У краю умільців і ремесел

Цього разу у виставках взяли участь 40 народних умільців із 13 сіл району та з Балти. Були представлені і роботи дітей  — вихованців Оленівської, Піщанської шкіл, Центру позашкільної творчості, а також Піщанської школи-інтернату. Були тут, вишивки, і вироби, в’язані гачком та спицями, і плетіння з лози та соломки, різьблення по дереву, картини, аплікації із соломки, роботи з бісеру, петриківський розпис, художня ковка... Народні майстри ділилися своїм умінням з відвідувачами  — давали майстер-класи.

По завершенню фестивалю його учасники отримали грамоти Балтського районного козацького товариства ім. П. Сагайдачного. Відзначені роботи Bасиля Думана з Пасицел, Надії Щербатюк з Чернечого, Сергія Дякова з Оленівки, Валентини Сидорук з Піщаної, Олександра Осадчука з Пужайкового, Людмили Шаповалової з Кармалюківки, Анатолія Домбровського з Білиного, Валентини Ковальчук із Плоского, Людмили Кольцової і Віри Лисенко з Балти.

Майстер кумедних ложок

Анатолій Іванович Домбровський  — один із самобутніх учасників фестивалю. Дивлячись на нього, йому по-доброму можна позаздрити. У свої 76 років він зберіг бадьорість тіла й духу, жвавий, підтягнутий, вправляється і на городі, і в садибі, та ще й митець, повний творчих задумів. Знаючись на обро­бітку дерева, він знайшов для себе хоч, можливо, і не рідкісну справу, та вона йому до душі і корисна людям. Ось уже два десятиліття Анатолій Іванович виготовляє ложки з дерева.

Такий товар завжди користується дуже великим попитом. Хто з дитинства не пам’ятає, як бабуся з мамою великою дерев’яною ложкою помішували пахуче варення чи повидло? Беруть ложки не лише для кухні, а й для декорування приміщень. Таким чином звичайнісінька у побуті річ перетворилася на витвір мистецтва.

Анатолій Домбровський виготовляє ложки з берези, липи, груші, ясеня. Серед виробів нема жодного схожого. Кожна ложка має свій стиль та характер, розмір і призначення. Є мініатюри, а є й гіганти завбільшки понад метр. Сувенірні екземпляри ложкар розписує дотепними жартами на зразок «Сія ложка во благо живота» або «Жінка готує  — чоловік смакує». А коли ще на черпалці намальовано кільце ковбаски, яку наче ось-ось підхопили з тарілки, як тут не посміхнутися?

 — Спочатку ложки та лопаточки розбирали в основному на сувеніри, а потім почали купувати для використання за призначенням. Ось зараз лопаточки використовують при смаженні на сковорідках з особливим покриттям.

У творчому доробку Анатолія Івановича чимало й художніх полотен. Іноді виконує замовлення установ на оформлення приміщень. На Балтщині без його робіт не обходяться місцеві виставки прикладного мистецтва, а в Одесі  — Гуморина. Такий товар на всіх ярмарках потрібен! Та й не дивно. Серед кухонного начиння дерев’яна ложка обов’язково повинна бути, без неї, переконаний майстер, добрій господині просто не обійтись. Недарма ж кажуть, що «дорога ложка до обіду».

 — Радий, що мої вироби викликають не лише господарський інтерес, а й посмішки, отже, у людей покращується настрій,  — ділиться Анатолій Іванович. — Багато беруть їх для подарунків. Адже ложка, на мою думку, символ достатку родини. А ще коли велика… І напис, як то кажуть, у тему!

Купуючи ложки, слід пам’ятати мудрість деяких народів. Китайці кажуть, що «В один рот двох ложок не покладеш», абхазці  — «Не клади свою ложку туди, де немає твоєї миски», лакці (народність Дагестану) переконують, що «Стан казана найкраще знає розливна ложка», а казахи впевнені: «Що покладеш в казан, те й потрапить у ложку»...

Та найголовніше, про що варто мріяти,  — щоби така собі гіпотетична ложка у вашу бочку меду не додала дьогтю! Цього й бажає всім сільський майстер і художник Анатолій Іванович Домбровський.

Є у ложкаря ще одна дивина  — величезний кактус, який росте у сім’ї Домбровських у відрі. Анатолію Івановичу 40 років тому на день народження його подарувала бабуся зі словами: ця рослина живе понад століття, тож бажаю тобі, онуко, прожити стільки ж!

Скільки років ріс екзотичний довгожитель світу флори до того, як став подарунком, невідомо, бо й бабусі вже нема. Але за сорокаліття в Анатолія Івановича досягнув майже двох метрів заввишки і ваги щонайменше 10 кілограмів. Був би він значно більшим, але господар корегує його розміри: обрізає бокові м’ясисті листки, бо якщо цього не робити, тоді у жодне відро не вміститься! А молоді яскраво-зелені листочки, які з’являються на кактусі, Анатолій Іванович уподобав і з задоволенням смакує ними. Каже, що допомагають при хворобах шлунку.

Вишиті «Кобзар» і «Заповіт»

Вишивальниця з Кодими Тамара Когут вишила обкладинку для «Кобзаря» і рядки «Заповіту» Тараса Шевченка.

Вишивкою майстриня захоплюється давно. Завдяки вмінню, тонкій роботі її вироби нагадують картини, виконані пензлем художника.

У творчій майстерні вмілої вишивальниці є рушники, скатертини, подушки, картини з пейзажами. Вона використовує кілька видів техніки. Зараз Тамара Когут бере участь в акції «Кодима у рушниковім орнаменті», під час якої в районі планують вишити 9-метровий рушник.

Віра ТИХОНОВА.
Балта — Кодима.