У стані епідемії

Головним завданням проведення цього тижня, зазначили учасники прес-конференцій, є донесення до свідомості населення інформації про те, що туберкульоз виліковний і аж ніяк не є вироком для людини; що сьогодні в нас створено умови для належної діагностики, лікування та соціальної реабілітації; що поширення туберкульозу — соціально небезпечна проблема, тому її вирішення залежить не лише від якості функціонування вітчизняної фтизіатричної служби — надзвичайно важлива і соціальна складова.

У районах вже почали працювати пересувні флюорографи; люди матимуть можливість отримати консультації та вичерпну інформацію щодо методів захисту від зараження туберкульозом і про організацію діяльності медичних закладів, де надається спеціалізована допомога.

Нам треба старатися, напевно, як нікому іншому, адже Одещина перебуває в стані епідемії туберкульозу, маючи 90 випадків захворювання на кожні 100 тисяч населення (по Україні — 66). Епідемію оголошують тоді, коли показник захворюваності складає 50 випадків на 100 тисяч населення. Коментарі, як кажуть, зайві.

На туберкульоз може захворіти будь-хто з нас, і все ж під його прицілом найбільше ті, хто веде ризиковий спосіб життя: безхатченки, п’яниці, наркомани, ВІЛ-інфіковані… Віталій Філюк підкреслив, що в провідному профільному закладі області лікарняні листки виписують не більш як 10% хворих працездатного віку, решта — ніде не працює та не вчиться і, як правило, живе без прописки та стелі над головою.

Проблем додає зростання кількості ВІЛ-інфікованих людей, які хворі на туберкульоз. Йдеться про більш як 20% від загальної кількості хворих, адже інфікована вірусом імунодефіциту людина беззахисна й перед мікобактерією туберкульозу, яка з’їдає легені. Коінфекція ускладнює лікування і здорожчує його. Зрозуміло, для бюджету.

Кількісне зростання захворюваності у 2012 році (на 80 випадків більше, ніж у 2011-у) частково відбулося внаслідок покращення діагностики туберкульозу в області, ширшому запровадженню експрес-діагностики. Це також можна класифікувати і як результат інформаційної роботи з населенням з фокусом на групи підвищеного ризику. Людям аргументовано пояснювали необхідність проходити такі обстеження, й вони відгукувалися своєю згодою.

Фтизіатричні заклади Одещини, наголошувалося під час прес-конференції, стовідсотково забезпечені необхідними ліками для подолання хвороби. Щороку з державного бюджету виділяється не менш як 9,6 мільйона гривень на придбання медикаментів. Вони для хворих — безплатні. Як і лікування в спеціалізованих закладах. Санаторне лікування для дітей області є також доступним і безоплатним. Ним охоплені всі діти, які мали контакти з хворими на туберкульоз дорослими.

Кажуть, ніби людям, хворим навіть на відкриту форму туберкульозу, доводиться купувати медикаменти. Віталій Філюк цей факт не заперечив, уточнивши, що часто їхні пацієнти потребують підлікування серця чи інших органів. Тоді, сказав, вони справді купують ліки за власні гроші.

Вакцина БЦЖ — це той перший захист, який отримує дитина, від туберкульозу. Нині партія вакцини перебуває на карантині, тому є затримка з її постачанням у пологові будинки Одеси та районів області. Скоро, запевнили фахівці, ситуацію буде виправлено. Та вже три тижні немовлят виписують з пологових будинків не прищепленими, що загрожує їхньому здоров’ю і навіть життю. Вдома на породіллю і малюка, як правило, чекає рідня, провідують друзі-приятелі сім’ї. Це небезпечно для дитини, яка на 3—5-й день від народження мала б отримати вакцину БЦЖ, щоб бути захищеною. До слова, батьки дедалі рідше відмовляються від щеплень, розуміючи ризик, на який вони наражають дітей.

Віталій Філюк детально розповів про хід реалізації в області програми «Зупинимо туберкульоз в Україні», яку здійснює фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» в рамках дев’ятого раунду гранту Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. До реалізації цього проекту залучені профільна служба, громадські організації та волонтери.

На тлі поступової стабілізації епідемічної ситуації загрозу становить поширення мультирезистентного туберкульозу. Таке трапляється тоді, коли людина перериває курс призначеного лікування на 2—3 тижні. У наслідок чого традиційні ліки не діють. Червоний Хрест має зобов’язання перед Глобальним фондом доліковувати таких хворих силами патронажної служби.

Тамара Барнич розповіла, що під опікою Червоного Хреста перебував 351 хворий на туберкульоз, 195 з яких — уже вилікувалися. Це, на переконання фахівців, є хорошим результатом. Цього року від організації недужі отримуватимуть продуктові набори не один раз, а вже двічі на місяць, що спонукатиме людей лікуватися, маючи соціальну підтримку та психологічний супровід.

До речі, протягом минулого року в Україні процеси діагностики та лікування туберкульозу приведено у відповідність до міжнародних стандартів шляхом затвердження уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги за темою «Туберкульоз», впроваджується електронний реєстр хворих, удосконалено механізм розрахунку потреби у протитуберкульозних препаратах, яка передбачає формування річного запасу ліків.

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.