Переглядів: 1580

Техногенна катастрофа в мозку і француженка з... бородою

 В Одесі побував один з найкреативніших мандрівників України Максим Кідрук — уже визнаний і досить популярний 29-річний письменник із Рівненщини. Цього разу — з презентацією своєї нової книги — першим українським технотрилером «Бот».

За визначенням, «технотрилер» — це жанр художньої літератури, що досліджує взаємодію людини з реально існуючими технологіями, а насамперед — фатальні помилки у цій взаємодії, що призводять до техногенних катастроф. Тобто «Бот» — це розповідь про катастрофи майбутнього, ті, які з’являться з невідомого й з якими людство не знатиме, як боротися. Письменник розповів, що батьком «технотрилеру» є Майкл Крайтон, автор «Парку Юрського періоду», і що після нього цю нішу так ніхто і не зайняв. Але не надовго, адже є Макс. «Я вважаю, що моє технічне минуле з двома успішно покинутими аспірантурами і мої подорожі дають мені право створювати книги такого жанру та в майбутньому зайняти цю нішу», — запевнив одеситів Кідрук.

 

Презентація книги стартувала дещо незвично (хоча традиційно для Кідрука, як потім з’ясувалося). Макс, за плечима якого відвідини 30 країн світу (серед них — Мексика, Еквадор, Перу, Китай, Бразилія, Нова Зеландія, Чилі, Ангола, Намібія, острів Пасхи та інші) та написання 11 книг (7 художніх, 4 — на технічну тематику), розпочав не з роману «Бот», а з розповідей про одну із своїх останніх подорожей до Намібії (Південно-Західна Африка) й знайомства з племенем хімба, в тандемі з яким зняв одне зі своїх знаменитих відео «Азаров, ай-яй-яй!». Під гучні звуки тамтамів африканці щирою українською запитують Миколу Яновича, коли він вивчить мову. Письменник зізнався, що ця «розвага» коштувала йому 15 хвилин часу та 96 гривень у перекладі на наші гроші. «Я нічого не маю проти російської мови. В мене мати росіянка, моя сестра живе в Росії, я сам вільно володію російською. Але я вважаю, що чолов’яга, який живе з податків людей, котрі називають себе українцями, який зробив блискучу кар’єру і є другою людиною в країні під назвою Україна, повинен знати українську хоча б не гірше, ніж я, який віддає третину своїх гонорарів, щоб вони могли купувати собі машини й ставити будинки в Конча-Заспі», — зауважив Макс Кідрук.

Повертаючись до самого технотрилеру, слід зауважити, що книга під назвою «Бот» вийшла друком 25 вересня 2012-го. Відтоді її презентацію побачили 30 міст України. «Сьогодні — це найбільший промо-тур на підтримку однієї книги за всю історію існування сучасної літератури в Україні. Такого не робив ні Сергій Жадан, ні Юрій Андрухович, — зауважив автор. — Це вже 110-а презентація «Боту». Я давно знаю її напа­м’ять: знаю, коли ви будете сміятися, а коли куняти».

Попри таку гучну «історію знайомств», презентація «Боту» не стоїть на місці, вона щоразу інша (адже щораз змінюється аудиторія шанувальників) й постій­но вдосконалюється. «Десь на презентації 20-й з’явився слайд з поясненням, що таке «бот». Деякі люди, особливо старшого покоління, просто не розуміли, що це таке. «Бот» — це комп’ютерна програма, яка симулює, відтворює дії людини», — поділився секретами промоушену Кідрук. Крім цього, презентація містить дивний відеофайл: «Затверджено для білявок». «Коли я писав «Бот», то розумів, що його читатимуть різні люди: хлопці й дівчата, чоловіки й жінки, технарі й гуманітарії. Тому коли була готова «чернетка книги», я роздав її 20 людям, яким довіряю. Читаючи її, вони робили свої зауваження, на основі яких я щось або додавав, або викидав. Серед цих «лідерів» було вісім дівчат-білявок, на основі чиїх зауважень я скоротив науково-описову частину майже на чверть. До чого я веду? Я не хочу відлякати читача видимою технологічною складністю роману. Тут немає нічого такого, чого б не зрозуміла людина з чотирма базовими класами освіти», — запевнив Макс.

У романі все обертається навколо людського генія. «Бот» — це історія про міжнародну групу вчених, котра, користуючись досягненнями нанотехнологій і програмування, полізла в людський мозок і догралася до техногенної катастрофи, з якою вони самі впоратися не можуть. Макс стверджує, що все, що описано в «Боті», існує в реальному житті, у тому числі й географічні місця. Книга містить 43 малюнки, фотографії з подорожей Кідрука й спеціально створені для роману 3D моделі та кольорову вклейку. «Я дуже люблю детально описані книги, які роблять Ден Браун і Стівен Кінг, коли перед читачем постає віртуальний світ. Коли прочитавши фразу «джип повернув ліворуч», у голові до дрібних деталей вимальовується картинка того, що там буде. Все описане — не фантастика. Наприкінці книги є список статей, звідки я беру дані про всі найновіші розробки, які, до речі, вже існують», — пояснив письменник.

При написанні роману Кідрука консультували різні спеціалісти, серед яких — кандидат хімічних наук, лікар-фізіолог та лікар-психіатр (роз’яснював про свідомість у сенсі невідомого). Одну з чудових консультацій дала редактор відділу «Культура» журналу «Кореспондент». Саме завдяки їй у книзі замість француза — лікаря-психіатра з’явилася француженка. «Я дуже довго вагався. В романі 125 тисяч слів. Змінити стать персонажу — це не просто поміняти «він» на «вона». Ви маєте повністю перелопатити весь персонаж, його характер, реакції на жарти. Це не лише важко, але й небезпечно. Була одна помилка, яку не помітили ні я, ні моя редакторка, ні два коректори. В одному з епізодів на передостанніх сторінках книги французький лікар-психіатр Лаура Дюпре «чухала зарослу бороду». Це не жарт! На щастя, книгу ще не встигли пустити до друку й помилку виправили», — розповів Макс.

Презентації допомогли не лише продажам книги, але й самому Максові — не як письменникові, а як звичайній людині. На кожній з них він щоразу привідкривав завісу свого особистого життя. «Є одна слабкість, про яку раніше ніхто, крім моїх рідних, не знав. Іноді я кажу своїм друзям, що мені потрібно написати якусь книжку чи статтю. Я вимикаю телефон і їду до батьків у Рівне. Чому до них? Бо там пряма подача їстівних запасів під кімнату й не треба мити тарілки, — посміхається письменник. — Завалююся в Рівне, а через тиждень вертаюся назад у Київ і в мене написано максимум два-три рядки, зате при цьому я пройшов «Дум-3» чи новий епізод Half-Life 2».

Роман не обділений увагою критиків. У цьому сенсі він теж рекордсмен: 17 рецензій з відгуками впере­мішку. Одну з них написав хлопчина-програміст. «Хлопчину так «вштирило», що він накатав літературну рецензію: дав багато зауважень щодо описаного програмного коду в «Боті» й подякував за всі ті технічні речі, про які вперше дізнався саме з роману», — зазначив автор.

Цього року «Бот» вийде російською мовою. У вересні матиме дебют на Московському книжковому ярмарку. Також у вересні роман вийде польською, а в цьому місяці на нього вже «підписалися» чехи.

Іванна ДЕРЕВ’ЯНКО.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net