Хто нас румунами лякає?

А далі традиційний у таких випадках плач за островом Зміїний. Автор лише «забув» сказати, що Румунія цей територіальний спір з Україною вирішувала цивілізованим шляхом — через Міжнародний суд ООН в Гаазі і рішення суду є компромісним для обох держав.

«В общем, пора смотреть правде в глаза. Враг у ворот... Не дайте себя обмануть румынским агентам, шпионам и их прихвостням». Отже, треба подвоїти-потроїти пильність… бо в автора — істерика.

«Возможно, вы считаете, что судоходный канал «Дунай — Черное море» нормально не функционирует из-за недостаточности финансовых ресурсов, выделяемых государством на поддержу канала в рабочем состоянии. Возможно. Конечно, денег выделяется мало… всегда, и удовлетворить и нужды канала, и нужды чиновников, их распределяющие, они не могут». З цього місця треба повільніше, все, як у давньоримській приказці: «Приїхав бідний намісник до багатої провінції — повернувся багатий намісник з бідної провінції». «Однако, мне кажется, дело не столько в извечном украинском казнокрадстве, сколько в абсолютной незаинтересованности румынской стороны в запуске канала на нашей территории. Поскольку в этом случае румынский канал Сулина моментально останется без работы. Поэтому было бы логичным считать наших чиновников, наживающихся на долгострое, не просто взяточниками, откатчиками и коррупционерами, а румынскими саботажниками». Це кляті румуни винні, що наші начальники гроші крадуть, тепер і з бездоріжжям все стало зрозуміло.

Або: «Основная румынская торгово-промышленная инфраструктура крутится вокруг Нижнего Дуная, и стать монополистом на этом участке главной европейской реки есть для Румынии делом приоритетным и архиважным. Все, кто мешает ей в этом, будут устраняться». Останнім часом, коли ввечері повертаюся додому, озираюсь, чи не крадеться за мною румунський агент у плащі та капелюсі, з профілем комісара Міклована.

Далі Булгаров перейшов до історії (краще б він цього не робив). Відчутно, що історія студіювалася з брошурок придністровського агітпропу. Його бентежить, як румунська нація поглинула молдовську. «Румынам замечательно удалась мирная оккупация Молдовы. И это при полном попустительстве всего мирового цивилизованного сообщества. Благо еще тлеют очаги сопротивления в Приднестровской и Гагаузской автономии». Автор вважає, що Україна має на державному рівні підтримувати розташовані на території Молдови самопроголошене Придністров’я та Гагаузьку автономію. А ще — повернути в молдовські школи підручники, друковані кирилицею (очевидно, в Тирасполі). І ще про гуманітарну сферу: «С национальными румынскими обществами держаться исключительно в рамках официального сотрудничества, как с организациями потенциального противника».

І насамкінець: «И начинать нужно с формирования в СМИ образа Румынии как агрессора, покушающегося на наши земли».

А тепер уважніше придивімося до того, хто волає про румунську загрозу. Автор з 2005 по 2010 роки — голова Ренійської райдержадміністрації. Почав обдарований хлопчина керувати районом, коли ще й тридцяти не мав! Судячи з років правління, він — персонаж умовно-«помаранчевий». Якщо тепер, щоб отримати теплу посаду, потрібно бути донецьким або московським, то у часи Ющенка ключовим було кумівство, інколи — «ціна питання», які подавалися, як патріотизм. Пан Булгаров з провінційного Рені перебрався до Києва. Плідно співпрацює з «Украинским выбором», котрим керує Медведчук — кум самого Путіна. А «русскому міру» без образу ворога — ну ніяк…

Останні праці Булгарова — про те, як найфедеральніше облаштувати Україну. Цей мислитель-медведчукіст бачить Україну (до речі, за Конституцією унітарну державу) поділену на… федеральні округи! Все, як в улюбленій Росії! Є два варіанти назв федеральних округів. В одному Одеська, Миколаївська, Херсонська області будуть називатися Новоросією, а Черкаська, Кіровоградська, Полтавська… (увага!!!) — Малоросією! Головне, розшматувати Україну на удільні князівства та якомога образливіше їх обізвати. Ось таке українофобське свинство. Інший варіант передбачає назви федеральних округів за сторонами світу — ЮФО, СФО, ЗФО, ВФО і дуже кумедно розшифровується ПРФО — «Подкарпаторуссинский федеральный округ».

У Росії, в яку нас так завзято закликає Медведчук, живуть мільйони етнічних українців, і там нема жодної (!) української загальноосвітньої школи. Про це навіть був змушений говорити прем’єр Азаров. А в Румунії є український ліцей, школи і факультети української філології у трьох найбільших університетах. Тож Україні загрожує не європейська Румунія, яку я не збираюся ідеалізувати, а знахабніла «п’ята колона», чомусь сьогодні переконана, що їй ніколи не доведеться відповідати за свої вчинки.

Володимир ГЕНИК.