювалася (цитую) «внутрішньою неспроможністю і явною недостатністю польської держави». Тому Радянський Союз «з огляду на ці обставини не може більше нейтрально ставитися до становища, яке склалося. Від Радянського уряду не можна також вимагати байдужого ставлення до волі єдинокровних братів українців і білорусів, які проживають у Польщі на становищі безправних націй і які тепер кинуті на волю випадку. Радянський уряд вважає своїм священним обов’язком надати руку допомоги своїм братам-українцям, які населяють Польщу».

Продовження. Початок у номерах за 7 та 12 вересня.

«Гей, гук, мати, гук...»

Працював у міській школі вчитель — Володимир Іванович Гук. Викладав, якщо не помиляюсь, українську мову та літературу. Надзвичайно любив не тільки рідне слово, а й музичний його супровід. Хороше грав на акордеоні, співав, переважно, українських пісень. Був завзятим учасником творчої самодіяльності вчителів, які виступали не тільки на районній сцені, а й на всіляких обласних творчих конкурсах художньої самодіяльності.

Не помилюсь, сказавши, що в повоєнні п’ятидесяті роки фронтовики не цуралися веселощів. З настанням тепла наші сквери і парки були заповнені співаючими городянами, у вихідні та святкові, ясна річ, дні. І у центрі тих стихійних гуртів завжди був гармоніст, акордеоніст чи веселий хлопець з гітарою — душа компанії. Не обов’язково напідпитку, але, частіше за все, не без цього. Можливо, це було пов’язано із війною, бо вижити на ній і повернутися додому було не просто щастя — то був Божий подарунок: воскреснути, не бувши вбитим. Воскреснути душею. Співали та танцювали і на війні. Але ті танці присвячувалися, скоріше, смерті, щоб подолати смерть.

Собор — цілком прийнятне місце для танців. У цьому сповна вдалося переконатися на урочистому відкритті Тижнів Німеччини в Одесі, які стартували 15 вересня в лютеранському соборі святого Павла (вул. Новосельського, 68/1).

У церемонії відкриття взяли участь почесний консул Федеративної Республіки Німеччини в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях Олександр Кифак, голова одеського представництва Міністерства закордонних справ України Костянтин Ржепішевський, представники дипломатичного корпусу, акредитованого в Одесі, національно-культурних товариств міста та області, місцевої влади.

Лише дві вистави привіз до Одеси Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського (м. Біла Церква). Й лише один день триватиме ця, без сумніву, найкоротша театральна гастроль.

Як мовиться, розвідка боєм. Бо й вистави будуть показані особливі. Це, передусім, «Дюймовочка та метелик» за п’єсою одеського драматурга Анни Яблонської (фантазія на тему казки Г.-Х. Андерсена) та «Хто кому Рабинович» — цю п’єсу відомий драматург та режисер Ігор Афанасьєв написав про місто Білу Церкву, де й була вона уперше поставлена самим автором.

У бібліотеці № 29, що в Лузанівці, започаткували традицію відзначення Дня варення. На честь фруктово-ягідної консервації працівники книгозбірні організували проведення фестивалю солодких закруток. Читачі, а також жителі району та його околиць упродовж місяця (починаючи з 10 вересня) зноситимуть до філіалу стародавні сімейні рецепти варення й джемів та вже готову консервацію. 28 вересня та 5 жовтня учасники фестивалю і гості бібліотеки куштуватимуть конкурсні експонати вприкуску до чаю й домашньої випічки та обиратимуть переможця.

Одеську бібліотеку № 29 одразу й не відшукати. Розташовується вона на першому поверсі старенької п’ятиповерхівки в глибині дворів Лузанівки. Ззовні схожа чимось на звичайну квартиру. Хоча металеві двері непримітного сірого кольору натякають на якесь технічне приміщення. Видають бібліотеку книги — сотні яскравих томиків на стареньких полицях помітні навіть знадвору. Переступивши поріг, завмираєш: дитячі малюнки, щедро порозвішувані на стінах невеличкої кімнатки, перетворюють бібліотеку на музей. Є тут іще одна мацюпусінька кімнатка з тапчаном, яку завідувачка жартома назвала «кімнатою для віп-гостей» — бажаючі можуть почитати тут лежачи.

