№ 68-69 (21436-21437) субота 31 серпня 2013 року

Нотатки з Х Конгресу світового українства

На початку останньої декади серпня старовинний Львів став найбільш українськомовним містом у світі. Тут в актовій залі уславленого університету «Львівська політехніка», де колись навчався Степан Бандера і який нині успішно продовжує традиції українського ренесансу, проходив Х, ювілейний, Конгрес світового українства — СКУ.

Із 33 країн до Львова з’їхалися представники чи не найбільш розпорошеного по світі українського етносу. Не заглиблюючись надто в історію, варто однак сказати про те, що ця міжнародна координаційна надбудова українських громад в діаспорі, яка сьогодні представляє інтереси понад 20 мільйонів українців, була створена в середині листопада 1967 року. «… ми документуємо перед світом непохитну волю українського народу до відновлення його суверенної соборної держави; маніфестуємо солідарність української спільноти в вільному світі; об’єднуємо всі сили українців для органічної співпраці; прокладаємо шлях до скріплення й розбудови всіх ділянок життя української спільноти у вільному світі», — сказав на тому історичному зібранні перший президент тоді ще Світового конгресу вільних українців о. Василь Кушнір.

«Працюючи сьогодні з Україною, ми зосереджуємося на нашій спільній амбіції підписати Угоду про асоціацію на саміті у Вільнюсі, який відбудеться у листопаді цього року. Наша сьогоднішня зустріч дозволила обговорити як наявний поступ, так і речі, які ще слід виконати. Вона також дала можливість подивитися на ту законодавчу роботу, яку слід здійснити на початку осені», — заявив європейський комісар з розширення та європейської полі­тики сусідства Штефан Фюле після зустрічі з секретарем Ради національної безпеки та оборони України Андрієм Клюєвим, яка відбулася у вівторок.

А в четвер єврокомісар мав зустріч з лідерами опозиційних політсил Арсенієм Яценюком, Віталієм Кличком та Олегом Тягнибоком. Після цих перемовин стало відомо, що питання українсько-російської торговельної суперечки мають порушити на саміті «Великої двадцятки», який пройде 5—6 вересня у Санкт-Петербурзі.

І хто б там що не говорив про наше місто, святкувати День Незалежності України в Одесі стає модним!

 З Луганська і Львова, Донецька і Рівного, з Ужгорода, Миколаєва, Херсона... Рука до руки у вишиванковому ланцюгу, що простягнувся від Дюка до морвокзалу, стояли гості звідусіль: і з-за кордону, і з нашої  столиці, що спеціально завітали на свято держави до Причорноморської Перлини, і, певна річ, господарі-одесити. А онде, поруч із киянками, стоїть юна панянка — громадянка Росії. Її бабуся та мати, які виконували того дня роль фото- і відео­фіксаторів дійства для сімейного архіву, пояснили: «Приїхали відпочивати. Гуляли на Приморському бульварі. «Вишиванковий фестиваль» так сподобався, що не стрималися, купили донці вишиванку й делегували учасницею ланцюга. Маса приємних вражень, хоч, якщо чесно, трохи важкувато провести на спеці майже дві години, але втома мине, а враження залишаться на все життя».

Усі святкові дні Приморський бульвар вирував, ярмаркував, співав і розважався по-українськи. Можна лише пожалкувати, що круїзні лайнери, які відвідали Одесу 23 серпня і доставили у наш порт десь чотири тисячі туристів-іноземців, лише кілька годин простояли біля нашого берега.

Україна, що перебуває у стані тотальної апатії (точкові спалахи протестів не створюють загрози владі) вже абсолютно не реагує на постій російського морського флоту на своїй території. Зрештою, як і не реагує на політичних в’язнів, на багатомільярдні забавки «сім’ї», на розбомблені дороги, знищувані святі та заповідні місця, на озледеніння (?!) абсолютної більшості українців…

То де вже там до російського флоту на Кримському півострові! Можливо, українці не знають суті цієї проблеми?

