Немов ті круки...
Хто-хто, а я не вельми великий любитель і прихильник усіляких мітингів, зібрань — одне слово, густого скупчення людей. Можливо, тому, що часто, особливо в радянські часи, доводилося їх відвідувати за редакційним завданням. Просто набридло. Та цього разу з інтересом пішла на оголошену зустріч з народним депутатом України Іриною Фаріон. І цікавила мене не стільки політична постать цієї сміливої жінки з партії «Свобода», як анонсована презентація її останньої мовознавчої книжки.
Звісно, знала, що наші доморощені так звані антифашисти готуються, аби зірвати цю зустріч. Але, їй-право, не чекала, що побачу такі перекошені патологічною люттю обличчя, що сама потраплю під ту комуно-«антифашистську» вакханалію.
Перед Одеським культурним центром на вулиці Василя Стуса вони й влаштували свій так званий антифашистський шабаш. Походжали там бундючні молодики, виграючи накачаними м’язами, готові будь-якої миті виконати команду «фас!». Хто вони і звідки, не важко здогадатися. З вантажівки на всі можливі децибели запустили гучні бравурні пісні комуністичних часів, виставили портрети невмирущого для них вусатого ідола-тирана Сталіна, розмахували червоними серпасто-молоткастими прапорами, вигукували бридкі, образливі слова. Вирувало зло.
Прагну пробратися крізь цю червоно-коричневу юрбу. Та дебела жіночка кинулася до мене з розчепіреними руками.
— Куда ти? Сюда нєльзя! Назад! — відтискує мене ця «антифашистка».
— Чому «нєльзя»? — обурююся. — І хто ви, власне, така, що чините мені перепону?
— Сказано нєльзя і поварачівай назад. Нє пройдьош, фашистская сволочь! — не вгавала біснувата жінка.
Вириваюся з її «обіймів». Аж тут навперейми мені з криком «нє пройдьош, фашистка» біжить такого ж віку сухорлявий дідок і відтискує мене вбік. Ти їм щось кажеш, пояснюєш, а вони тебе не чують. Нічого не залишалося, як силоміць відштовхнути від себе цього затятого сталінця. Вдогін, протискаючись до центру зали, почула весь запас проклять «антифашистів». А збоку бачу, як круками обсіли іншу жіночку. Вона йшла на зустріч з квітами. Де там! Вирвали біснуваті той букет, почали його топтати. Дикуни!..
Можна б і забути цей огидний епізод. Та не вщухає в душі обурення, гнів. Кого ви обзиваєте фашисткою, так звані «антифашисти»? Дитину війни, на очах котрої фашистські окупанти повісили її бабусю, спалили хату і все село? Дитину, яка наприкінці тієї триклятої війни стала напівсиротою? Батько з перших її днів пішов на фронт і загинув у лютому 1945-го у Східній Прусії, на нинішній території Польщі. Людину з більш ніж піввіковим журналістським стажем, яка за свою роботу отримала державні нагороди, звання заслуженого журналіста України?
А ви хто і звідки, злобливі дідусі і бабусі? Яке маєте право мене ображати? Тішили б ліпше своїх онуків й правнуків, не вешталися б по сумнівних проплачених українофобських зборищах.
Оксана ПОЛІЩУК.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
