Зазирніть у козацький світ

Прямо з вулиці ви втрапляєте у козацький світ. Це героїчна епоха лицарської шляхетності, відваги та любові до рідної землі. Це історія найкращого на той час війська на теренах Європи — його тріумфу та величі, і його трагедії, коли та, що погордливо стоїть зараз у центрі міста, зі страху підступно зруйнувала Запорозьку Січ.

Втім, якраз ці, останні, характеристики тут показані менше, хоча треба, щоб і це було відображене. Призначення цього громадського музею — як історико-інформаційна місія, так і виховна. Музей працює, передусім, зі школярами, а підростаюче покоління якраз дуже потребує патріотичного виховання саме у контексті української історії. Наші діти мають зростати українськими патріотами, знати про те, що державність України виборювалася впродовж століть та завдяки жертовності незчисленних патріотів. Вони повинні виростати в гордості за своїх пращурів, знати про те, що Одещина, а зокрема і Пересип, де розташований музей, та околиці тісно пов’язані з українським козацтвом. З цією метою проводяться екскурсії для школярів не лише музейною експозицією, а й автобусна, яка має назву «Козацька Одещина».

Щойно увійшовши до музею, ви бачите і козацьку заставу на Шкодовій горі, і штурм Хаджибейської фортеці, і бій Семена Палія, що відбувся колись тут неподалік, бачите, яким був Пересип кінця ХVIII століття, і козацький абордаж на морі... Усе це — діорами, майстерно виконані художником В.І. Устюжаниновим. А поряд — макети чайок, славетних козацьких суден, які доходили й до Стамбула, долаючи відстань і шторми. Бачите портрети Антона Головатого та Захара Чепіги, отаманів Чороморського козацького війська... А збоку спокійно споглядає цікавість нащадків до історії козацтва, до героїчного минулого славний гетьман Іван Мазепа, чий шлях трагічного відступу проліг і через цей терен. Тому що були в козацькій історії і зрада, і підлість, і... Це, безперечно, уроки, і їх треба добре засвоювати. До слова сказати, погруддя гетьмана — подарунок українського скульптора з Молдови. Але не на цьому — не на зрадах та поразках — маємо виховувати підростаюче покоління, а навчати дітей пишатися українськими перемогами, героями визвольної боротьби.

Музей розвитку історії козацтва розповідає також і про побут, культуру українського народу — через призму козацтва звісно, тісно співпрацює з «Козак-центром» — культурно-просвітницькою організацією при МГО «Чорноморський округ. Козацтво запорозьке». У ці дні тут експонуються цікаві виставки — роботи переможців першого в Одесі конкурсу петриківського розпису «Жар-птиця», присвяченого 5-річчю музею, а також українські рушники від центру позашкільної освіти та виховання, які відтворюють і стародавні техніки, і колористику, і символіку.

Учасники свята згадували ті дні, коли ще тільки починався музей, коли збирали експонати, робили першу виставку. Було важко: без найменшого фінансування, все — своїми руками, власними зусиллями. Меценати відмовлялися допомагати. Дуже підсобив тодішній начальник Одеського порту Микола Павлюк, допомагали працівники історико-краєзнавчого музею, університетські історики... За ці п’ять років вдалося тричі поміняти експозицію, щоразу розширюючи її та збагачуючи новими пам’ятками, серед яких немало подарованих музею. Усе це — натуральні предмети старовини ще з тих часів, коли козаки ходили сюди походами під стіни турецької фортеці Хаджибей, а потім стали найактивнішими учасниками її штурму.

Невдовзі здійснять реконструкцію експозиції у другій залі — там буде виставка козацького вбрання. Про це говорили директор музею Василь Шпак — отаман молодіжної паланки, та радник отамана з питань культури Світлана Григор’єва, Павло Миронець — голова ради старійшин Українського козацтва, котрий, до слова сказати, відшукав козацьке коріння свого роду, методист-краєзнавець Оксана Шевчук, історик та громадський діяч Сергій Гуцалюк... З першим скромним ювілеєм вітав музей Віктор Глушаков — директор музею К. Г. Паустовського. Пречудово співали українських пісень дівчатка вокального тріо «Козак-центру», виступав юний бандурист Іван Ковальов — лавреат конкурсу «Чарівна бандура».

Роман КРАКАЛІЯ.