№ 32 (21400) четвер 18 квітня 2013 року

У вівторок при неймовірному скупченні на Думській та довкруж неї правоохоронців і чолов’яг спортивної статури у цивільному відбулася чергова сесія Одеської міськради. Вочевидь, народні обранці таки добряче бояться народу, який їх обрав, що аж так ретельно (із залученням «Беркуту») перестраховуються. Важливо, щоб до наступних виборів одесити не забули ці прояви «порозуміння» з ними, виборцями, а також пам’ятали про рішення, ухвалені «захисниками інтересів городян», зокрема і на цій сесії. А понаухвалювали на ній багато чого цікавого.

Тим часом, поки по один бік огорожі, що відділяє одеситів від їхніх мандатизованих захисників, депутати роздавали землі, ринки, іншу власність міської громади, з другого боку парапетів городяни намагалися вкотре привернути увагу до проблем, які отруюють життя конкретним людям, цілим колективам й Одесі загалом...

У сесійній залі кипіла робота. Зважаючи на малочисельність гурту опозиційних депутатів, їхні голоси-протести губилися у домінуючій ноті «регіонально-родинської» більшості. Серед тої більшості і своїх суперечок не бракує, але, почергово вдовольняючи апетити один одного, там усе ж приходять до спільного знаменника в ухваленні потрібних їм рішень. Вочевидь, ще не дійшовши остаточної згоди щодо розподілу сфер впливу, а відтак і прибутків, цього разу депутати підтримали Олексія Костусєва і виключили з порядку денного вже давно заяложене питання про правила розміщення у місті тимчасових споруд для торгівлі. МАФізація (від абре­віатури МАФ, що розшифровується як «мала архітектурна форма») поки що й надалі проводитиметься за потаємними схемами. Питання про те, хто, де, коли і на яких умовах може встановлювати кіоски і всілякі будки для торгівлі,  й надалі висить у повітрі, тож «вирішувати» його у цей передкурортний період доведеться, як і досі, в «індивідуальному порядку». Якщо вірити чуткам, то в цій сфері ковдру на свій бік намагаються перетягнути Ігор Марков, Сергій Ківалов,  Геннадій Труханов, Олександр Пресман, Олексій Костусєв і не тільки. Чия візьме? Хотілося б бути оптимістом і сподіватися, що врешті-решт переможе інтерес одеської громади, а не когось із названих чи не названих осіб.

Частий гість українських телеканалів, відомий шоумен і ведучий кулінарного шоу «Смак» на російському «Першому каналі» Іван Ургант, готуючи страву, сказав в ефірі: «Я порубав зелень, як червоний комісар жителів українського села». І, звертаючись до гостя програми – кінодраматурга й актора Олександра Адабашьяна, додав: «Ви почистили мій клинок», на що той відповів: «Я просто останки жителів... струшую». Висловлювання супроводжувалися сміхом глядачів за кадром.

Невдовзі у своєму Twitter Ургант вибачився, якщо це можна назвати вибаченням: «Я прошу вибачення у всіх жителів України, яких зачепив мій недоречний коментар в останньому випуску програми «Смак»... В якості самопокарання зобов’язуюся готувати в цій передачі тільки борщ, вареники, галушки по 2018 рік включно. А всіх народжених у мене з цього моменту дітей, незалежно від статі, називати Богдан». І поставив підпис: «Ваш Іван «Підчеревина» Ургант».

Порушені інтереси одеської громади

Прокуратура м. Одеси провела перевірку на предмет законності рішення міської ради від 19 лютого 2013 року. Цим рішенням вносилися зміни до рішення про надання КП «Парки Одеси» у постійне користування земельної ділянки по вул. Маразліївській, 1, з метою експлуатації парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва ім. Т.Г. Шевченка та надання згоди на укладення договору про встановлення постій­ного земельного сервітуту (обмежене право користування землею).

У ході перевірки виявлено порушення інтересів територіальної громади міста, а саме суттєве зменшення території об’єкта природно-заповідного фонду — майже на 3 гектари.

Шість великих країн ЄС оголосили війну податковим райським куточкам. Вони хочуть взяти за приклад американську модель боротьби проти приховування податків, повідомляє «Німецька хвиля».

