Переглядів: 837

Один австрійський чиновник, що п’ятеро українських

Громада самотужки|
контролює бюджет міста

В Австрії про свій соціальний захист мало хто з людей хвилюється.

— Українці так само захищені за кордоном, як і будь-який австрієць. Якщо в тебе є дозвіл на роботу, тоді в тебе є абсолютно такі ж права, як і в будь-якого жителя Австрії, — каже Оксана Твердохліб. — Можу провести паралелі, що є в Австрії, а чого нема в нас. Мій батько важко працював 40 років в Україні. Коли приїхав до Австрії, він не хотів брати австрійське громадянство через свій патріотизм. Тоді йому сказали в Україні: «Ти там живеш і пенсію ми тобі не даватимемо. Якщо хочеш її отримувати, то живи в Україні». Батько розчарувався: «А навіщо ж мені для цього обов’язково проживати в Україні, якщо я вже пенсіонер?». «Нам однаково», — приблизно так відповіли чиновники. А щоб отримувати австрійську пенсію, потрібно відпрацювати як мінімум 15 років.

Звернутися до посадовця в Австрії набагато легше, ніж в Україні. В Австрії є такі посади, як бургомістри — народні мери. Якщо в селі хтось між собою посварився, він у будь-який час повинен прийти, розібратися в ситуації, вирішити проблему. Навіть увечері! Він повинен бути серед народу, й люди це розуміють та відчувають. До речі, вони великих грошей не отримують за свою роботу, хоча мають якісь пільги.

Нашим посадовцям потрібно робити дні відкритих дверей, аби будь-хто міг заходити без різних секретарок до чиновника. Має бути постійно діюча «гаряча лінія» — звичайного громадянина мусять з’єднати з тією людиною, з якою вона хоче проконсультуватися про що-небудь. Це нормальна європейська практика.

В австрійських містечках і селах люди можуть відкрито цікавитися тим, куди йдуть гроші з бюджету. Ба більше — самотужки контролювати ці витрати. Місцеві громади сплачують податки не в загальну казну держави, а у місцеву. Потім все село вирішує, куди і на що повинні йти ці гроші.

Коли проводять масові заходи, підприємці, які торгують продуктами, свій виторг віддають до бюджету села чи міста. Це ж не бізнес, як в Україні. Згодом за ці гроші побудують дитячий майданчик або басейн... У них такий менталітет — самі ж зацікавлені в тому, щоби місцеві бюджети наповнювалися.

Щодо менталітету. Мій чоловік якось увечері у нас вдома пив пиво зі своїм товаришем — «даішником», який проживає по сусідству. Вранці, коли чоловік спізнювався на роботу, цей товариш зупинив його й оштрафував за перевищення швидкості. Мій чоловік не образився, бо сам визнав, що був неправий. Кожна людина настільки дорожить своїм робочим місцем в Австрії! І це для кожної людини велика гідність. Там так прийнято: якщо ти «продажна шкура» на своїй роботі, то ти і «продажна шкура» в суспільстві.

«Хіба котові цікаво,
про що думає миша?»

— Українці за кордоном дуже змінюються, — розповідає Оксана Твердохліб. — Вони вміють бути законослухняними. В Україні вони живуть зовсім по-іншому, бо тут панує якась своєрідна загальна система. У нас всі звикли ще змалку: «Та, батьки десь там за щось заплатять, кудись встромлять і буде все добре». Але це недобре! Коли у нас буде справді правова держава, гадаю, тоді всі в Україні поважатимуть закони. Нам варто спробувати навчитися уникати навіть найменших ознак корупції.

Щодо освіти. Корупції нема. Бо як держава візьме працювати випускника, який платив за іспити, а працювати не вміє?! Тут зовсім інша система: дитина вивчилася до восьмого класу, а далі йде на роботу. Протягом наступних п’яти років вона працює на підприємстві, а взимку лише складає іспити. Тож за ці роки стає фахівцем у своїй справі. Не те що в нас: провчися в універі, прийшов на роботу — а нічого не вмієш...

В Австрії, як і в Україні, кажуть, що чиновників забагато. Як би там не було, в кожній країні люди завжди будуть стогнати, що забагато тих, хто проїдає бюджет. Але їх не настільки багато, як в Україні. Австрійські посадовці мають більше функцій. Одна людина там може відповідати за те, чим в Україні займаються п’ятеро. Пенсійне управління чи центр соцзахисту — у них цим усім керує один відділ. Люди справді там працюють. Нещодавно заходила до Кіцманської РДА — мені потрібен був хтось із посадовців. Одного нема, бо на каву пішов, іншого нема, бо теж каву п’є. Решта сидить в «Однокласниках»... Я критикую їх за це, кажу це їм у вічі. Щоправда, вони не ображаються на мене.

Як переламати наші старі «совкові» звички і неробство? Народ у нас дуже хороший, терплячий. Але єдиний наш недолік — це байдужість, яка системно панує в усіх сферах. А починається, як правило, з діяльності влади.

Я підтримую народні акції протесту — вони допомагають поліпшувати роботу органів влади. На жаль, влада нині просто у вічі людям каже: «Ми знаємо, що ми робимо, а вас слухати не хочемо». Існує цікава аналогія: «Хіба котові цікаво, про що думає миша?».

В Австрії такі акції не проводять — нема потреби. Чиновники знають, що вони довго у своїх кріслах не затримаються, якщо людей не влаштовуватиме їхня робота. Вони знають, що на другий термін їх ніхто більше не обере, бо який з такого посадовця толк?

Але, гадаю, в України все ще попереду. Австрійці наших дуже люблять. Кажуть, якби більше українців приїжджали до них, то їм було б краще. Наші люди їм більше подобаються, ніж албанці чи афганці. Українці, які приїжджають сюди, — це ті, хто має вищу освіту, тому вони дуже відрізняються й інтелектом, і працелюбністю. Вони вже є сильними особистостями.

До речі. Довiра до Євросоюзу серед жителiв об’єднання впала на дуже низький рівень. Про такі результати опитування, проведеного на замовлення науково-дослiдного iнституту European Councilon Foreign Relations (ECFR), повідомляє Deutsche Welle.

Найбiльше євроскептикiв — у пiвденних країнах, охоплених економiчною кризою i змушених вдаватися до реструктуризацiї всiєї соцiально-економiчної системи. В Iспанiї сьогоднi лише 20% громадян вiдчувають довiру до ЄС, тодi як у 2009 роцi їх було 56%. В Iталiї цей показник знизився до 31% з 52%. У Нiмеччинi довiра до ЄС впала з 2009-го на 14 процентних пунктiв i становить зараз 30%, у Францiї — на 8 (до 34%).

«Люди вiдчувають страх перед завтрашнiм днем, вони бояться за свої робочi мiсця, за свiй життєвий рiвень i провину за кризу покладають на Європу», — заявила депутат Європарламенту вiд Соцiал-демократичної партiї Нiмеччини Ютта Штайнрук.

Втiм, поки що нi в Нiмеччинi, нi в Iспанiї iдея вiдмови вiд євро i тим бiльше — виходу з Євросоюзу, не має серйозної суспiльної пiдтримки. Чим люди незадоволенi, то це методами i формами боротьби з кризою.

Іван ДАНИЛЕНКО.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net