№ 24 (21392) четвер 21 березня 2013 року

Свято вірячи у те, що Віктор Федорович щиро прагне дізнатися, чим і як живе простий люд, вирішив також зателефонувати по одному з номерів, оголошених під час проведення акції «Діалог з країною». Тепер хочу розповісти, що з того вийшло.

Розпочати мушу дещо здалеку. У 1997 році в колгоспі (чи тоді вже КСП?) ім. Куйбишева, що згодом почав носити назву — сільгоспкооператив «Ягорлик», відбулося розпаювання земель, на яких все життя пропрацювали мої батьки. Діставши п’ятнадцять гектарів поля, вони вирішили розділити їх між нами, п’ятьма дітьми. Так і зробили, хоча більшу частину збіжжя за оренду паїв везли на батьківське подвір’я.

«Зловживанням на дорогах треба класти край!» — така головна вимога одеської «Свободи» до Генпрокуратури, що має, на переконання партійців, розслідувати зловживання Служби автомобільних доріг в Одеській області.

У вівторок, 19 березня, активісти ВО «Свобода» провели пікетування офісу Служби автомобільних доріг в Одеській області, що на вулиці Грушевського, 19. Плакати «За такі дороги — треба ламати ноги!» та «Тримай вора з Автодора!», з якими стояли «свободівці», отримали щиру підтримку водіїв, котрі, проїжджаючи повз пікет, сигналили на підтримку цих вимог.

Як розповів голова обласної організації ВО «Свобода» Андрій Маляс, 15 березня народний депутат України, уповноважений ВО «Свобода» на Одещині Павло Кириленко спрямував до Генеральної прокуратури звернення з вимогою перевірити діяльність Служби автомобільних доріг в Одеській області. Депутат просить звернути особливу увагу на діяльність посадових осіб цієї служби, зокрема її начальника Вадима Гордієвського.

Навіть серед прихильників Партії регіонів відносна більшість схвалює боротьбу опозиції з «кнопкодавством».

Більшість громадян України (55,4%) підтримують блокування засідань Верховної Ради, яке проводилося депутатами опозиційних фракцій з вимогою забезпечити особисте голосування депутатів. Не підтримують такі дії опозиції тільки 17,9% опитаних Центром Разумкова.

У січні минулого року я передплатив газету «Чорноморські новини», не відаючи про те, які доведеться терпіти знущання з боку поштового відділення №74. З перших же днів номери відмовилися приносити. Пояснення просто смішне: у під’їзді живе бездомний собака. Додам: старий, хворий, беззубий, абсолютно безпечний. Скільки не пояснював, ніхто із зв’язківців це до уваги не брав.

Вигнати безпомічну тварину я не міг. Тому вирішив зі своєї адреси — вул. Академіка Філатова, 57, — переадресувати газету на доньчину оселю — вул. Академіка Філатова, 53. Однак і сюди газету носили погано, з великим запізненням, а то й зовсім «забували» про окремі номери. Не те що місяця, часто навіть тижня не минало, щоб я не скаржився начальнику відділення зв’язку Ігореві Валентиновичу Шашкіну. Але безуспішно.

Шановна редакціє! «Чорноморські новини» (раніше — «Чорноморська комуна») я знаю змалку — із 1931 року, бо моя матір, яка закінчила одеську жіночу гімназію, добре знала українську мову і постійно передплачувала українську газету. Я народився у 1925-у. Всі роки по війні жив у селі Романівці Миколаївського району.

Хотілося б коротко розповісти про своє навчання, бо це потім визначило моє трудове життя. У 1948-у закінчив культосвітнє училище, й одразу почалися трудові будні. Роботу любив. У ті далекі 1950-і активно діяла наша агіткультбригада — ми давали концерти на польових станах, під час жнив у полі, на токах, біля ставків. На території Романівської сільради було 9 ставків, будували їх усією громадою. Любо було побувати біля них — красиві, доглянуті, повноводні, зариблені. Ставок у селі гамував спрагу й худобі. Водойми ті були справжнім багатством громади. Де все те поділося?

В Україні триває Всеукраїнський тиждень боротьби з туберкульозом, підсумки якого підведуть 24 березня, коли увага людства буде прикута до хвороби та до пропонованих шляхів її подолання. У рамках цього тижня, зокрема на Одещині, відбудеться низка заходів, які дозволять громадянам отримати необхідні консультації та пройти обстеження. Це заходи інформаційно-просвітницького та профілактичного характеру.

Планова прес-конференція, організована Одеським обласним центром здоров’я, дала старт Всеукраїнському тижню боротьби з туберкульозом на Одещині. У ній взяли участь: Віталій Філюк, головний лікар Одеського обласного протитуберкульозного диспансеру, Ганна Масленникова, головний дитячий фтизіатр області, Тамара Барнич, голова правління Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, Оксана Ракамін, головна медсестра патронажної служби Товариства Червоного Хреста, представники інших громадських організацій.

