Феномен українства

В’ячеслав Липинський (1882—1931), ідеолог українського консерватизму. У своїй праці «Листи до братів-хліборобів» писав, що інтелігенти мають відігравати єдину належну та доступну роль морального та духовного керівництва. Духовна інтелігенція має творити найвищі людські цінності, які лише й відрізняють людину від тварини. У тих же «Листах» Липинський підкреслює: «Політичними творцями можуть бути тільки ці, що жертвують собою за те правдиве, добре, законне, необхідне, в яке вони всією душею вірять».

Лесь Курбас. Видатний український режисер. Засновник театру «Березіль».

Микола Хвильовий (російський дворянин Ніколай Фітільов). Автор славетного гасла «Геть від Москви!». Він пише: «Перед нами стоїть питання: на яку зі світових літератур взяти курс? У будь-якому випадку, не на російську. Від російської літератури, від її стихії українська поезія повинна тікати як можна швидше. Російська література віками тяжіє над нами, як хазяїн положення, який привчив психіку до рабського наслідування… Європа — це досвід багатьох віків. Це — Європа грандіозної цивілізації, Європа — Гьоте, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса». Голодомор та арешти друзів призводять до самогубства Миколи Хвильвого 13 травня 1933 року. Дмитро Донцов: «Між фізичною та моральною смертю Хвильовий вибере першу, як менш страшну».

Іван Багряний, видатний письменник та політик:

Ми є. Були. І будем Ми!
Й Вітчизна наша з нами.

Володимир Вернадський. Створив нове вчення про біосферу та ноосферу. У наш час ноосферологію називають наукою сталого розвитку людства, наукою сьогодення і майбутнього. 27 листопада 1918 року одностайно обраний головою — президентом Національної академії наук України. Стверджував: «Немає нічого сильнішого, ніж жадоба пізнання». У щоденнику 2 листопада 1941 року Вернадський писав: «Значні невдачі нашої влади — результат ослаблення її культурності: середній рівень і морально, і інтелектуально — нижчий за середній рівень безпартійних. Він сильно знизився за останні роки — у тюрмах, засланні страчені найкращі люди партії, які робили революцію, та найкращі люди країни». (Такі зміни помітив фашистський диктатор Беніто Муссоліні, який заявив 1939 року: «На місце більшовизму в Росії прийшов слов’янський фашизм»).

Полковник Євген Коновалець, командувач корпусу українських січових стрільців. Засновник та голова Організації українських націоналістів. Вбитий 1938 року в Роттердамі офіцером НКВД.

Олена Теліга, поетеса. Розстріляна нацистами у Бабиному Яру у січні 1942 року: «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятися зміг»; «Хто готує себе лише на те, щоб впрягатися до плуга, завжди матиме погоничів».

Дмитро Чижевський (1894 — 1977) — автор понад 900 наукових праць, зокрема фундаментальної «Нариси з історії філософії на Україні». Євген Маланюк зазначав, що без книги Чижевського про Сковороду він узагалі не може уявити духовного життя його покоління.

Василь Кук, останній командувач (1950—1954) Української повстанської армії. Він писав про Євгена Коновальця: «Лише Євген Коновалець виховав ту елі­ту, яка беззастережно стояла за незалежну українську державу».

Кардинал Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький (походив з польської графської сім’ї Шептицьких). В умовах нацистської окупації рятував не лише християн, а й євреїв та ромів. Тільки після його смерті в листопаді 1944 року сталінський режим наважився знищити УГКЦ (псевдособор у Львові 1946-го). Андрей Шептицький стверджував: «Поки українці будуть думати про своє, індивідуальне, а не про загальне, жодних позитивних змін не буде, оскільки загального, спільного просто не буде, тому його не буде в свідомості українців»; «Світ гине з браку любові. А треба виконати лише одну заповідь: возлюби ближнього свого, як самого себе».

Роман Шухевич (Тарас Чупринка), командувач Української повстанської армії (1943—1950). Талановитий піаніст, чудовий спортсмен. Великий воїн України. Загинув 5 березня 1950 року, коли він удвох із зв“язковою протистояв загону НКВД, в якому було 800 чоловік. Роман Шухевич казав власній дружині: «Ти знаєш, як я тебе люблю, а Україну я люблю більше».

Олександр Довженко (1894 — 1956). Входить до десятки найвидатніших кінорежисерів усіх часів і народів. Чарлі Чаплін назвав Довженка єдиним генієм, якого слов’янство дало світові у киномистецтві. Довженко — смілива людина. У фільмі «Щорс» музичним супроводом були «Пісні січових стрільців». Довженко ризикував життям». Із щоденника: «Якщо вибирати між красою і правдою, я вибираю красу. У ній більше глибокої істини, ніж у одній лише голій правді. Істинне те, що прекрасне»; «Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий — зорі. Що кому».

Володимир Сосюра. Без знання творчості цього поета французького походження не можна зрозуміти української душі:

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.

