№ 61 (21429) субота 3 серпня 2013 року

28 липня смерть забрала історика Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, багаторічного професора кафедри історії України Василя Петровича Щетникова. Забрала передчасно — на 59-у році життя.

Долю викладача для Василя Петровича визначила навіть дата народження. Він народився у День знань — 1 вересня 1954 року у місті Зиряновську Східноказахстанської області Казахстану. 1982-го закінчив історичний факультет тоді ще Одеського державного університету й відтоді працював у ньому: асистентом кафедри історії СРСР, старшим викладачем та доцентом цієї ж кафедри, а у 1990—1992 роках — заступником декана факультету. Захистив кандидатську дисертацію.

Чиновники похвалилися: цього року на Одещині зібрано рекордний врожай ранніх зернових і зернобобових культур. З площі 978,3 тисячі гектарів отримали майже 2,8 мільйона тонн врожаю (в середньому — 28,4 ц/га). Валовий збір пшениці склав 1,6 мільйона тонн (середня врожайність — 31,7 ц/га). В цілому, разом із пізніми культурами, розраховують на вал зерна далеко за 3 мільйони тонн. Цей показник, запевняють, є і буде найвищим у державі.

За словами директора департаменту агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації Анатолія Новаковського, домогтися подібних результатів у минулому році багато в чому завадили несприятливі погодні умови весняно-літнього періоду. «Специфіка проведення збиральної кампанії така, що майже третій рік поспіль нас супроводжують вкрай несприятливі погодні умови. Впродовж 14—18 днів у різних районах атакували зливи з кількістю опадів від 80 до 140—160 мм. Усе це змусило господарства, які ведуть агробізнес у степовій засушливій зоні, витрачатися на організацію сушарок», — зазначив чиновник. Таких господарств тринадцять. Більшість з них працює на експорт, і щоб добитися кращої якості зерна, вони витрачаються на додаткові потужності. Загалом же в області 39 сертифікованих підприємств, які можуть надавати послуги з доопрацювання і зберігання зерна (загальною ємністю на 3 мільйони тонн).

Боже, тече вода
Во ім’я Отця і Сина...
Була Золота Орда.
Була. А сьогодні — Синя.

П’ять українських вищих навчальних закладів не отримали жодної заяви на вступ від абітурієнтів.

За повідомленням прес-служби Міністерства освіти і науки України, абітурієнти не подали вступних заяв до ТОВ «Поліцейська фінансово-правова академія», у приватний виш «Міжрегіональна академія бізнесу і права ім. Н.Кручиніної», до Південнослов’янського інституту вищого навчального закладу «Київський славістичний університет», до коледжу «Слов’янсько-грецький колегіум» (Київський славістичний університет), а також до Севастопольського економіко-правового коле­джу приватного ВНЗ «Кримський інститут економіки та господарського права».

У липні завершився ремонт автомобільної дороги М-15 «Одеса—Рені» (на Бухарест) на ділянці Рені — Орлівка — Ізмаїл.

Ремонт 32 кілометрів цієї дороги тривав майже рік. Загалом було витрачено близько 70 млн гривень.

На початку червня в Одесі було скоєно напад на бригаду «швидкої допомоги», яка прибула за викликом. Зчинивши бійку, 30-річний чоловік завдав ударів ножем спочатку матері, а потім своїй сестрі, яка заступилася за жінку. Мати нападника від отриманих поранень померла на місці. Медпрацівники «швидкої», які приїхали за викликом, також зазнали нападу: одному з них чоловік, який продовжував буянити, поранив шию, другому — руку. Згодом було встановлено, що він проходив лікування в психіатричній лікарні, звідки його виписали.

Кривавою розправою над бригадою «швидкої» закінчився один із викликів у Запоріжжі. Погортавши кримінальну хроніку останнього місяця, знайшла з десяток зафіксованих злочинів, скоєних проти працівників служби. Обстрілюють машини «швидкої», ламають ребра медикам, спускають на них розлючених псів, звинувачують у крадіжках і пограбуваннях, ображають та лають…

Фахівці благодійного фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» оприлюднили результати дослідження оцінки здоров’я українців, проведеного компанією GFK Ukraine  з ініціативи та практичної допомоги фонду.

У рамках дослідження респонденти відповіли на запитання про те, як вони оцінюють стан свого здоров’я, які чинники впливають на нього, що вони роблять, аби покращити своє самопочуття, й до яких джерел звертаються, аби знайти інформацію про методи лікування та профілактики. Дослід­ження також допомогло зрозуміти, чим українці відрізняються від жителів Росії та інших країн, де було проведено аналогічне опитування, й ви­значити рівень довіри українців до сучасних медичних технологій.

Юристи обласної організації політичної партії «УДАР Віталія Кличка» подали адміністративний позов проти Одеської міськради до Приморського суду, в якому оскаржили рішення про ліквідацію міської дитячої лікарні №1 імені академіка Б.О. Рєзніка та її злиття з міською дитячою лікарнею №2.

