Олександр Руссов — меценат і просвітитель

Відкрив виставку ініціатор проекту, дослідник одеських приватних колекцій, директор ОХМ Віталій Абрамов, який підкреслив видатну роль Олександра Руссова у збереженні та популяризації вітчизняного мистецтва, сприянні розвитку культури Одеси. Він провів також паралелі із сучасністю, теперішнім станом меценатства і містобудування не на користь останнього.

Руссов володів прибутковими будинками, які утворювали цілі квартали, як-от на вулицях Торговій та Софіївській. Вони формують цілісний архітектурний комплекс, витриманий стилістично. Своїми забудовами Олександр Руссов не руйнував історичного обличчя міста, а лише збагачував. Це чудові зразки архітектури, як, скажімо, «будинок Руссова» на вул. Садовій, що, як не соромно, і досі не відреставрований після пожежі 2009 року.

Сам підприємець мешкав у будинку на Торговій, 4—6. Галерея була в сусідньому будинку — № 2. Це споруда в стилі еклектики, у якій переважали псевдоготичні мотиви. Вона знищена під час війни. Всього колекція Руссова нараховувала понад 850 експонатів, вартістю близько 1 мільйона рублів. Експозиційна площа складала 1150 кв. м. Сьогодні одеські музеї володіють лише 1/8 частиною цього зібрання. Значна частина була вивезена за кордон. Так, серед експонатів виставки можна побачити кілька цікавих документів, зокрема розпорядження Комітету охорони пам’ятників старовини Одеського «Губнаробраза», датоване серпнем 1923-го. До речі, тоді ж твори мистецтва з колекції Руссова почали надходити в одеські музеї. Сьогодні це найбільш якісне зібрання колекції ОХМ, особливо те, що стосується російського академізму, «передвижників» та окремих представників південноросійської (одеської) школи, багато з яких захоплювалися західноєвропейськими новітніми течіями. Остання обставина свідчить на користь того, що О.П. Руссов хоч і був обережним підприємцем, але аж ніяк не консервативною людиною.

Крім творів І.Айвазовського, І.Рєпіна, І.Шишкіна, І.Левітана, А.Васнецова, М.Клодта, К.Маковського, В.Верещагіна, М.Пимоненка, у його колекції було також чимало творів одеситів — О.Попова, М.Кузнецова, який залишив чудовий портрет мецената, представлений на виставці. Це й представники молодшого покоління: П.Нілус, Л.Пастернак, П.Ганський, Г.Головков та інші. В останнього Руссов придбав щонайменше шість полотен, чотири з яких фігурували на посмертній виставці в 1911 році. Після ознайомлення з експозицією, у тому числі з постійно діючою, я, на жаль, не побачив жодної картини Герасима Головкова з приватної галереї Руссова. Чи справді в музейній колекції такі відсутні? Уважно прослідкувавши наявні каталоги, повідомлення в тогочасній пресі, я виявив щонайменше дві роботи в зібранні ОХМ, які раніше могли належати Руссову. Це — «Весняна пора» (інші назви — «Пейзаж», «Весна»), яку колекціонер придбав на XVIII виставці Товариства південноросійських художників» (1907, № 58). В ілюстрованому каталозі, який теж представлений на нинішній виставці, вона значиться під № 119. Інша картина — «На ялику», відома ще як «На яхті» (в каталозі Руссова під № 465), що зустрічається серед експонатів посмертної виставки Головкова, надані вже спадкоємцем мецената, Петром Олександровичем. Було б доречно роботи, які вимагають додаткової аргументації, виділяти на виставці відповідним позначенням. Така практика існує. Принаймні у мене склалося враження, що співробітники музею відмовилися скористатися чужими розвідками.

Якщо далі вести мову в критичному руслі, то слід сказати, що уявлення про галерею Руссова було б повнішим, якби організатори об’єд­нали свої зусилля з Музеєм західного і східного мистецтва, де також є твори з Руссовської колекції. Чому б не підготувати фотокопії цієї частини колекції? Частково цей недолік компенсувала мультимедійна презентація про галерею, підготовлена партнером ОХМ, колекціонером Сергієм Сєдих. Але можливість ознайомитися з фільмом мала лише незначна кількість присутніх на відкритті, які стоїчно витримали пануючу в залах задуху.

При усіх заувагах, продиктованих бажанням більше дізнатися про особу Олександра Руссова і його галерею, подібна виставка — це значний прорив у сенсі широкої популяризації колекцій дорадянської доби, яка не має аналогів в Україні. До речі, і Галерея Руссова була першою в Наддніпрянській Україні приватною галерею, відкритою для загального огляду. Одночасно такий самий почин здійснив митрополит Андрей Шептицький у Львові (1905).

Звичайно, такі проекти стимулюють пізнавальний інтерес поціновувачів мистецтва, мистецтвознавців і краєзнавців. Зокрема, під час відкриття колекціонер Тарас Максим’юк продемонстрував стару листівку, на якій відтворена картина М.Пимоненка «Дівчата» із колекції Руссова, і передав її організаторам на час роботи виставки. У колекції Максим’юка, наскільки відомо, є також рідкісний експонат — неілюстрований каталог галереї Руссова та листівка із зображенням галереї. Значну роботу з організації і проведенню виставки, крім згаданого Віталія Абрамова, провели Лариса Колесніченко, Олена Жулинська та Людмила Єрьоміна.

Оскільки це не останній по­дібний проект, то в майбутньому ми сподіваємося побачити роботи, що зберігаються у фондах ОХМ з інших приватних збірок, зокрема із колекції Михайла Брайкевича, який володів прекрасними зразками творів митців «Мира искусства».

Володимир КУДЛАЧ.