ОМКФ-2013: надія не згасне
Вже четвертий рік поспіль Одеський міжнародний кінофестиваль збирає глядачів та всіх, хто для них старається, — акторів, режисерів, сценаристів, продюсерів, кінокритиків — з різних куточків світу. Кажучи жартома, але пам’ятаючи, що у кожному жарті є частка правди: фільми-відкриття фестивалю характеризують етапи його становлення та розвитку. Судіть самі за назвами — «Серцеїд» (2010), «Артист» (2011), «Реальність» (2012), «Надія не згасне» (2013). Анекдотично символічно, еге ж?
Ні слова
про Ейзенштейна
Спочатку фестиваль був у всіх на вустах, але тепер надія, що за допомогою фестивального пітчингу справді розвиватиметься український кінематограф, як обіцяють організатори, хіба що жевріє. Так само, як не згасає надія роззяв побачити справді іменитих зірок на червоній доріжці під час помпезних церемоній кінофестивалю. Цього року його відкривали разом з Олександром Роднянським, Тимуром Бекмамбетовим, Гошею Куценком, Валерієм Тодоровським, Роджером Корманом, Іржі Менцелем, Кірою Муратовою, Йосом Стелінгом та Еміром Кустуріцею. Останньому вручили нагороду «За внесок у кіномистецтво», що справедливо, і це він прокоментував зі сцени Оперного театру так: «…радий нарешті відвідати місто, про яке писав Бабель». Отакої! І це — з вуст кінорежисера! Ні слова про Потьомкінські сходи Ейзенштейна, де пізніше відомий кінодебошир дав концерт зі своїм не менш відомим гуртом «No smoking orchestra»…
Піна фестивальних днів
Починаючи розповідь про кінофестиваль, хочеться говорити про… літературу. Точніше — про «Піну днів» як одну з найкращих книг ХХ сторіччя, а разом з тим і про найочікуванішу прем’єру кінофестивалю — картину з однойменною назвою. Письменник Борис Віан та кінорежисер Мішель Гондрі не знайомі: перший помер раніше, ніж другий народився. Однак екранізація останнього культового роману першого — це діалог двох видатних митців. Навіть так — видатний діалог видатних митців…
У післявоєнній Франції 1950-х цитатами віанівських «пінних» героїв відкривалися двері (як пароль інтелектуалів на вечірках) та розтоплювалися серця філологинь і філологів — настільки уміло Віан грає словами в своєму головному романі. Про що книга? Цитуючи автора, «це розповідь про те, як чоловік покохав жінку, вона покохала його, а потім захворіла і померла». Такий схематичний переказ сюжету підійде для тих, хто давно не фантазував та навіть уявити не може, як танцювати віанівський «скосиглаз», вмикати під час стресових ситуацій «нафігатор», приручити власні кеди, що живуть життям звичайної собаки, та як зробити «піанококтейль» (хочете кислий напій — заграйте на фортепіано-бармені сентиментальний вальс, солодкий — урочистий марш абощо). Однак у романі мовиться не про світ живих речей, а про світ живих людей — згідно із задумом автора, це не ті, чиє серце б’ється, а ті, хто здатен вірити в краще і чинити опір суспільству як системі, з його догмами і доктринами, релігією та філософією.
Здавалося, тільки зараз, в епоху розквіту «атракційного кіно» і 3D-спецефектів, можна вдало екранізувати цей роман супротивника буденності Бориса Віана. Однак Мішель Гондрі, відомий своїми рукотворними спецефектами за фільмами «Вічне сяйво чистого розуму» та «Наука сну», і цього разу був вірний собі: задіяв штат художників, столярів та рукодільників… аби надати фільму більшої правдоподібності рукотворними, а не комп’ютерними спецефектами. Шкода тільки, що всі його справді по-чудернацьки одухотворені предмети відволікають від серйозності порушених Віаном (хоч і несерйозно, з гумором та сатирою, змальованих) проблем. Можливо, Гондрі намагався довести нам, що тільки він — справжній винахідник? Адже за кількістю вигадок на хвилину він побив рекорд Віана: у фільмі живих речей набагато більше, ніж у книзі. Втім, хіба то був би кінодіалог двох митців, якби другий не продовжив думку першого?
Почути та побачити його можна вже цього тижня: саме зараз черговий шедевр Мішеля Гондрі крутять у кінотеатрі «U-cinema», чим випереджають національну прем’єру — вихід стрічки в український кінопрокат. Побачити ж реальність Віана у своїй уяві можна будь-коли й обов’язково треба це зробити — прочитати сам роман. Одне слово — раджу!
Про Параджанова та фільм про нього, про нову стрічку Кіри Муратової, про Школу кінокритиків та кінокритику, про зіркових гостей та результати фестивалю — читайте в наступному номері «Чорноморки».
Олена МИЛОСЕРДНА.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