Я вже вдруге вніс проект закону «Про денонсацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України». Тому маю нагоду пояснити не лише політичні та геополітичні загрози угоди 1997-го та 2010 років.

Міністрові освіти і науки України Д. В. Табачнику

Шановний Дмитре Володимировичу!

Спільнота фізиків держави, об’єднана в Українське фізичне товариство (УФТ), з великою тривогою сприйняла той факт, що оприлюднений МОН для обговорення проект Концепції профільної освіти у старшій школі вже не передбачає вивчення фізики як обов’язкового предмета в 10—11 класах.

Десь посеред літа в одній з газет побачила знайомий до мозолів в очах портрет одеського міського голови й галасливий підпис, мовляв, пан Костусєв «открыл море для всех отдыхающих». Зразу подумала: чому б і мені в таку спеку не прогулятися до найближчої Аркадії?

Те, що побачила, мало було схоже на вільний доступ до моря. Все узбережжя забудоване ресторанами й безлюдними кав’ярнями. Шум морського прибою і крики чайок заглушує гучна музика, що лине звідусіль і перетворюється в нестерпну какофонію. Щоправда, для пенсіонерів милостиво виділили квадратик піску. Туліться один до одного — скільки завгодно.

Мільярд — на склад. Відеокамери та ноутбуки, які за майже мільярд гривень український уряд купив для минулорічних парламентських виборів, ні школам, ні судам, як обіцялося, ніхто так і не віддав.

Дякую, що опублікували в газеті поздоровлення на мою адресу. Діти подарували ТВ-2 до телевізора, що дозволяє дивитися значно більше програм. Одне слово, можна б радіти, якби не давало збоїв здоров’я та не завдавала клопоту місцева влада.

14 серпня в обід відключила водонапірну башту. І включила аж 19 серпня десь о 20-й годині вечора. П’ять спекотних днів ми сиділи без води. Особливо страждали слабі, немічні.

Свого часу, а точніше — 8 листопада 2002 року, моїй мамі, Марії Степанівні Баламут, яка мешкала на території Бранкованівської сільради, видали державний акт на право приватної власності на землю під номером № 6045 3245. Саме так — із закресленням першої цифри. Цей документ пройшов відповідну реєстрацію.

У такому вигляді реєстр підписали голова райдерж­адміністрації, ради й інженер-землевпорядник. У той період держакти отримали близько вісімдесяти землевласників, котрі господарюють у селах Бранкованівської сільради.

«Держава може будуватися лише на національній основі… На космополітизмі Українську державу побудувати не можна…» Ці слова належать видатному вченому й політику, Героєві України Ігорю Рафаїловичу Юхновському. Завтра, 1 вересня, йому сповниться 88 років.

Йдеться про людину, ім’я якої асоціюється з визначними подіями в нашій новітній історії. Ігор Юхновський очолював першу опози­ційну групу у Верховній Раді УРСР — Народну раду, котра згуртувала навколо себе прихильників української державності і завдяки котрій були схвалені Декларація про державний суверенітет та Акт проголошення Незалежності. В 1996 році створив й очолив Всеукраїнське об’єднання ветеранів. Незважаючи на поважний вік, залишається енергійним і активним. Має незаперечний моральний авторитет: це він у розпал Помаранчевої революції домігся, щоб В. Ющенко прийняв у Верховній Раді присягу, бо не міг допустити, щоб результати виборів були сфальшовані; один із фундаторів ініціативи «Перше грудня».

Видання розповідає про мешканців краю, які в умовах большевицької окупації протягом 1920—1923 років, коли вже майже було втрачено надію на перемогу незалежної Української Народної Республіки, продовжували героїчну боротьбу. Зокрема, в ній йдеться про подвиги отаманів Семена Заболотного, Якова Кощового, інших отаманів та рядових повстанців, які назавжди стануть прикладом героїчного чину борців за волю України.

Автор книги, кандидат історичних наук Сергій Боган, у доробку якого десятки наукових та публіцистичних статей, присвячених історії антикомуністичного повстанського руху в Україні, називає себе «повстанцем за покликанням».