Цього геніального лірика більшовики мордували за вірш «Любіть Україну», написаний 1944 року. У ненадрукованих рядках цього вірша Сосюра писав:

Любіть Україну, довіку любіть,
Як вітер, як трави, як води —
Та тільки нікому про це не кажіть,
Бо вб’ють вас при першій нагоді.

Євген Маланюк, старшина армії УНР, відомий поет: «Як в нації вождя нема, / Тоді вожді її поети».

Юрій Шевельов (Шерех) — від народження Георгій Шнейдер — син генерала зі зросійщених німців. Видатний філолог та лінгвіст. Стверджував, що із VI—VII століття можна говорити про українську мову. 1954 року надрукував у Бостоні статтю «Москва. Маросейка», присвячену 300-літтю Переяславської угоди. Шерех пише: «Комплекс кочубеївщини — тільки він уможливив Москві здобувати чимраз більше позицій в Україні. Розріст цього комплексу змусив Мазепу до суворої конспірації, що не дало йому змоги військово підготуватися до бою під Полтавою. Бій під Полтавою виграв Росії не Петро І, а українські Кочубеї… Три страшні вороги українського відродження — Москва, український провінціалізм і комплекс кочубеївщини — живуть і сьогодні… Сьогодні роковини Переяслава святкують вороги України. Я пригадую: 1913 року вся Росія урочисто святкувала тристаліття дому Романових. Голосно і бучно. Що сталося з домом Романових за чотири роки потому, всім відомо».

Гелій Снєгірьов (1927 — 1978), письменник. 1975 року написав лірико-публіцистичне дослідження про процес над Спілкою визволення України (1930 року цей процес був сфальсифікований радянськими спецслужбами) «Мамо моя, мамо…або Набої для розстрілу». У квітні 1977 року Гелій Снєгірьов відмовився від радянського громадянства. Загинув у Києві у в’язничній лікарні.

Леонід Кисельов (1946—1968). У 17 років смертельно хворий юнак написав такі геніальні рядки:

Я позабуду все обиды,
И вдруг напомнят песню мне
На милом и полузабытом,
На украинском языке.
И в комнате, где, как батоны,
Чужие лица без конца,
Взорвутся чёрные бутоны —
Окаменевшие сердца.
Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что всё на свете — только песня
На украинском языке.

Василь Симоненко. Видатний поет та моральний авторитет українського народу: «...На цвинтарі розстріляних ілюзій / Уже немає місця для могил»; «Як усе на світі зрозумієш, / То тоді зупинишся / І вмреш!».

Василь Стус. Переклав з івриту вірш Рахель «Мої мерці»

Тільки в них — остання
втрат моїх межа,
де вже й смерть не встромить
гострого ножа.
Краєм повечір“я
заламалась путь…
Стрінуть мене мовчки,
нишком проведуть.
В них — одна спонука
і принука є:
що навік пропало —
тільки те й моє.

До цього перекладу Василь Стус додав оригінальний чотиривірш, написаний у формі щойно перекладеної поезії:

Хай тобі на згадку
Будуть ці слова.
Потьма. Тиша. Вечір.
Камера. Мордва.

Олесь Гончар, відомий письменник, автор чудового роману «Cобор».

Валерій Лобановський. Походив з польських графів Лобко-Лобановських. Великий футбольний тренер та напрочуд шляхетна людина: «Все буде так, як має бути. Навіть якщо все буде інакше».

Петро Григоренко, генерал, правозахисник. «У Радянському Союзі було багато генералів, більше 300 академіків, але лише генерал Петро Григоренко виступив на захист прав людини і на захист істини», — Мустафа Джемілєв, голова Меджлісу кримськотатарського народу.

Любомир Гузар, кардинал УГКЦ: «Я б порадив олігархам частіше ходити на цвинтар»; «…не кожна революція призводить до чогось доброго. Ось Жовтнева революція. Там нічого доброго не сталося. Але є ще позитивний приклад — наша УПА. Її саме ім’я говорить за себе — Українська повстанська армія — вона повстала проти окупантів: проти німців, а головне — проти НКВД. УПА повстала, щоб боронити права людини».

Ліна Костенко, видатна поетеса: «Ти храм збудуй, а люди в нього прийдуть»; «Усе іде, але не все минає / Над берегами вічної ріки»; «Я не люблю нещасних / Я щаслива / Моя свобода завжди при мені»; «Нації вмирають не від інфаркту / Нації вмирають, коли в них забирають мову».

2004 року на Майдані гурт «Мандри» співав: «Не спи, моя рідна земля! / Прокинься, моя Україно! / Відкрий свої очі у світлі далеких зірок. / Це дивляться з темних небес / Загиблі поети й герої — / Всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє».

...Наші великі предки надихають нас на творчу діяльність.

«Life is greit if you don`t weaken» (лайф із грейт іф ю донт вікен) — життя чудове, якщо ти не занепадаєш духом.

Євген АКИМОВИЧ,
кандидат філософських наук.