Розвідник Нечипоренко
Ми з адміралом Костянтином Дерев’янком, який у 1941-у був начальником ВМБ Одеси, стояли на Алеї Слави біля меморіальної плити, що увічнила ім’я героя оборони нашого міста Олександра Нечипоренка. Цього разу я не посмів своїм запитанням вивести з роздумів Костянтина Іларіоновича. Незабаром він сам почав свою розповідь.
— На фронті всі військові професії потрібні й однаково важливі. Основна ж — стрілець-піхотинець. Та найбільше легенд було навколо розвідників. Тому багато сміливців рвалися саме в розвідку. Відчайдушними розвідниками у нас були матроси Трясило і Романенко. І все ж славу кращого розвідника в Одесі мав сержант рухомого морського артдивізіону Олександр Нечипоренко. Він родом із села Терехи, що на Київщині, із сім’ї вчителів. До того ще й людина високої ідейної переконаності, депутат Одеської обласної ради. Коли почалася війна, він сам попросився в розвідку, бо ще й непогано знав румунську мову. Його і призначили командиром відділення.
Бійці цього відділення починали з того, що проникали у ворожий тил і звідти коригували вогонь своїх батарей. Потім, як мовиться, ввійшли у смак й почали проводити зухвалі вилазки. Одного разу серед білого дня знищили кулеметну точку і захопили зброю біля самісінького переднього краю. Іншого — закидали гранатами мінометну батарею. А якось розвідник цього відділення полонив офіцера і забрав усю документацію цілого підрозділу.
Генерал Петров, дізнавшись про дії морських розвідників, схвалив ініціативу і розпорядився давати їм відповідальніші завдання, насамперед — «полювати» за ворожими старшими офіцерами. І тепер Нечипоренко та його друзі охоче приступили до виконання цієї відповідальної роботи. Не деталізуючи їхніх дій, скажу, що комдив-25 нагородив Нечипоренка особистим годинником за відвагу і винахідливість.
Пам’ятаю, як в один з останніх днів серпня вранці дзвонить начштабу артдивізіону І. Солуянов і доповідає:
— У нас НП. З-за лінії фронту на конях прискакав Нечипоренко та ще й притягнув ворожу малокаліберну гармату, відбиту у гітлерівців. На повному скаку під сильним вогнем він прорвався через ворожі позиції без жодної подряпинки.
Бувають такі повідомлення, від яких перехоплює подих. Ми не відразу зрозуміли, а потім якийсь час осмислювали повідомлення — настільки воно приголомшило штаб бази. Кулішов зібрав повні дані і доповів адміралові Жукову, а той наказав:
— Представити Нечипоренка до вищої нагороди — ордена Леніна.
Штаб бази швидко отримав повідомлення про вчинок Нечипоренка. Але краще про це розповів мені
М. І. Колодін:
— Ми почали постійно виконувати завдання командира Чапаєвської дивізії з розвідки. «Язиків» і планшетистів, ворожих офіцерів, захоплених нами, здавали в штаб дивізії, а трофейну зброю — у тил бази. А в ту пам’ятну вилазку сталося таке, що людям важко повірити. Ми вже поверталися із завдання й натрапили на ворожих солдатів. У сутичці з ними Нечипоренко затримався, а я з Підковою довго шукали його. Але на світанку змушені були перейти лінію фронту: що ще залишалося робити? Не вставати ж на повний зріст у ворожому тилу і кричати: «Сашко, де ти?» А вранці бачимо — скаче він на конях, запряжених у пушку. За його розповіддю, після того, як він відірвався від нас, часто натикався на ворожих солдатів і вдало ухилявся від них, ховаючись у кукурудзі і лісосмугах. Під ранок побачив, що гітлерівці встановлюють невеликі гармати. Отже, лінія фронту близько, а напрямок на неї позначено стволами гармат. Поруч виявилася упряжка з гарматою. Миттєво визріло рішення викрасти її. Нечипоренко закидав позицію гранатами, а сам скочив на коня і на повному кар’єрі через фронт пригнав гармату з боєприпасами…
«Правда», публікуючи 17 вересня 1941 року указ Президії Верховної Ради СРСР про нагородження Олександра Нечипоренка орденом Леніна, описала його подвиги, особливо наголосивши, що це найхоробріший розвідник Одеси, який не губиться в складній обстановці.
Василь ВИХРИСТЕНКО.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
