Гармоніка
У трамвай ледве просунувся зі своїм причандаллям захеканий чоловік, кинув поглядом, де б йому примоститися. Місць вільних не було, і ніхто не зважив на похилий вік людини. Чоловік притулив ближче до себе той добутий скарб — кухонну нікельовану раковину, що комусь уже добряче послужила, й оцинковану трубу, яка, вочевидь, йому теж іще знадобиться. Відчувалося, що був він знервований, чимось невдоволений, бо тихо, про себе, щось буркотів, ніби з кимось сперечався.
Та ось позад мене звільнилося місце, і чоловік задоволено на нього впав, прилаштувавши зручніше секонхенд-сантехніку. Потім витяг з кишені губну гармошку і тихо заграв.
Давно я не чула цього музичного інструмента. Згадалося далеке воєнне дитинство, коли на таких гармошках часто грали німецькі солдати, мав її ледь не кожний. І видували з неї ці непрохані гості здебільшого не бравурні фашистські марші, а суто людські, тужливі мелодії. Як-не-як — теж люди. У кожного там, далеко, рідна домівка, сім’я, друзі. Та чи доведеться туди повернутися? Війна визначатиме їхню долю...
Мій сусіда досить вправно грав мелодії нашої далекої молодості і зовсім незнайомі, але приємні, спокійні, мінорні. Потім нахилився до мене і чемно запитав:
— А чи не набридла вам, сусідонько, моя самодіяльність?
— Та що ви! — заперечую. — Навпаки — приємно слухати, грайте.
— Питаю, бо якось напала на мене одна молодичка, щоби припинив пілікати, бо її це дратує. А я, коли на душі тяжко, витягую гармошку, вона завжди при мені. Пограю — і заспокоюся.
Перепитую, чи, бува, чоловік не німець за національністю, бо губна гармошка серед них вельми популярна.
— Та ні, я українець, з діда-прадіда гречкосіїв. Проживаю неподалік від Одеси, — і назвав невеличку залізничну станцію. Там колись, до речі, був відомий в області радгосп з розкішними садами й виноградниками. Був та загув...
Мимоволі розговорилися. Грає чоловік ледь не з дитинства, припав йому до душі цей нехитрий інструмент, такий зручний — поклав собі в кишеню і ніяких проблем.
— То це та давня гармошка? — цікавлюсь. — Досить чисто грає.
— Ні, це порівняно нова, німецька. Хочете, розповім, як мені дісталася? Вийшов такий собі, як зараз кажуть, «ченч».
Приїхав у їхнє село у відпустку колишній земляк, котрий свого часу як етнічний німець емігрував до Німеччини. Тож і завітав до мого випадкового знайомого в гості, бо добре знав його, цінував агрономічний хист, не забув, що має пречудовий присадибний садок, де завжди звабливо рясніли персики рідкісних сортів. Хотів би придбати наразі двоє-троє цеберок тих плодів. Сім’я буде рада поласувати, він добре заплатить.
Господар запросив гостя, аби сам нарвав собі персиків, і той постарався на четверо відер. Витяг гаманець, мав намір розплатитися валютою за добірні фрукти.
— Ні, облиш, — зупинив зарубіжного покупця. — Домовляємось: привези мені, надішли чи передай можливою оказією губну гармошку. Треба буде — доплачу.
Гармошку справді невдовзі передав. Оце зараз на ній і грає. Але визрів великий задум: придбати з десяток-півтора таких гармошок і створити в селі ансамбль губних гармоністів. Чимало дітей бажають навчитися грати на цьому оригінальному інструменті. Де в нас почуєте концерт у такому інструментальному виконанні? Отож... І собі купив би ще одну. Ця у нього на мажорному ладі, а хотів би ще й на мінорному. І назвав конкретну фірму, яка їх виготовляє. Але де їх купити? Просити колишнього земляка якось незручно...
Підказую чоловікові варіанти. Чом би не звернутися до національно-культурного німецького товариства, в «Баварський дім»? Чи сходити на службу в Одеську кірху, де можна познайомитися з потрібними людьми.
— І як же я досі не здогадався? Щиро вдячний за підказку. Якщо все вийде, запрошу на наш перший концерт. Обов’язково!..
Трамвай під’їжджав до залізничного вокзалу. Ми розпрощалися. Чоловік заторохтів кухонною раковиною і трубою, поспішаючи на приміську електричку...
І хто б міг подумати, що в цього старенького, непоказного, заклопотаного примітивним побутом чоловіка поселилася у думках така світла ідея про губно-гармошковий дитячий ансамбль у рідному селі, про перший концерт?!
Вийшло б усе у вас, добрий чоловіче, і нехай довго грає-співає гармоніка з-під ваших вправних губ і рук.
Оксана ПОЛІЩУК.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
