Ціна кредитів для села

Позитиву додає й наступна інформація представника Мінагрополітики: 99,5% посівів озимих культур, під які відведено 8,1 мільйона гектарів, у хорошому чи задовільному стані. Більша частина цих посівів уже підживлена.

Передбачається, що цього року під зернові культури буде відведено 16 мільйонів гектарів. У структурі всіх площ, які належить обробити, вони складуть 58,6%. Баграт Ахіджанов стверджує, що таке співвідношення культур у сівозмінах можна вважати оптимальним.

Та от питання: де аграріям взяти гроші, аби справитися із запланованим обсягом робіт? Міністерство аграрної політики та продовольства оцінює їх у 39 мільярдів гривень. Це на 1,7 мільярда більше порівняно з минулим роком. Сума чимала, але не підйомною її не назвеш. Бо на проведення польових робіт сільгоспвиробники власними коштами забезпечені на 31 мільярд гривень. Залишається відшукати решту 8 мільярдів. Питання — де?

На допомогу повинні прийти фінансові установи. Мова про комерційні банки та кредитні спілки. Передбачається, що цього року банківські кредити можуть сягнути близько 4 мільярдів гривень. І все б нічого, якби ці кредити були доступними для селян. Особливо, коли йдеться про малих та середніх сільгоспвиробників. Тобто про фермерів та власників особистих селянських господарств.

Під час засідання прес-клубу керівник напрямку «Розвиток фінансування малих та середніх виробників» проекту USAID «АгроІнвест» Наталія Ліщитович звернула увагу на те, що переважно кредитуються великі сільгоспвиробництва. «Кредитування малих та середніх агровиробників все ще залишається відкритою нішею для банків».

Порівняно недавно проект «АгроІнвест» провів загальнонаціональне дослідження поточного стану малих та середніх сільгоспвиробників, а також можливості його якісного вдосконалення. Посилаючись на отримані результати, Наталія Ліщитович відзначила, що одним з найсуттєвіших бар’єрів залишається дорожнеча агрокредитування та завищені вимоги до застави. Вона підкреслила, що такі високі вимоги до застави при наданні банківських кредитів невиправдані.

Немаловажним фактором є й те, що рівень повернення аграріями банківських кредитів залишається дуже високим. Він сягає 98%. Ця обставина стимулює співпрацю банківського сектору з аграрним. Важливість такого напрямку підтвердив і заступник голови правління «Метабанку» Олександр Волков. Він розповів, що близько половини кредитів його фінансової установи спрямовується саме до аграрного сектору, і це при тому, що банк почав налагоджувати співпрацю з сільгоспвиробниками лише 2008 року, а тепер називає її для себе стратегічною.

Не менш активно з аграріями працюють і кредитні спілки. Президент Всеукраїнської асоціації кредитних спілок (ВАКС) Вікторія Волковська розповіла: «Ми частіше працюємо з тими, з ким не працюють великі фінансові установи». Насамперед йдеться про фермерські господарства та власників особистих селянських господарств. За її інформацією, за підсумками минулого року кредитні спілки, які входять до складу ВАКС, видали позик на суму, яка перевищує 1,5 мільярда гривень. Середній розмір кредиту — 9—9,5 тисячі гривень. При цьому сільськогосподарський кредит, який переважно надається власникам особистих селянських господарств, сягає 7 тисяч, а фермерський — 40 тисяч гривень. «Інколи ми видаємо кредити розміром мільйон гривень. Здебільшого ці гроші йдуть на купівлю сільгосптехніки», — зазначила вона.

Президент Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ) Петро Козинець відзначив, що кредитні спілки велику увагу приділяють соціальному розвитку села. Зокрема, газифікації, будівництву житла, вирішенню побутових питань тощо. «Не буде соціального розвитку села, — сказав він, — не буде і сільгоспвиробництва». Свою думку підтвердив конкретними фактами: особисті селянські господарства домінують у виробництві овочів, фруктів, картоплі, молока та інших видів сільгосппродукції. Тому ставку на розвиток винятково великих господарств, яку робить в останні роки держава, Петро Козинець назвав хибною, бо це гальмує розвиток аграрної галузі, сільської місцевості та руху кредитних спілок.

Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Миркевич погоджується, що банки та кредитні спілки охоче йдуть у село з грошима. Питання лише в тому, яка їх ціна. А вона залишається дуже високою, і тому селяни сто разів подумають, чи треба користуватися таким дорогим кредитом і як він може позначитися на рентабельності їхнього виробництва. Микола Миркевич відзначив, що в середньому ставка банківського кредиту складає 20%, а досить часто й перевищує цей показник. Тим паче, що кредити даються на нетривалий час, а це не зовсім вигідно сільгоспвиробникам. Він також послався на польський досвід: тамтешні фермери отримують кредити на 25 років під 3—4% річних.

Позицію Миколи Миркевича підтримав Баграт Ахіджанов: «Ми повинні працювати над тим, щоб знижувати кредитну ставку. Вона залишається нереально високою». «Я думаю, що для того, аби українські селяни були конкурентоздатними, вони повинні отримувати кредити хоча б під 7—10% річних», — погодився директор департаменту фінансово-кредитної політики Мінагрополітики та продовольства.

Михайло ВЕРНИГОРА.
Національний прес-клуб
з аграрних та земельних питань.