Тиск на так звані податкові оази — чи то на Карибах, чи то в Європі — дедалі зростає. Шість великих країн Європейського Союзу — Франція, Великобританія, Італія, Польща, Іспанія та Німеччина — виступили з новою ініціативою проти приховування податків та ухиляння від їх сплати. Її представили на засіданні міністрів фінансів ЄС у Дубліні наприкінці минулого тижня. Ці країни ЄС хочуть у майбутньому автоматично обмінюватися даними про прибутки з капіталу. Завдяки цьому податкові установи зможуть легше стягувати передбачені законом суми з платників податків, які тримають свої гроші в ЄС.

Верховна Рада відмовилася знизити пенсійний вік для жінок з 60 до 55 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. За відповідний законопроект № 1026, автором якого є позафракційний депутат Сергій Міщенко, у першому читанні проголосували 223 депутати при мінімально необхідних 226.

Одеситкам слід пам’ятати, що свою лепту у неприйняття цього законопроекту внесли й обранці Одещини. Так, Світлана Фабрикант проголосувала «проти», утрималися Юрій Крук та Вілен Шатворян, не голосували Сергій Ківалов, Сергій Гриневецький, Леонід Клімов, Ігор Фурсін та Олександр Пресман. Едуард Гурвіц, Олександр Дубовой, Давид Жванія та Володимир Куренной у таблиці поіменного голосування значаться як відсутні (за наявною інформацією, в Едуарда Гурвіца причина відсутності поважна — він хворіє).

Керівники продовольчої програми Організації Об’єднаних Націй заявляють про вступ світу в небезпечний період неухильного зростання цін на харчі, який підвищує вразливість бідного населення землі до голоду, повідомляє сайт http://ipress.ua.

Британське видання The Guardian опублікувало дані досліджень групи із 60 вчених світу, які підтверджують прогнози Американської національної служби клімату про стійкий негативний вплив змін клімату — потеплін­ня, посухи, різка зміна погоди — на результати розвитку аграрних секторів США, Канади, Росії, України та Австралії.

Минулися часи, коли все для всіх було порівну. Пригадаймо: впродовж багатьох десятиліть, скажімо, електроенергія коштувала чотири копійки за кіловат і ні копійкою більше. Нині ж до споживача підхід диференційований, тобто індивідуальний. Звідси маємо досить цікаві явища.

Перед закінченням опалювального сезону в «Чорноморку» звернувся мешканець вулиці Героїв Сталінграда Володимир Іванович Соцький. Показав три «герцівські» квитанції — за грудень минулого року, січень і лютий — нинішнього. У графі, що повідомляла про вартість подачі тепла на квадратний метр житла, значилися такі цифри: грудень — 4,81 грн, січень — 8,20 грн, лютий — 6,31 грн.

Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення, вчинене головою однієї з райдержадміністрації Одещини, завершено. Чиновника визнано винним.

Відділ зв’язків з громадськістю ГУ МВС України в Одеській області вчора повідомив таке:

«Працівники управління боротьби з організованою злочинністю викрили керівника однієї з райдержадмі­ністрацій області, який протягом серпня—вересня минулого року надав дозвіл на виділення в довгострокову оренду двох земельних ділянок своєму родичу. Згідно з чинним законодавством України, а саме ст. 14 закону «Про засади запобігання і протидії корупції», посадовець мав невідкладно повідомити про це свого безпосереднього керівника — голову обласної державної адміністрації. Проте чоловік вирішив проігнорувати вимоги закону та не вжив заходів щодо недопущення конфлікту інтересів. У результаті на користь його двоюрідного брата було відведено дві земельні ділянки загальною площею майже 64 гектари, розташовані в різних селах району. На цих ділянках родич чоловіка планував створити фермерські господарства. Але довести задум до кінця братам завадили правоохоронці, які угледіли в діях держслужбовця ознаки корупції.

На прилавках багатьох наших супермаркетів можна побачити сільгосппродукцію, вироблену в Польщі. Її обсяги та асортимент постійно збільшуються, а якість, як визнають самі покупці, поліпшується.

Як польські фермери, значна більшість із яких належить до розряду малоземельних, змогли нагодувати власну країну та успішно конкурувати на зовнішніх ринках? І чи можемо ми використати цей досвід? А якщо так, то що саме? Відповіді на ці запитання дають співробітники проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, група Всесвітнього банку) «Розвиток агрофінансування в Україні», які недавно побували в сусідній країні. За результатами свого візиту вони підготували детальний звіт. Сьогодні ми пропонуємо його скорочений варіант.