Нагадаємо, згідно з рішенням, прийнятим на сесії 18 червня, дитячий консультативно-діагностичний центр імені академіка Б.О. Рєзніка повинен увійти до складу міської багатопрофільної дитячої лікарні, а відділення реанімації новонароджених — переїхати з парку Шевченка до корпусу міської дитячої лікарні №2 на Дачі Ковалевського.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) направив українському уряду питання, відповіді на які необхідні цій поважній інстанції для ретельного розгляду другої скарги Юлії Тимошенко. «Остаточна дата для надання відповідей українським урядом за другою скаргою Юлії Тимошенко до ЄСПЛ — 23 жовтня 2013 року. Це стандартна процедура ЄСПЛ — відводити на такий розгляд 16 тижнів», — зазначив захисник Юлії Тимошенко Сергій Власенко.

«Я гадаю, це дуже оптимістичний сценарій розвитку, враховуючи практику розгляду Євросудом подібного роду питань, котрі займають набагато більше часу», — заявив директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. Також експерт наголосив, що влада не може не погодитися з рішенням Євросуду, адже Україна прийняла відповідні міжнародні зобов’язання. «Хочеться — не хочеться, а виконувати доведеться. Нема куди подітися», — вважає Віталій Бала. І це рішення, на відміну від українських судів, неможливо замовити, впевнений Сергій Власенко.

Міжрейсова база моряків в Одесі була паличкою-стукалочкою не тільки для моряків, а й для студентів, які навчалися на вечірньому та заочному відділеннях і працювали в портах чи на судноремонтних заводах Міністерства морського флоту.

Колись майже на кожну сесію мені давали путівку до Межрейсової бази моряків. Там про нас турбувалися, поселяли по двоє студентів в одну кімнату або з якоюсь пенсіонеркою, яка не тільки не заважала навчанню, а й допомагала — скажімо, брала для мене їжу в кімнату, якщо я не встигала вчасно пообідати через консультації в інституті.

Нещодавно у Вільному університеті Українського клубу Одеси своїм баченням майбутнього України поділився Ігор Коліушко — колишній нардеп, автор та співавтор близько 40 законопроектів, розглянутих Верховною Радою, автор понад 40 наукових публікацій з проблематики публічного права, в тому числі монографії «Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні», голова правління Центру політико-правових реформ.

Ігор Борисович одразу підкреслив, що робити прогнози щодо того, з чим підуть кандидати на наступні президентські вибори і хто з них переможе, — справа вкрай невдячна. «Я говоритиму про те, які шанси України на самоорганізацію, що припинить деградацію», — наголосив він.

«У своїх роздумах про державу я, як і більшість експертів України, виходжу з домінуючої сьогодні в світовій науковій і громадсько-полі­тичній літературі тези, що держава існує для людини», — зазначив Ігор Коліушко. Така держава, за його словами, повинна турбуватися про дві основні речі: забезпечення безпеки громадян як від зовнішньої, так і від внутрішньої загроз, а також забезпечення найвищого можливого рівня доступності, зручності та ефективності публічних послуг, зокрема послуг у сфері житлово-комунального господарства, освіти і науки, культури і спорту, громадського транспорту, охорони здоров’я, соціального захисту, адміністративних послуг, дотримання правопорядку. «Якщо ж держава не виконує цих функцій, постає питання: чи потрібно її захищати? Чи потрібно про неї турбуватися?» — зауважив гість Вільного університету і додав, що для громадян вкрай важливо, аби в країні дотримувалися та поважалися права людини, принципи демократії, верховенство права, належне урядування, європейські цінності, а державна політика спрямовувалася на забезпечення найкращих умов для розвитку та самоорганізації особистості. В той же час українці вважають політику засобом збагачення і так багатих людей. Політолог підкреслив, що такі настрої слід побороти, і якщо ми хочемо жити в кращому суспільстві, необхідно зрозуміти, що політика має спрямовуватися на покращення умов для розвитку особистості.

Коли «Ікарус», переповнений ветеранами, що обороняли Одесу, зупинився за Фонтанкою на місці 21-ї батареї, я запитав у контр-адмірала К.І. Дерев’янка про пам’ятний випадок, пов’язаний з цією батареєю. Костянтин Іларіонович замислився на мить, посміхнувся й розповів.

— Ось вам випадок  не лише героїчний та відважний, а по-одеськи, якщо хочете, то по-фронтовому, навіть трохи кумедний. Ворог витіснив наш полк прикордонників з Макогонки й притиснув упритул аж до самісінької Фонтанки. А тут, як бачите, до мису — рукою подати. Дзвонить начальник штабу морського полку Сталюков:

— Прикордонний знову відійшов. Наш правий фланг оголений. У відрив протиснулися підрозділи противника та зайняли висоту 53.0. Це вже майже поруч з нашою 21-ю батареєю. А від нього до мису — лише кілька сотень метрів, а до Крижанівки, за якою Лузанівка та Пересип, — два кілометри. Маємо на 21-й батареї 20 бійців охорони, та й вона вже законсервована...

