Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче!

Ми порівняли піст із генеральним прибиранням помешкання напередодні свята. Але подумаймо, чи буде свято радісним навіть у найприбранішому помешканні, якщо мешканець його занурений у тугу чи злість, коли замість доброзичливого привіту з уст його злітають погрози чи прокляття? Мабуть, не схочемо ми святкувати в оселі з таким господарем!

Тож  Свята Православна Церква вчить поєднувати тілесний піст із постом духовним. Бо що з того, що помешкання (тіло) очистилось, якщо мешканець його (душа) брудною залишилась?!

«Не кажи мені, — повчав святий Іоан Златоуст, — що стільки-то днів я постився, не їв того й іншого, не пив  вина, ходив у веретищі, але скажи, чи зробився ти з гнівного тихим, з жорстокого — доброзичливим, з  неправдомовного — правдивим. Якщо ж ти сповнений злом, що допоможе тобі виснаження плоті? Якщо всередині в тебе заздрість і жадоба, що користі в тому, що п’єш ти одну воду?..»

Святому Іоану Златоусту вторує святий Тихон Задонський: «Багато, — каже він, — таких, що дотримуються посту в  їжі, але не  постяться від лихих помислів, справ і слів. Яка їм користь від того?!»

А яка взагалі має бути користь від посту? Мабуть же, користь ця пов’язана не тільки із суто прагматичними цілями?

«Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче!.. — співається у Великопісні дні в наших церквах безсмертний концерт великого українського композитора й молільника кінця XVIII — початку XIX століття Артема Веделя, замученого самодержавством за «вільнодумство» в психіатричній лікарні.

Саме Піст, коли ми свідомо обмежуємо себе в тілесних утіхах, коли утримуємось від надмірних веселощів і марнотних клопотів, а намагаємося частіше ходити до церкви чи молитися на самоті, почитати щось для душі корисне, — саме цей час дає можливість людині заглянути в свою душу, в кожен її куточок, осмислити, чи все в ній у порядку, чи не розвівся в ній бруд неправди й безчестя, чи не осів десь по куточках пил заздрості й злоби, чи світяться чистою любов’ю ті віконця, крізь які душа людська споглядає світ? І коли ми уважно проаналізуємо всі свої душевні порухи й помисли, коли зіставимо їх із Заповідями Божими, з тими вічними моральними цінностями, які є запорукою існування світу взагалі — ми побачимо, що й душі наші потребують отого «генерального прибирання», очищення від усього, що  не тільки ближнім нашим, а й нам самим заважає бути щасливими. Бо найбільше щастя для людини — це  життя у злагоді зі своєю совістю, із законами правди, в злагоді з Богом.

«Утримуючись від їжі, — промовляє Свята Церква в ці дні, — а не очистившись від злих пристрастей, ти даремно радієш, що не їси. Бо якщо Піст не послужить тобі до виправлення, то станеш неправдивцем і лицеміром в очах Божих і уподобишся злим духам, які ніколи не їдять».

Отже, хто хоче, щоб піст був корисним для нього, той, постячись тілесно, нехай поститься й духовно. Накладаючи піст утробі, нехай накладе піст і злим своїм думкам і примхам. Розум нехай поститься від суєтних помислів, пам’ять нехай поститься від злої думки. Воля нехай поститься від злого хотіння. Очі нехай постяться від злого бажання. Язик — від наклепництва, осуду, неправди, лихослів’я і будь-якого пустого слова. Ось яким повинен бути християнський піст, якого Бог від нас хоче. Хоче і вимагає. Дорожімо ж сприятливим часом посту для звернення до Бога, і повороту на шлях правди й спасіння через покаяння. І нехай Господь, Милосердний і Щедрий, допоможе нам у цьому. Амінь.

+ МАРК,
єпископ Одеський і Балтський УПЦ КП.