Відносини України і Росії будуються не лише на рівні керівництва і політиків, а й на рівні народів двох держав, хоча політики різних спрямувань намагаються нав’язати народам своє бачення і своє розуміння українсько-російських взаємин. Однак прості люди, громадяни обох країн, відкидаючи нав’язувані політичні стереотипи, в процесі вільного міжнаціонального спілкування формують своє уявлення про те, якими є і якими мають бути відносини між Україною і Росією. Але у ставленні до України між російськими політиками і простими людьми є один спільний момент: і ті, й інші хочуть, щоб Україна була з Росією. При цьому можна виділити два основні підходи: переважна більшість бажає, щоб Україна знову «возз’єдналася» з Росією в одній державі, меншість — за те, щоб Україна і Росія розвивалися як дві дружні незалежні держави. Між цими двома крайніми підходами є певні варіанти і нюанси. Спробуємо проаналізувати, як же саме українці і росіяни сприймають одне одного, які фактори впливають на це сприйняття і які тенденції сьогодні окреслюються щодо подальшого розвитку відносин між народами-сусідами.

Україна в оцінках росіян

Насамперед слід зазначити, що українці й росіяни мають усі можливості для безпосереднього спілкування і «ніякого розділення по живому» в принципі не існує. Так, у 2010 році українсько-російський кордон пере­тнуло 26 мільйонів 253 тисячі осіб, у 2011-у — 28 мільйонів 582 тисячі. Очікується, що нинішнього року ця цифра перевалить за 30 мільйонів.

«Ми сильні своєю любов’ю до України». Ці слова Миколи Міхновського — видатного політичного та громадського діяча України, правника, публіциста, основоположника самостійницької течії українського руху, 140-річчя якого щойно минуло, часто повторюються у ці дні на різних ювілейних заходах. На жаль, поки що вони, як і загалом ідеї цього великого українця, не стали визначальними у психології та ментальності українців, яка трагічно змінюється.

Ми дуже погано знаємо таких світочів національної думки, як Липа, Донцов, Дорошенко, Липинський, Міхновський та інших великих українців… Як рівно ж мало знаємо геніїв національної літератури Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку… Бо, за словами професора Василя Яременка, ініціатора встановлення пам’ятника Миколі Міхновському на Байковому кладовищі, «якби ми знали те, чого не знаємо, то мали б те, чого не маємо».

Те, що «колишніх одеситів» не буває, дуже добре розумів Михайло Світлиця — виходець з Одеси, талановитий есеїст, який ще в далекі 1970-ті емігрував до Торонто. У своїй збірці «Одеські есе» він так і писав: «Куди б не закинула доля одеситів, у  них назавжди залишається одеська душа і серце. В кожного десь глибоко всередині зберігається своя Одеса, своє місто сонця біля моря». Михайло Світлиця навіть пропонував вивести новий тип людини «з національністю одесит».

І тепер щоразу, знайомлячись з одеськими емігрантами, пригадую оці «світлопророцтва» — наші назавжди залишатимуться невід’ємними від Одеси-мами, повертатимуться до неї, окидатимуть оком руїно-звалища, фіксуватимуть «зміни не на краще» й… повертатимуться в далекі штати…

З Алексом Гутмахером — одеським емігрантом, музикантом із США — звела навіть не доля, а випадок: напередодні товариш з Одеської кіностудії вручив запрошення на допрем’єрний показ документального фільму про Квітку Цісик — «Квітка. Голос в єдиному екземплярі». Його показували в семи містах України — Києві, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Луганську, Тернополі і Чернівцях. Більшість «допрем’єрок» назбирували повні зали, об’єднавши людей декількох поколінь і різних професій: переглянути стрічку приходили сім’ями, компаніями, групами, колективами. Наприклад, у Чернівцях кількість бажаючих була настільки великою, що організаторам навіть довелося провести додатковий другий сеанс. Київський — у Будинку кіно — зібрав більше 600 осіб.

На одному з базарів сусіднього району Вінниччини, який межує з Кодимським, побачила цілий ряд вишиваних полотен. Рівненько на мотузочці були розвішані раритети зі скрині — рушники, серветки, хусточки, покривала. Схожі речі представники мого, середнього, покоління бачили хіба у бабусиних скринях, які давно замінили сучасні шафи. Ті раритети вражають водночас простотою і вишуканістю, наївними малюнками та істинним благородством. У них — ціла історична епоха життя українського села. Та защеміло від іншого: тітонька Фаня змушена виносити свій цінний крам на базар, аби вторгувати копійчину як додаток до своєї мізерної пенсії.