Ми з адміралом Костянтином Дерев’янком, який у 1941-у був начальником ВМБ Одеси, стояли на Алеї Слави біля меморіальної плити, що увічнила ім’я героя оборони нашого міста Олександра Нечипоренка. Цього разу я не посмів своїм запитанням вивести з роздумів Костянтина Іларіоновича. Незабаром він сам почав свою розповідь.

— На фронті всі військові професії потрібні й однаково важливі. Основна ж — стрілець-піхотинець. Та найбільше легенд було навколо розвідників. Тому багато сміливців рвалися саме в розвідку. Відчайдушними розвідниками у нас були матроси Трясило і Романенко. І все ж славу кращого розвідника в Одесі мав сержант рухомого морського артдивізіону Олександр Нечипоренко. Він родом із села Терехи, що на Київщині, із сім’ї вчителів. До того ще й людина високої ідейної переконаності, депутат Одеської обласної ради. Коли почалася війна, він сам попросився в розвідку, бо ще й непогано знав румунську мову. Його і призначили командиром відділення.

Український клуб Одеси продовжує акцію «Сто книжок для сільської бібліотеки», до якої приєднався у травні минулого року — одним з перших в Україні відгукнувшись на шляхетну ініціативу. За цей час прийнято від одеситів та передано бібліотекам області понад 20 тисяч книжок. Це, назагал, фонд середньої сільської бібліотеки. А коли взяти під увагу, що в наш ну дуже освічений час бібліотеки майже не поповнюють свої фонди, бо й книги як такі виходять мінімальними накладами, то стає очевидним, що така ініціатива не могла не з’явитися.

Український клуб Одеси приймає книжки без обмежень — мовних, жанрових, вікових. Добра книга, можна сказати й так, не має терміну давності. Найголовніше: щоби книжка не пропагувала людиноненависницьку ідеологію — нацистську чи комуністичну, була пізнавальною, несла гуманістичну ідею, мала виховне значення і, певна річ, щоби її можна було взяти до рук ще багато разів.

До 100-річчя від дня смерті відомої української поетеси, громадського діяча Лесі Українки з 18 липня по 2 серпня в ОННБ ім. М. Горького проходила виставкова акція «Лесиними стежками».

Пам’ять нашої славетної співвітчизниці Лесі Українки особливо пошановується в Одесі. Сюди вона неодноразово приїздила на лікування (в будинку, де зупинялася, на вул. Жуковського, 27, встановлено меморіальну дошку). Тут народилися чудові вірші циклу «Подорож до моря» , що потім увійшли до першої її збірки «На крилах пісень». Звідси на рідну Волинь посилала вона листи, сповнені милування нашим містом, його мешканцями — щирими і веселими. Тут поетеса спілкувалася з родиною видатного українознавця М.Ф. Комарова. Через Одесу проходили і морські шляхи, якими вона з часом прямувала на європейські лікувальні курорти, в Єгипет та на Кавказ.

Фонд Андрія Шептицького у проекті «Цінності в суспільстві» спільно з режисерами Сарою Фаргат, Олею Онишко та меценатами видав DVD-комплект україномовної версії фільму «Три історії Галичини».

До комплекту, окрім самого фільму, ввійшли також дискусії, які супроводжували презентацію стрічки у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Чернівцях, і дискусійний путівник, в якому зазначені найболючіші та найпроблемніші питання, що виникали під час обговорення «Трьох історій Галичини».

Спокійні, тихі, слухняні — такі діти вас не лякають? Відразу виникають думки, що з ними не все гаразд. Втім, а чи нормально, коли ваше чадо постійно в русі і вкласти його відпочити майже героїчна справа? Де межа між активністю та гіперактивністю?

Педіатри стверджують: активна дитина — здорова дитина. І якщо батьки нормально до цього ставляться, то малеча зростає не затиснута комплексами та забобонами. Впродовж життя це не чинитиме їй перепони в формуванні власної особистості та життєвих поглядів.

Дослідники з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики (CfA) припустили, що золото на Землі могло з’явитися при зіткненні двох нейтронних зірок.

За словами вчених, цей елемент, на відміну від вуглецю або заліза, не міг утворитися всередині зірки — золото «народилося» в результаті руйнівної події — злиття нейтронних зірок. Про те, що такі події відбуваються у Всесвіті, ми можемо судити з коротких гамма-спалахів, які реєструються астрофізиками. Один з них був зафіксований апаратом Swift 3 червня. Цей гамма-спалах якраз і став об’єктом дослідження вчених з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики.