З хроніки НРУ

28 лютого — 1 березня. Третій з’їзд Народного руху України. Присутні 864 делегати з 900 обраних. Голова НРУ Іван Драч у доповіді зазначив, що Рух має готувати себе до «цілковитої відповідальності ... за долю України». В’ячеслав Чорновіл виступив проти намірів керівництва поставити Рух «на службу» владі («Щодо президента, то ми підтримуємо ті його кроки, які служать розбудові державності, й опонуємо тим, які ту розбудову гальмують»). Чорновіл сформулював основні завдання Руху.

Майже всі крайові організації (близько 90% делегатів) висловилися за підтримку концепції подальшої діяльності Руху, оприлюднену В. Чорноволом, і запропонували обрати останього головою НРУ. Іван Драч виголосив заяву, в якій, зокрема, делегатам пропонувалося припинити подальшу участь у роботі зборів, підтвердити повноваження І.Драча, провести перереєстрацію членів Руху, а через три місяці провести другий етап зборів, на якому прийняти зміни до програми та статуту й обрати керівні органи Руху. Підписали заяву, зокрема, Іван Драч, Дмитро Павличко, Лариса Скорик, Володимир Яворівський, Юрій Костенко, Василь Червоній та деякі інші представники керівництва Руху. В’ячеслав Чорновіл підтримав пропозицію створеної зборами узгоджувальної комісії — очолити Рух трьом співголовам: Драчеві, Гориню, Чорноволу. Розколу Руху вдалося запобігти завдяки компромісу між прихильниками В. Чорновола, з одного боку, та І. Драча (згодом фактично вийшов з Руху) і Михайла Гориня (у червні 1992-го склав повноваження співголови у зв’язку з обранням його головою УРП). Заступниками співголів були обрані М. Бойчишин, В. Бурлаков, О. Лавринович, О. Бураковський. Дві третини складу центрального проводу, за рішенням узгоджувальної комісії, було обрано на пропозицію В. Чорновола, одна третина — інших двох співголів: Г. Алтунян, Л. Бірюк, І. Бойчук, О. Бондаренко, В. Дончик, І. Заєць, Ю. Ключковський, Ю. Костенко, С. Одарич, М. Поровський, Л. Танюк, В. Цимбалюк, В. Червоній, В. Черняк, Б. Чорномаз, І. Шовковий. Були прийняті статутні зміни, покликані департизувати Рух, створена мала рада Руху, до якої увійшли члени центрального проводу НРУ та голови крайових організацій.

Ухвалою зборів було визначено роль Руху в суспільно-політичному житті України як сили, що усвідомлює свою відповідальність за проведення радикальних економічних та політичних перетворень, пов’язує їх із серйозними кадровими змінами у владних структурах і перебуває у «вибірковій» (термін М. Гориня) опозиції до влади. Збори висловили готовність Руху співпрацювати з усіма політичними силами, які прагнуть побудови незалежної, демократичної Української держави. З’їзд прийняв заяви про ситуацію в Криму, про відносини між Україною та Росією, ухвалу про роль ОУН—УПА в боротьбі за незалежність України. Формально було проголошено про розпад коаліції навколо Руху. УРП і ДемПУ проголосили себе послідовними прихильниками президента України Л. Кравчука.

29 травня центральний провід Руху прийняв ухвалу «Про проведення акції пікетування Верховної Ради України», в якій засуджувалася проросійська антидержавна політика уряду В. Фокіна і містився заклик до всіх організацій Руху взяти участь у широкомасштабній акції протесту.

20 червня мала рада Руху оголосила про перехід НРУ в опозицію до влади.

21—24 серпня. У столичному палаці «Україна» відбувся перший Всесвітній форум українців.

1 жовтня. Відставка уряду В. Фокіна засвідчила правильну позицію  Руху із засудження його політики.

1993

1 лютого. У зв’язку з прийняттям закону «Про об’єднання громадян» Міністерство юстиції зареєструвало Народний рух України як партію. (Свідоцтво №391).

16 жовтня відбулися установчі збори молодіжної організації НРУ «Молодий Рух». Першим головою «Молодого Руху» обрано В’ячеслава Кириленка.

1994

15 січня увечері з приміщення секретаріату НРУ вийшов і безслідно зник голова секретаріату Михайло Бойчишин, який фактично тримав у руках усі фінансові й організаційні ланки виборчої кампанії НРУ. Донині його доля залишається невідомою.

27 березня. Дострокові вибори народних депутатів України за мажоритарною системою. У першому (27 березня) і другому (4 квітня) турах та на довиборах Народний рух здобув перемогу у 21 виборчому окрузі. Це був другий результат серед партій, які висували своїх кандидатів. До фракції НРУ у Верховній Раді увійшли 29 народних депутатів.

14—16 вересня в Одеському політехнічному університеті відбулася Перша Всеукраїнська наукова конференція «Народний рух України: місце в історії та політиці».

1995

6 січня. Вихід першого числа незалежної громадсько-політичної газети «Час/Time», шеф-редактором якої з січня 1995-го до травня 1998-го був голова Народного руху України В’ячеслав Чорновіл. Потім газету було переєстровано на «Час». Її шеф-редактором також був В’ячеслав Чорновіл до 25 березня 1999 року — часу загибелі.

18 липня — «чорний вівторок». Жорстока розправа спецназівців над учасниками жалобної процесії під час поховання представниками національно-патріотичних сил патріарха Володимира (Романюка) біля Софії Київської. Винуватців злочину не встановлено і не покарано донині.

Іван ОЛЬХОВСЬКИЙ.
(З книги «Хроніка Народного руху України», 2009 р.).

(Далі буде).