Україна є лідером в експорті цілої низки сільськогосподарських культур та продуктів харчування.  До їх числа, зокрема, належать рослинні жири, продукти рослинного походження та окремі продукти тваринництва. Разом з тим, вона досі не увійшла до числа провідних країн-експортерів, які на ринках сільськогосподарської продукції визначають світові ціни.

Цю думку під час конференції «Актуальні питання зовнішньоекономічних відносин України з країнами світу в сфері розвитку торгівлі аграрною продукцією», яка нещодавно відбулася в Києві, висловив заступник директора Інституту аграрної економіки Микола Пугачов. За його інформацією, сьогодні наша країна впевнено лідирує за зовнішніми поставками олії, посідає 3-є місце за експортом ячменю та 8-е — пшениці.

Упродовж лютого в українській промисловості зафіксовано спад на 6%. Галузь постраждала від... теплої погоди

Як повідомляє iPress.ua з посиланням на Держстат, у лютому промислове виробництво впало на 6% порівняно з аналогічним місяцем 2012 року, тоді як у січні темпи спаду були вдвічі меншими — 3,2%. Одна з причин — теплий лютий.

Про якість питної води в Одесі, про те, що необхідно знати споживачеві, щоб зберегти своє здоров’я, говорилося на прес-конференції, що відбулася у прес-центрі «Одеса-медіа».

Журналісти поцікавилися, яка різниця між водопровідною, мінеральною та питною бутильованою водою.

Лариса Зайцева, директор ВАТ «Куяльник», відповідаючи на питання, зазначила, що дністровська вода, яка тече з кранів міських квартир, не шкідлива для здоров’я, однак вживати її у сирому вигляді не слід, а краще використовувати після кип’ятіння, для приготування гарячих напоїв та страв.

Продовження. Початок у номері за 28 лютого.

1992

15 січня Верховна Рада України затвердила Державний гімн «Ще не вмерла Україна».

28 січня Верховна Рада України затвердила новий прапор України: двоколірне полотнище: верхня частина — синя, нижня — жовта.

19 лютого Верховна Рада України затвердила Тризуб малим гербом України.

22 лютого в Тернополі на нараді голів 12 крайових організацій Руху обговорено проект змін до статуту НРУ, які забезпечували б департизацію Руху. Прийнято рішення пропонувати третім Всеукраїнським зборам НРУ обрати головою Руху В’ячеслава Чорновола. Ще п’ять голів крайових організацій повідомили телеграмами про підтримку цих рішень.

На Одещині відкрилися громадські приймальні народного депутата України, обраного за списком ВО «Свобода», Павла Кириленка.

Перша з них запрацювала в Одесі за адресою: вул. Канатна, 83, адміністративна будівля обласної ради, офіс 310 (біля відділення зв’язку). Графік роботи: з понеділка по п’ятницю — з 10.00 до 17.00. Тел.: 094-953-84-63, (048) 701-54-63.

Цей вірш був написаний десять років тому, 18 березня 2003-го, напередодні святкування 60-ліття від дня народження прекрасного українського письменника Олекси Гнатовича Шеренгового.

В ранкові сни до тебе приходить Україна,
Схилившись над тобою,
                             ласкаво пестить сина,
Волосся ніжно гладить, цілує сині очі
І, сівши коло тебе, тихесенько шепоче:

«О, сину мій коханий! Дитя моє рідненьке!
Дивлюсь — уже на скроні є пасемко сивеньке;
А під очима зморшки лягли, як павутиння...
Уже ти став дорослим, улюблена дитино...

18 березня в ОННБ ім. М. Горького відбулося представлення книжково-ілюстративної виставки, присвяченої 70-річчю від дня народження поета, письменника, публіциста, лауреата Державної літературної премії ім. Олеся Гончара Олекси Гнатовича Шеренгового (1943—2008). Крім бібліотекарів, захід зібрав творчу інтелігенцію міста, викладачів, молодь, зокрема учнів ЗОШ №121.

Про експонати виставки «Відкрию очі книзі в світлу днину...» розповіла одна з її авторів, головний бібліотекар відділу краєзнавства «Одесика» Тетяна Іванова. В експозиції представлені прижиттєві твори письменника, у тому числі з періодичних видань. Доповнюють виставку графічні та живописні зображення Олекси Шеренгового за авторства Григорія і Світлани Крижевських та Геннадія Гармидера.