Театральне життя Одеси пожвавішає: з вересня розпочався набір талантів у Школу актора. Ініціаторами виступили Фонд арт-інновацій та Одеський новий театр (розташовується в Палаці студентів на Маразліївській, 34а), які запустили новий креативний проект із майже космічною назвою — «Великий театральний колайдер».

Почувши вперше про «театральний колайдер», більшість моїх знайомих не одразу второпали, про що мова. Як зізналися, комічність назви трохи відлякує, хоча насправді нічого страшного тут нема. Говорячи суто технічними термінами, колайдер — це зіштовхувач (від англ. «collide» — зіткнути): система з двох прискорювачів заряджених частинок, в якій два пучки прискорюються назустріч один одному, і тому енергія взаємодії у системі центру більша, порівняно з експериментами з фіксованою мішенню. Якщо ж розмірковувати абстрактно, то «Великий театральний колайдер» — це театр, у якому роль двох прискорювачів заряджених частинок гратимуть звичайні люди. Одні з них будуть акторами, а інші — вчителями (режисерами, критиками, сценаристами). Успішність колайдера в цьому випадку залежатиме винятково від швидкості, з якою ці представники «шкільного» життя рухатимуться назустріч одне одному, будуть готовими до одночасного творчого пориву.

Із 1 жовтня «Укрпошта» запрошує школярів від 10 до 15 років узяти участь у національному етапі 43-го міжнародного конкурсу епістолярного жанру для молоді «Напиши листа і розкажи, як музика впливає на життя людини», який проводить Всесвітній поштовий союз разом із національними поштовими адміністраціями.

Мета конкурсу, як повідомляє прес-служба «Укрпошти», — розвивати у молоді вміння формулювати та висловлювати свої думки, пробуджувати бажання писати листи, привернути увагу до тієї важливої ролі, яку відіграють поштові служби, зв’язуючи між собою людей по всьому світу.

Відбулося перше заняття школи журналістики, режисури та PR «Акули журналістики», відкритої при благодійному фонді «Дорога до дому».

Учнями цього соціального проекту, втіленням якого опікується дитячий письменник і журналіст Олександр Макаров, стали діти віком від 10 до 18 років, котрі навчаються в одеських школах № 105 та № 37.

В Одесі військові моряки відкрили «Школу юнг» для учнів Морського ліцею.

На першому занятті, виступаючи перед учнями одеського навчально-виховного комплексу «Морський ліцей — загальноосвітня школа № 24», заступник командира Західної військово-морської бази ВМС ЗС України, капітан ІІ рангу Андрій Магдалюк розповів про склад та особливості виконання завдань за призначенням військово-морських частин та підрозділів, дислокованих в Одесі, бойову службу та участь у миротворчих навчаннях військових моряків, окреслив план роботи в гуртку «Школа юнг» на най­ближчий навчальний рік.

В управлінні МВС України на Одеській залізниці та в його підрозділах розпочався новий навчальний рік у системі службової підготовки.

Безпосередньо в апараті управління навчання почалися із стройового огляду та перевірки службових зошитів. Показові вправи перед правоохоронцями продемонстрували ветеран органів внутрішніх справ, майстер спорту СРСР з боротьби самбо і рукопашного бою, справжній богатир Микола Пасічник та його учні. Микола Антонович легко згинав товсті металеві смуги та арматуру, ходив по битому склу, обпалювався факелами та показував інші можливості людського організму. Продемонстрував він і свій знаменитий елемент — зав’язування у вузол 200-міліметрових цвяхів, які потім дарував правоохоронцям.