Нещодавно вийшов у світ оновлений варіант другого видання книги нашого земляка Сергія Мартинюка «Горжусь, что я украинец».

Його основою є написаний ро­сійською мовою об’ємний публіцистично-історичний твір з такою ж назвою, який раніше виходив під заголовком «С Украиной в сердце». Власне кажучи, книга оновлена (доповнена) тим, що, крім авторської передмови, містить дві невеликі передмови-відгуки читачів — Богдана Гори та В’ячеслава Бернацького, а також текст і ноти пісні «Отаман» про автора книги Сергія Мартинюка як отамана міського козацтва Балти (слова О. Мельника, музика В. Бернацького). Що ж до змістовного наповнення, то автор доповнив книгу трьома публіцистичними виступами: «Я Українець і маю розум Переможця», «Яке сьогодні свято?» та «Батьківська хата», написаними українською мовою.

Сім  маловідомих  фрагментів  війни  і  повоєнних  літ

Закінчення. Початок у номері за 22—24 серпня.

31 й 1 дивізії

«На службі у Рейху» — так називалася стаття одеського дослідника, доктора фізико-математичних наук, професора Валерія Швеця, вміщена, до речі, торік у нашій газеті. В ній наведено список військових формувань дивізійного рівня, утворених з представників народів, що проживали на теренах колишнього Союзу, які служили на боці німців. Я підрахував їх кількість. Ось яка вийшла картина:
білоруські дивізії — 1,
українські — 1,
кавказько-мусульманські — 5,
прибалтійські — 6,
російські — аж 31, включаючи й ті, що входили до Російської визвольної армії на чолі з генерал-лейтенантом Андрієм Власовим, котрий, до речі, перед тим, як потрапив у полон, одержав високу нагороду з рук Сталіна.

Кабінет Міністрів України підтримав законопроект, у якому пропонує посилити штрафні санкції для водіїв за порушення безпеки дорожнього руху, повідомляє агенція «УНН» (http://www.unn.com.ua).

Зокрема, за керування транспортним засобом, що має несправності в гальмівній системі, в рульовому управлінні, а також за переобладнання авто з порушенням норм, у тому числі за тонування скла з порушенням стандартів, запропоновано збільшити штраф із 340—510 грн до 510—680 грн.

Куяльницький лиман слід терміново рятувати. Багатий на лікувальні грязі й ропу, він висихає вже кілька років поспіль. Його зелені береги перетворюються на смітник, а висохле дно — на соляну пустелю.

Нині вода в окремих місцях відступила вглиб на сотні метрів. І, щоб добратися до живлющої вологи, треба спочатку довго йти по скрипучій пухкій соляній кірці, яка ковзає під ногами, а потім брести по ко­ліно в пошуках глибини.

Продовження. Початок у номері за  22—24 серпня.

Передпілля

На відстані 50—60 км від міста розташовані населенні пункти, які історично, культурно, економічно та соціально тяжіють до Одеси. У 1941 році саме ця територія оборонялася Приморською армією як Одеський оборонний район, саме тут відбувалися найбільші бої у 1944-у під час Одеської наступальної операції

3-го Українського фронту. У 1970-х по лінії оборони 1941 року були встановлені монументи, які утворили меморіальний «Пояс Слави». Місця для пам’ятників добиралися такі, щоб жоден мандрівник не оминув їх при в’їзді до Одеси.

Євса Андрій Іванович народився 1 січня 1927 року в с. Іваниця Ічнянського району Чернігівської області. Закінчив Одеський державний педагогічний інститут іноземних мов.
Викладав англійську мову в школах, середніх спеціальних навчальних за­кладах, довгий час працював перекладачем, у тому числі в ряді країн за кордоном. Учасник війни, нагороджений орденом та медалями.
Переклав твори багатьох англомовних авторів, серед них: Річард Бах, Рей Бредбері, П. В. Вудгауз, Джон Гарднер, Джон Гендс, Джон Д. Карр, Еллері Квін, Агата Крісті, Стефан Лікок, Вільям Сароян, Ерік Сігел, Елвін Тоффлер та інші. (Кілька його перекладів пропонуємо сьогодні вашій увазі.)

