Родовід українців

«Все хохлы — предатели! Чем больше в Днепре утопим, тем меньше после войны придется в Сибирь ссылать». Цей присуд належав знаменитому маршалу Жукову — представнику нації, що дала для німецької армії 26 дивізій проти однієї, створеної українцями, і стосувався наказ вже українців. Їх і топили в Дніпрі, і в інших ріках. Та й у чистому полі підставляли беззбройних під німецькі кулемети. З призову 1944 року з українців додому повернулися одиниці. Мій батько вижив тому, що був призваний до армії ще до початку війни. Батько моєї дружини вижив тому, що добровільно пішов до армії у 1944 році не з території України. Служба видавалася йому легшою за працю шахтаря на одній з шахт Кузбасу, куди у перші місяці війни його разом з іншими неповнолітніми хлопцями вивезли з українського села. Правила там були прості: норму не виконав — на поверхню не піднімають; вибився з сил — саботаж у воєнний час. А каліцтво і смерть завжди були поряд. Був і наказ від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців, що проживали на зайнятих німцями територіях, за підписом того ж Жукова та ще Берії. З низки причин наказ щодо українців не був виконаний, але інші, менші народи, були виселені...

Чим же є національність? Чи можна її приховати, чи змінити за власним бажанням? На ці питання шукали відповіді багато науковців і в різні часи. Можливо, найбільший внесок зробили німецькі антропологи кінця ХІХ — початку ХХ століть, але також і французькі та англійські. Рівень тодішньої науки дозволяв виконувати лише зовнішні вимірювання різних параметрів людини, і ці вимірювання були доведені до досконалості. Яскравим представником цього напряму в Україні був Федір Вовк. Подальший крок був зроблений у першій половині ХХ сторіччя, коли почали брати до уваги групи крові людей. Це питання щодо українців докладно викладене у фундаментальній праці нашого знаменитого земляка-одесита Юрія Липи — одного з найкращих аналітиків України. Нарешті, у другій половині ХХ сторіччя почала стрімко розвиватися генетика. Науковці зрозуміли, де захована вся, без винятку, інформація про індивідуальність людини і її родовід протягом десятків тисяч років — це молекула ДНК, що міститься в ядрі кожної клітини людського організму.

Є в Миколаєві чудовий краєзнавчий музей, побудований, як і більшість знакових культурних закладів України, в часи президентства Віктора Ющенка. Цей музей, на мою думку, — краще, що є в Миколаєві в сенсі культури. Є в цьому музеї і велика експозиція, присвячена трипільській культурі. Слова екскурсовода: «Я закохана в трипільську культуру. Вона настільки видатна, що легше повірити, що створена інопланетянами, ніж предками сучасних українців». Цікава річ. У нас забрали попередню назву нашої країни — Русь. Разом з назвою у нас намагаються забрати нашу давню історію — історію Київської Русі — і позбавити нас нашої стародавньої історії — яскравої і самобутньої трипільської цивілізації. Чому? Відповідь проста. Народ, що не має минулого, не має й майбутнього. Але чому цьому злочину допомагають люди, народжені на українській землі? Суперечка щодо трипільської культури триває давно. Істину можна знайти лише у разі, якщо відділити політику від науки. При цьому під наукою я розумію те, що й великий німецький філософ Еммануїл Кант, який казав: «У кожній науці стільки науки — скільки в ній математики». Тепер генетика — це точна наука, в якій нема місця політиці. В одній статті неможливо висвітлити всі аспекти проблеми походження українського народу, але відповісти на питання, чи є він нащадком трипільців, — цілком можливо.

Список параметрів, за якими можна порівнювати різних людей, практично необмежений, але на початку списку сучасна наука ставить порівняння гаплогруп. Гаплогрупою називають групу людей, що мають одного предка з однією спільною мутацією Y-хромосоми. Технічно ці мутації легко визначаються. Нагадаємо, що X- i Y-хромосоми відповідають за стать людини. Жіноча яйцеклітина завжди має лише X-хромосому, чоловічий сперматозоїд може мати або X-, або Y-хромосому. Якщо при заплідненні об’єднуються X- i Y-хромосоми, то народиться хлопчик, якщо дві X-хромосоми — дівчинка.