«Бізнес» бабусі Фані

Уже багато років наші бабусі отак виходять на місцеві ринки торгувати всілякими дрібничками: то часник з городу винесуть, то огірочки, а то розкладуть тернові, як їх у нас називають, хустини — таких нині у крамницях не знайдеш. Ці літні жінки, складали й берегли ті хустини десятки років. А нині... Кремового чи чорного кольору в основі, але обов’язково з великими та яскравими квітами — маками, трояндами чи півоніями, і дрібнішими — волошками, віолами, з довгими тороками по краях. Такі носили їхні бабусі-прабабусі, носять вони, обв’язуючи один з кінчиків навколо шиї. І зараз сільські жінки одягають такі хустки, йдучи у церкву, як святковий головний убір.

Дешево та сердито чи на широку ногу й з комфортом? Узимку чи влітку? Гарно відпочити й розважитися чи підлікуватися? Наїстися заморських делікатесів чи обрати дієтичний тур? Самому чи з друзями? Це найстандартніший набір «питань до себе», коли постає вибір курорту. Відпустка буває лише раз на рік, а тому прогадати нікому не хочеться. Не візьмуся розписувати переваги-недоліки всіх існуючих курортів, розкажу лише, чим нині живе Крим туристичний, точніше — Крим медичний.

У п’ятизірковому готелі Palmira Palace (Пальміра Палац), у який організатори прес-туру поселили нашу журналістську команду, як виявилося, з лікуванням все гаразд. Там навіть цілий «Центр відновлювальної медицини» з висококласними професіоналами є, основні напрямки якого — пульмонологія (розділ клінічної медицини, що вивчає хвороби органів дихання), педіатрія, неврологія, відновлення здоров’я вагітних, реабілітація після травм та операцій. Лікарі-валеологи курорту зібрали у цьому центрі весь лікувальний потенціал природи півострова: трави, продукти з винограду та меду, цілющі грязі, кримські фрукти та овочі і навіть гірську талу воду. Перед від’їздом ми особисто мали нагоду познайомитися з перевагами центру та поспілкуватися з медиками. Один з них — професор Володимир Володимирович Єжов, провідний валеолог Європи, — досить детально пояснив, навіщо потрібні «лікувальні тури» та те, «чим Крим за Туреччину кращий». Але дозволю собі невеличкий відступ.

У добу програмування, нанотехнологій та адронного колайдера, обізнаності 3-річних дітей з iPad-ами та вміння спілкуватися кількома мовами більшість наших співвітчизників є безпорадними щодо збереження власного здоров’я та попередження дуже серйозних хвороб. Майже 700 тисяч українців щороку помирають від недуг, пов’язаних з неправильним способом життя, і третина з них — у працездатному віці

Швейцарські вчені повідомили про те, що виявили новий небезпечний вид мікроорганізму Streptococcus tigurinus, який може мешкати в ротовій порожнині людини і здатний спричинити низку захворювань, набагато серйозніших від карієсу.

Підвищений рівень концентрації нових мікроорганізмів спостерігається, як правило, в крові пацієнтів з такими тяжкими недугами, як інфекційний ендокардит, хронічний спонділодісцит (запалення хребта) і менінгіт, повідомляють іноземні наукові видання.

Команда Одеської обласної федерації спорту інвалідів (тренер В. Д. Маричева) взяла участь у І Всеукраїнському турнірі з плавання для атлетів з порушеннями розумового і фізичного розвитку, який відбувся в м. Червонограді Львівської області.

У турнірі, що проходив у басейні палацу спорту «Шахтар», змагалися команди з Києва, Одеси, Сімферополя, Харкова, Львова і Червонограда. Учасники виступали в трьох категоріях: плавання на спині, брасом і вільним стилем.

Прекрасний подарунок рідному місту до Дня звільнення зробила команда дівчат СДЮСШОР №2 1997 року народження. На рідному майданчику підопічні Катерини Глухової завоювали «золото» першості Всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги, перервавши чотирирічну гегемонію команди з Бердянська.

— Місце проведення фіналу визначається за мате­ріальною базою сторони, що приймає, наявністю залів належного рівня, можливістю комфортного розміщення команд-учасниць, організації он-лайн трансляції заходу та іншими чинниками, — розповідає головний спеціаліст Федерації баскетболу України Тетяна Гнатюк. — Безсумнівно, Одеса справилася на відмінно. Організаційно фінал був проведений бездоганно. Усе — від інформаційної підтримки до розміщення команд (всі гості залишилися задоволені прийомом) та церемонії нагородження — на гідному рівні. І, звісно ж, організаторам вдалося створити святкову атмосферу під час проведення змагань.