День незалежності України жителі Білгород-Дністровщини зустрічали разом із гостями з інших областей та інших країн.

До Затоки на фестиваль «Аккерманський полонез» з’їхалися творчі колективи різного жанру, представники та шанувальники польської культури. Його проведення — то вже місцева традиція.

Одеський історико-краєзнавчий музей за підтримки Одеської дирекції УДППЗ «Укрпошта» до 22-річчя незалежності України відкрив виставку «Поштові знаки незалежної України».

Заступник директора музею з науки Юрій Слюсар відзначив, що поштові знаки України — це не тільки ознака поштових відправлень та оплати послуг державної пошти, але й свідоцтва часу, ви­твори мистецтва та, врешті, об’єк­ти колекціонування.

Національний банк України увів в обіг нові пам’ятні монети — «Українська вишиванка», «Визволення Харкова від фашистських загарбників» та «Чемпіонат світу з художньої гімнастики».

Начальник управління нумізматичної продукції та маркетингу НБУ Тамара Лошманова під час презентації наголосила, що тематика пам’ятних монет, які карбує Національний банк України, надзвичайно різноманітна: вони присвячені видатним особистостям та подіям, пам’яткам української історії, на підтримку міжнародних програм тощо. Уже введено в обіг близько 600 найменувань пам’ятних монет України.

Пружно напнуте вітрило, довкола сріблиться, кипить і темніє зелена вода. І вабить до себе круглобока далина. І хмільна радість лоскоче серце, і щемить душа від того, що хтось там, на далекому березі, не відає цього і, можливо, не пізнає ніколи.

Певно, саме такі почуття переповнювали українських мореплавців з Одеси, послідовників знаменитого норвезького дослідника Тура Хейєрдала, коли вони на копіях давніх вітрильних і веслових суден здійснювали експериментальні плавання за маршрутами античних і середньовічних підкорювачів морів та океанів.

Йдеться про подорож морськими дорогами Сходу на «олкаді» — візантійському торговому судні, що перевозило товари і протягом століть пов’язувало людей, міста, порти і культури. Цього разу в його трюмах перевозяться унікальні картини історії, як-от гравюри, листівки і фотографії, вперше представлені таким чином, що вони ілюструють минувшину кожного міста-порту і культурну спадщину регіону. Салоніки, Тороні, Кавала, Авдіра, Тасос, Маронія, Анастасіуполь, Стамбул, Созополь, Варна, Анхіалос, Констанца, Одеса, Севастополь, Батумі, Баку та інші 18 портів є пунктами призначення в цій подорожі, яка починається в північній частині Егейського моря, через Стамбул пролягає Чорним морем уздовж берегів Болгарії, Румунії, України та Грузії і завершується в Азербайджані, в Каспійському морі, відкриваючи нові маршрути на Схід. Переміщаючись з порту в порт, перетинаються міфи, історія і сучасність, тож відвідувачі, подорожуючи подумки, зна­йомляться з історією і надихаються на власну мандрівку в багатий на міфи регіон Чорного моря.

Виставка підготовлена Одеською філією Грецького фонду культури, Центром вивчення і розвитку грецької культури Чорного моря та Європейським центром візантійських та поствізан­тійських пам’яток у рамках проекту «ОЛКАС: від Егейського до Чорного моря. Середньовічні порти в морських маршрутах Сходу».

Хронотип сну може впливати на фертильність людини (здатність зрілого організму давати нащадків), чутливість до болю, схильність до повноти, онкологічних захворювань та навіть риси характеру.

Учені з Університету Суррея (Великобританія) з’ясували, що за приналежність до «сов» або «жайворонків» відповідає один і той же ген, просто у перших він короткий, а в других — довгий. Якщо ж людині від батька та матері дісталися обидві версії цього гена, вона може мати характеристики обох птахів одночасно.