П’ять років тому перестало битися серце відомого письменника, художника, режисера й культурного діяча Олекси Гнатовича Шеренгового, але й досі про нього говорять ніби про живого. Так буває, коли з життя йде велика людина…

Не так давно, зо три роки тому, творчість Олекси Шеренгового нарешті почали вивчати в школах згідно з новою програмою української літератури. А в деяких навіть пам’ятні літературні читання влаштовувати. Саме таким пам’ятним заходом 18 березня відзначили 70-у річницю від дня народження письменника учні 11-х класів Одеської спеціалізованої школи № 40, що на житломасиві Котовського.

Михайло Вербицький (4 березня 1815 — 7 грудня 1870) — композитор, хоровий диригент, священик. Майбутній творець музики до гімну України народився в українському селі Явірник Руський, що на захід від Перемишля (тепер у складі Польщі) у сім’ї священика на ім’я Михайло.

Разом з молодшим братом у ранньому віці залишився сиротою — батько помер. Їх взяв на виховання далекий родич — високоосвічений український єпископ у Перемишлі Іван Снігурський. Відтак хлопці опинилися в українському культурно-мистецькому середовищі. При Перемишльському українському кафедральному соборі діяли славнозвісні український хор і музична школа. У репертуарі знаного хору були твори Моцарта, Гайдна, інших відомих композиторів та українські і німецькі народно-побутові твори. В основу репертуару було покладено творчість видатного українського композитора, якого Вербицький називав українським Моцартом, — Дмитра Бортнянського (1751—1825), уродженця українського лемківського села Бортного (що нині теж у складі Польщі). Приємно, що це невелике гірське село Бортне, дякуючи поверненню сюди в наш час раніше депортованих місцевих українців-лемків, зберігає нині свій національний характер. Тут діє українська православна церква, встановлено пам’ятник композитору Бортнянському та кілька інших, завдяки чому Бортне має перше місце у Польщі серед сіл за кількістю пам’ятників.

Тривають святкові пошанування Тараса Шевченка. Щирим словом про нього освятили своє нове приміщення (або, як нині кажуть, офіс) працівники туристичної агенції «Аквавіта Тур». Запросили гостей. Красиві, розумні та самодостатні ділові жінки говорили про українського генія.

У нинішній глухий і тривожний час, коли триває неоголошена війна проти всього українського — національної культури, правдивої історії, а передусім — проти мови, дуже важливою є будь-яка ініціатива знизу, так би мовити, від громадянського суспільства, яке в Україні ще лише випускає маленькі паростки. Розуміння цих проблем у середовищі як інтелігенції, так і людей бізнесу, тих, котрі, властиво, якраз і є основою суспільства, має величезне значення. Сьогодні у тій сфері, яку звемо бізнесовою, державна мова не має належного пошанування. Тому приємно подивувало та зродило певні надії таке зацікавлене ставлення до української культури, української мови. Відкриваючи урочисте засідання, директор агенції Тетяна Юркова сказала:

Другий міжнародний Чорноморський туристичний форум, який проходив 27—28 лютого, ще не розпочавшись, зумів стати центральною подією ярмарку. Принаймні, для нашої групи журналістів. Говорити про його програму організатори примудрялися всюди: у перервах між подіями ярмарку, в паузах між переїздами і навіть за обідом. Секрет — у вдало обраній тематиці, яка хоч-не-хоч, а стосується інтересів усіх кримчан та зацікавлює приїжджих — «Полікультурність чорноморських міст як ефективний туристичний ресурс».

Крим не просто так називають українською оздоровницею. Сьогодні Кримський півострів — найвідоміша й найпопулярніша курортна зона України і колишніх країн Радянського Союзу. Але приваблювати туристів лише цілющою силою чорноморських земель, кліматом і морем тамтешнім туроператорам вже давно не вдається. Вихід знайшли історики та етнографи півострова: вони запропонували Міністерству курортів і туризму Криму зробити ставку на поліетнічність населення. Пропозиція міністерству сподобалася, відтак почали розроблятися нові туристичні маршрути, укладатися ділові угоди між країнами-сусідами, ледь не щотижня проводилися наради на різних рівнях. А нинішній форум — це свого роду узагальнення річної роботи, підведення підсумків та продовження вдалого старту. Най-головніше, що зрозуміли чиновники і перші особи АРК: саме від їхньої готовності співпрацювати із сусідами та етнічним населенням Криму залежить подальший розвиток півострова як курортної оази.

У неділю на території Білгород-Дністровської фортеці з небаченим досі розмахом відзначили Масниці. Свято організували зусиллями комунального підприємства «Фортеця», у віданні якого перебуває Аккерманська твердиня, і творчого об’єднання «Артпрофспілка».

За словами організаторів, такого ажіотажу, як нинішня Масляна, не викликав досі жоден «фортечний» захід. Зібралися тисячі людей, причому не тільки з Білгорода-Дністровського та околиць, а й з Одеси. Хто добрався своїм ходом (стоянка для автомобілів уже зранку була забита), хто — електричкою, хто — в «централізованому порядку» — групами на автобусах.