Гаплогрупи сформувалися досить давно — десятки тисяч років тому. Всього у світі їх — близько 20. Половина з них у різній мірі присутні в українців. Винятковість

Y-хромосоми полягає в тому, що вона присутня лише у чоловіків і передається у спадок винятково від батька до сина. Ця хромосома надзвичайно сильно захищена від рекомбінації (обміну фрагментами ДНК) з іншими хромосомами, в тому числі й жіночими, і може змінюватися лише внаслідок власних мутацій, які відбуваються рідко — один раз на десятки тисяч років. Якщо мутація Y-хромосоми колись виникла, то всі нащадки по чоловічій лінії надалі цю мутацію обов’язково матимуть. Це історична пам’ять, яка назавжди зафіксована в генах і ніколи не може бути витерта, хіба що знищена разом з її носієм. Якщо на карту світу в кожній її точці нанести концентрацію носіїв тої чи іншої гаплогрупи, то можна прослідкувати і місцевість, де виникла певна мутація, і шляхи її розповсюдження по світу. При поширенні людей на нові території виникають і нові мутації, що накладаються на старі. Прекрасна аналітична стаття професора К. Тищенка на цю тему надрукована в «Українському тижні», № 16, від 20—26 квітня 2012 року.

На що звертаєш увагу при ознайомленні з результатами досліджень на означену тему? На відсутність оригінальних робіт українських науковців, хоча подібні дослідження не вимагають надто великих коштів. На значний різнобій даних західноєвропейських науковців щодо України, що свідчить про складність дослідження генотипу іншого народу, якщо він сам тому не сприяє. На суттєву відмінність результатів російських авторів, які подібні дослідження, можливо, проводять, від результатів західноєвропейських науковців.

У цій статті ми спиратимемося на результати досліджень західноєвропейських учених. За їхніми даними, переважна більшість європейських націй містять лише три гаплогрупи R1a, R1b та I. Як видно з назв, перші дві гаплогрупи насправді є підгрупами однієї більшої гаплогрупи. Відповідні мутації

Y-хромосоми виникли у тій частині Азії, де тепер Афганістан й Іран. Тут і досі їх концентрація найвища в світі. Лише мутація, що відповідає гаплогрупі I, виникла в Європі, на Балканах, приблизно там, де тепер Боснія і Герцеговина.

Носіїв гаплогрупи R1a пов’язують із скіфо-сарматськими (арійськими) племенами. Доля серед населення гаплогрупи R1a падає з просуванням зі сходу на захід Європи. Найвищою в Європі вона серед поляків — 51%. Ця цифра є науковим підтвердженням того, що поляки не даремно вважають себе нащадками сарматів. Серед українців носіїв гаплогрупи R1a — від 30% до 50%. До речі, серед німців носіїв гаплогрупи R1a менше ніж 30%. Цей факт зайвий раз доводить, як небезпечно, коли політики кладуть в основу ідеології великої нації науково не перевірені теорії. За останніми науковими даними, українці є більшими арійцями, ніж німці, білоруси — більшими, ніж українці, а поляки є найбільшими арійцями в Європі.

Носіями гаплогрупи R1b вважаються кельти. Доля цієї гаплогрупи серед населення падає при просуванні із заходу на схід Європи. Найвищий відсоток цієї гаплогрупи спостерігається в Ірландії — більше 80%, не набагато менший — у Великій Британії та Іспанії. За теперішніми даними, ця гаплогрупа мало представлена серед українців — лише кілька відсотків, трохи більше — у білорусів, ще більше — у поляків, і є провідною групою серед німців — близько 40%.

Серед українців переважає гаплогрупа I. Її в Україні — від 35% до 50% (швидше за все, цей відсоток ближчий до верхньої межі інтервалу). Якщо розташувати різні європейські народи за відсотком представників гаплогрупи I у спадному порядку, то цей список буде таким: боснійці (батьківщина мутації), українці, хорвати, серби, болгари, а також поляки, німці і французи. Присутня ця гаплогрупа й у всіх інших європейських націй. Отже, українці, в першу чергу, є нащадками саме хліборобських трипільських племен. Від них наша українська, майже патологічна, любов до землі. Цей факт вже неможливо спростувати. Його можна лише уточнити кількісно.

