Із серцем боголюбним, щирим...

Презентація виставки переросла в імпровізований день пам’яті видатного митця. Підвищено емоційного забарвлення захід набув завдяки тому, що більшість промовців особисто були знайомі з Олексою Гнатовичем, шанували його як особистість, захоплювалися його словом.

«Це була радісна, світла людина. Олекса Гнатович для нас був більше, ніж читач. Його ми знали як друга, активного учасника виставки-форуму «Українська книга на Одещині», — відзначила генеральний директор ОННБ Ольга Ботушанська. «Він пройшов нелегкий шлях до читача, адже творив письменник під пресингом цензури і заборон. Обдарована, різностороння людина, Олекса Шеренговий водночас був надзвичайно скромним, навіть применшував свою роль, тож дуже добре, що у цей знаменний день ми зібралися вшанувати його світлу пам’ять. Звертаюся до молоді: читайте твори письменника, бо його українська мова чиста, джерельна. Через душу автора ви пізнаєте душу українського народу», — наголосила Ольга Федорівна.

Своїми спогадами про колегу поділилися письменники Дмитро Шупта та Андрій Євса. Останній, зокрема, розповів про перебіг роботи над перекладом українською мовою прозового твору Шеренгового «Чи ти мене чуєш, Ганно?..», розміщеного свого часу в білоруському альманасі, оскільки оригінал було втрачено.

Про обставини знайомства з Олексою Шеренговим Григорія та Світлани Крижевських, а також Геннадія Гармидера — автора ілюстрацій до творів прозаїка, згадувала Світлана Крижевська. Через різні життєві ситуації художник живописала словом образ письменника, акцентуючи увагу як на зовнішності тоді молодого легеня, так і на його складному, «вибуховому» характері, ексцентричності натури, якостях людини-правдолюбця, що не терпить фальші та нещирості.

Проникливо і поетично згадувала письменника філолог за освітою, завідувачка сектору «Закордонне українство» Ганна Єфимова (на знімку). Її виступ підкуповував схвильованим, я б сказав, ідеалістичним сприйняттям особи й творчості Шеренгового-поета, відчуттям його духовної, майже фізичної присутності серед нині сущих. Без перебільшення, це той випадок, коли завдяки пам’яті й глибині духовного переживання людина вивищується над часом, стає йому не підвладною (див. публікацію вище). Тим більше прикро усвідомлювати, що сьогодні навіть люди із вищою гуманітарною освітою далеко не всі знають це яскраве літературне ім’я.

Із почуттям законної гордості гість бібліотеки, доцент кафедри української літератури ОНУ ім. І.І. Мечникова Оксана Шупта-В’язовська нагадала про те, що Олекса Шеренговий був вихованцем саме філологічного факультету університету, який дав українській культурі такі знакові постаті, як Володимир Яворівський, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка поет Тарас Федюк та інших глибоко індивідуальних творчих особистостей. «Якщо ми думаємо, що нині митці отримали творчу свободу, то ми помиляємося. Нема абсолютно ідеального часу для творчості, — констатувала філолог. — Кожен час по-своєму стриножує творчу індивідуальність. У наш час — це відсутність коштів на видання та інші обставини, у радянський період — партійний диктат і всевладність цензури».

Приємно було бачити молоді, зацікавлені обличчя восьмикласників одеської ЗОШ № 121 — закладу, де вивчається творчість Олекси Шеренгового. Ці просвітлені, розумні й шляхетні юні обличчя вселяють надію, що животворне слово про талановиту людину дійшло до їхньої свідомості, що пам’ять про письменника житиме в умах і серцях наступних поколінь.

Володимир КУДЛАЧ.