Самі ж налаштовують проти себе...

По великих містах Сходу і Півдня до Другої світової війни переважно жили етнічні українці, а тепер живуть російськомовні, і багато хто з них боїться зізнатися, що вони етнічні українці, як писала в «Чорноморці» дівчина з Криму.

До чого ми дожили?! І скільки ще нами будуть керувати українофоби, які вдерлися до влади і готові підпорядкувати Україну Росії, шматками продають її? Та ще й називають українців фашистами?!

Правдива приказка, що найгучніше кричить «Тримай злодія!» сам злодій.

«Русскій мір» бореться проти української мови, а ми, українці, маємо слухати це у себе, в Україні, маємо слухати по телебаченню українофоба Затуліна?! Та таких людей не треба пускати в Україну, як і на телебачення! Вони приїжджають, щоб посварити українців з українцями, росіян з українцями... Їх не влаштовує те, що українці хочуть такого рівня життя, яке є на Заході, а не в Росії. Навіть багато простих росіян розуміють, що в Україні повинна бути єдина державна українська мова. Та видно, що приїжджі різних націй, що дорвалися до влади, мають інші вказівки від Росії.

Табачник позакривав багато українських шкіл у селах, чим зробив великий внесок в розвал наших сіл, бездумно наслідуючи план Гітлера. Зараз хочуть село добити, чіпляючись до кількості учнів у класах. А хто підраховував, скільки коштує шкільний автобус, зарплата водієві, ціна бензину для цього автобуса, його ремонт після поганих доріг? Скільки пропускали учні уроків через замети?..

Діти кожен день майже годину втрачали на поїздку до школи, а могли б використати її на підготовку уроків або допомогу батькам по господарству, що важливо у сільській місцевості, де люди виживають саме завдяки домашньому господарству. Усіх цих витрат вистачило б і на зарплату вчителям, принаймні на два роки, поки не зміниться ця влада, бо тільки один автобус коштує, мабуть, зо 50 тисяч доларів.

Та хтось наживається на тендерних закупівлях, а освіта і села — їм байдужі. Впевнена: був би прем’єр-міністром принциповий Анатолій Степанович Гриценко, а всіх міністрів вибирали б на конкурсній основі кожного в своїй галузі, не залежно від партії, то і порядку було б більше.

Щоб омолодити та укріпити село, треба навіть при малій кількості учнів робити умови, аби діти навчалися в селі, де народилися, а не тікали з батьками в міста, а їхні місця займали іноземні господарі і знищували наш чорнозем у гонитві за швидкими прибутками.

Чи не для того Табачник навчає у вишах іноземців російською мовою, щоб надалі вони спілкувалися не з Україною, а Росією? Мабуть, упевнений, що Україна опиниться під владою Москви.

У міф про те, що російська мова більше поширена у світі, ніж українська, повірить тільки той, хто не хоче мислити. В Австралії, Канаді, Аргентині, США та в Європі українці мали численні поселення раніше, ніж туди почали приїжджати росіяни. Та й зараз, в яку б країну не поїхали росіяни, то не ті країни переходять на російську, а росіяни намагаються вивчити мову тої країни, куди приїхали.

Позицію Табачника можна було б класифікувати як діяльність проти України, а його все тримають на посаді міністра освіти. Хтось може й більше сказати про його антиукраїнську діяльність, а я кажу тільки про те, що видно неозброєним оком і бачить вся Україна.

Ми є свідками того, як закривали школи та осередки української освіти. І все під керівництвом Партії регіонів. Не просто ж так Янукович, ставши президентом, першу промову до народу України говорив російською мовою... Зараз він звертається до українців державною, а російською за нього говорять його відданні підлеглі в Верховній Раді та в уряді. Навіщо йому дражнити народ мовою іншої держави, якщо можна зробити набагато більший подарунок — віддати Севастополь під російський флот ще на 25 років, хоч договір був до 2017-го? Тоді він навряд чи буде президентом, а в Україні можуть змінитися плани. Народ боїться, що він, не питаючи нас, втягне Україну в Митний союз або віддасть Росії газопровід. Скільки лиха ще чекати від такого президента?

Етнічні українці можуть мирно жити з росіянами, це доведено не одним роком спільного життя. Тільки не треба намагатися зробити нас всіх російськомовними. Треба розуміти, що це Україна, а не Росія. При владі повинні бути не українофоби і кар’єристи, а віддані Україні люди.

Зараз ми нерідко чуємо, як різні держави намагаються заслати один одному своїх «козачків», яким допомагають посісти там високі посади або баламутити народ. Щоб зупинити це в нашій країні, треба встановити такий закон, аби в депутати та на високі посади приймали тільки тих, хто народився в Україні, незалежно від національності, хто зі школи знав українську мову. А в оборонних структурах країни, СБУ та Верховній Раді повинні бути люди, які не тільки народилися в Україні, а і їх батьки, діди і прадіди. Це безпека нашої держави. Треба захистити її від приїжджих козачків та гастролерів, які збурюють наш народ та обкрадають.

Уже не перший раз прошу про це наших депутатів, та влада нині така, що народ не чує, а може, сама ставить перепони, щоб листи людей не доходили ні до депутатів, ні до газет?

Попередні влади теж не все чули. Хоч вважаємо, що Тимошенко несправедливо засуджена, але вибирати її чи когось іншого президентом, хто вже був на високих посадах, народ не захоче.

Скільки просив народ справедливості в нарахуванні пенсій і зарплат, та депутати ні за Ющенка, ні за Тимошенко, ні за Януковича навіть не ставили на обговорення питання, щоб депутатам і високопосадовцям нараховували пенсію не 80—90 відсотків від зарплати, а 55 — як усім українцям, щоб розібралися зі «стелями» пенсій. Залишків від урізання таких пільг вистачило б добавити пенсіонерам не 5—10 грн, а мабуть, по 100.

Влада постійно нарікає на малий бюджет для пенсіонерів, лікарів та вчителів. Але ж для себе знаходить гроші! І не соромно перед народом...

Замість питань про пенсії і зарплати влада обговорює ті, які можна було б розглянути пізніше або й зовсім не розглядати. Скажімо, святкування звільнення кожного міста України від фашистських загарбників повинні обговорювати місцеві влади, а Верховна Рада — тільки загальний День Перемоги та Скорботи, бо за перемогу віддали життя десятки мільйонів людей, і ми завжди поминаємо їх у цей день, відтак не треба лаяти за це Львів.

«Свобода» та «УДАР» — нові партії в парламенті — мають багато нових пропозицій щодо облаштування гідного життя українців, але Партія регіонів не допускає навіть обговорення цих пропозицій. «Регіонали» так бояться «Свободи», що не помічають, як своїм запереченням хороших проектів налаштовують народ проти себе.

Колись Ганна Герман казала: «Ну й що з того, що у «Батьківщини» — кращий проект? А ми прийняли свій!» Отак вони діють весь час, користуючись своєю більшістю, і дедалі більше розчаровують народ.

Герман якось захищала Партію регіонів, кажучи, що вони не голосували за хороший проект, бо недочули, проголосували за помахом руки Чечетова. То тоді навіщо ставлять Чечетова диригентом, якщо у нього поганий слух?

Але всім зрозуміло, що справа не в слухові, а в тому, що ненавидять усе українське, як і деяке керівництво регіонів. Ненавидять історію України, її мову, її боротьбу за самостійність та справедливість. І ця ненависть уже затьмарює їхній розум.

А нам все одно якої партії проект. Важливо, щоб він був на користь простого народу, а не тільки влади чи олігархів.

Людмила НАДІЄВА.
м. Одеса.