Але й без генетики ця істина була добре відома таким дослідникам, як Юрій Липа, ще до появи генетики як розвинутої науки. Саме він у своїй фундаментальній праці «Призначення України» поклав цю ознаку українців як основну. Й Олександр Довженко у своїй книзі «Зачарована Десна» в уста свого батька вклав слова: «Українці це ті, що землю орють». До речі, і ми інтуїтивно це завжди усвідомлювали. Як бачимо, інтуїція нас не підвела. Майже кожен другий українець є нащадком славних трипільських племен з їх понад 6000-літньою хліборобською культурою. По цій лінії всі зазначені вище народи є нашими найближчими родичами. Але українці є й арійцями, тобто кіммерійцями, скіфами, сарматами, аланами (звідси Роксолана). Як мінімум, кожен третій українець, а можливо, й кожен другий — нащадок давніх аріїв, які понад 3000 років тому прийшли на нашу землю. Причому, не виключено, що вона і є їх справжньою батьківщиною. Від них — назва нашої країни, що передувала назві Русь, а саме Велика Сарматія, а ще перед тим — Велика Скіфія. Цілком можливо, що й назви Русь та Україна — також від них. Від них — назви наших найбільших річок. Від них — назва нашого моря. Від них — імена більшості наших язичницьких богів. Від них — войовничий характер наших козаків і прагнення до особистої свободи — неприйняття рабства пересічними українцями. По цій лінії нашими найближчими родичами є поляки, білоруси, литовці (не на порожньому місці виникла одна з провідних держав середньовічної Європи — Річ Посполита), німці, чехи, словаки, а також афганці з персами. Українці, як і їх прапор, мають ці дві першооснови і є одним з найбільш етнічно однорідних народів Європи. Інших домішок в українців дуже мало, не більше 20%.

Якщо відповідні дослідження застосувати до етнічних українців, а не до населення України, то вони будуть ще переконливішими. Цікаво, що генетичні дослідження не виявили специфічного германського або слов’янського генів. Усі європейські народи намальовані, в основному, трьома фарбами. Цікавим народом є німці. Це єдиний великий європейський народ, де розглянуті вище три гаплогрупи майже однаково суттєві, з невеликою перевагою кельтської складової.

Я нічого не сказав про Росію. Але ця країна настільки велика за територією, настільки строката за населенням, що розмову, засновану на об’єктивних наукових дослідженнях, ще рано починати. Думаю, згодом дізнаємось щось достовірне і про цю країну. Поки що покладаймося на власну інтуїцію і на думку людей, яким довіряємо. З того факту, що предки росіян навчилися орати землю у часи Київської Русі, тобто на 5000 років пізніше за предків українців, не варто очікувати у росіян наявності трипільської складової. Так само не слід очікувати і наявності кельтської складової. Шансів на арійську складову більше, і саме за неї російські автори ведуть непереконливу боротьбу. Ситуацію ускладнює і та обставина, що без огляду на генетичні дослідження, не цілком очевидно, хто ж такі, насправді, росіяни? Єдине, що видається цілком правдоподібним, — це висновок, що кордон між Україною і Росією проходить територією України. А щодо України, то час розпочати серйозні наукові дослідження власної генетичної історії, а не чекати, як то ми звикли, поки нам її розкажуть представники хоч і братніх, але інших народів.

Науковий підхід дозволяє уникати суперечок, оскільки наука ділить всіх людей на дві категорії — на тих, хто знає, як правильно, і на невігласів. У ХХІ сторіччі людину, що заперечує трипільську складову української нації як основну, можна вважати невігласом. Людину, що заперечує арійську складову української нації як основну, можна вважати невігласом. Людину, що заперечує надзвичайно високу етнічну однорідність української нації, можна вважати невігласом. Народ з таким генотипом, як наш, просто зобов’язаний мати велике майбутнє, але у спілці з іншими європейськими народами, насправді, дуже близькими нам генетично.

Валерій ШВЕЦЬ,
доктор фізико-математичних наук,
професор.
м. Одеса.