«До сорока років треба намагатися бути у компанії старших, а після сорока — разом з молоддю»

Любомир  ГУЗАР:

Про батьків. Щасливі ті, чиї батьки ще живуть. Щасливі ви, якщо є хтось, хто може до вас сказати «дитино». Колись цього не буде. Сьогодні я перед вами всіма ще раз хочу сердечно подякувати своїм батькам, бо в житті я дуже багато чим їм завдячував і ще до сьогодні завдячую.

Про церкву. Христова церква є поділена. У світі зареєстровано понад три тисячі різних християнських церковних організацій, але Ісус Христос створив тільки одну церкву. Якби ми, такі, як ми сьогодні є, поділені, далекі один від одного, щиро хотіли бути ближчими до Христа, то ми би непомітно для самих себе ставали значно ближчими один до одного.

Про роль жінки. Треба більш зрівноважено підходити до розмови про рівні права мужчин і жінок. Знаєте, Бог сотворив світ так, що є і чоловіки, і жінки, і ми повинні пошанувати, що є ця різниця. Жінки є матері, а мужчини є батьки, і це треба взяти до уваги. Роль жінки у державі, суспільстві, Церкві повинна бути відповідною до її природи. Не треба старатися видумувати, з жінок робити мужчин, а з мужчин — жінок. Є надмірні речі. Напевно, ви чули, що деякі жінки хочуть бути священиками. Якось мене в Англії пришпилив журналіст з питанням священства жінок. І я кажу: «Я буду боротися за право жінок бути священиками від тої хвилини, коли я буду могти народити дитину». До таких справ треба підходити дуже зрівноважено.

Про допомогу тим, хто потребує. Коли ми хочемо потішити матір, приносимо їй квіти, а як зробити приємно Богові? Бог любить нас, і Він дуже добрий до нас. І ми би хотіли бути добрими до Бога, ми би хотіли любити Бога, щось гарне зробити для Нього. Але ми не знаємо що. Відповідь є у Євангелії від святого Матея, 25 глава: «Що ви зробили для одного з тих найменших, ви зробили для Мене». Бог нічого не потребує, немає нічого, що ми могли би Йому дати, бо все Його. Але Він сказав: якщо ви щось зробите для тих найменших братів, голодних, бідних, хворих — то зробите це для Мене.

Про повернення в Україну. Я 46 років свого життя жив поза рідною землею, я виїхав з України у 1944 році, коли мав 11 років, і перший раз повернувся в Україну в 1990 році. Перше, що кинулося у вічі, коли повернувся в Україну у 1990 році, — сумні обличчя людей. Це було сумно, але я був на рідній землі. Мені здається, ми повинні Богу дякувати за те, що починаємо усміхатися.

Про молодь. Я дуже люблю зустрічатися з молоддю. Зі студентами, учнями. У молодих людей є надія. І я дуже вам вдячний, що ви цю надію плекаєте. Молоді люди вже починають відчувати радість у своєму житті як річ природну. Можливо, ще не зовсім ясно, що то буде далі, і як то буде, але вже є усміх на устах. Я бажаю вам, щоб ви не тільки раділи, але й радували нас, старших, які пережили важкі часи.

…У кінці вечора блаженнійший Любомир дякує всім і каже: «Якщо дасть Бог, побачимося через 10 років, на наступному ювілеї. Хоча через десять років ви вже будете не такі молоді», — й усміхається собі в бороду.

Зустрічалися і записували

Валентина ЧАБАНОВА, Ольга МАКАР.

З біографічної довідки

Ранні роки. Народився майбутній кардинал у 1933 році в селі на околиці Львова. Там, де зараз виріс мікрорайон Сихів. Мати майбутнього архієпископа була вчителькою, а батько — банкіром.

Війна. У 1939 році через три городи від хати Гузарів впала бомба. Так для Любомира почалася війна. А у 1944-у він разом з батьками змушений був емігрувати до Австрії. Потім була Америка, потім Італія, і знову Україна. Але аж у 1990 році.

Священиче покликання. Стати священиком Любомир Гузар вирішив ще змалку. Його племінниця, Марія Рипан, згадує, що коли Любомир був зовсім маленьким, зранку висував стіл на середину кімнати для того, щоб відправити службу Божу. Вже у значно старшому віці закінчив богословські студії у Вашингтоні.

Повернення в Україну. Любомир Гузар повернувся в Україну у 1990-у. Після 46 років еміграції. 25 січня 2001 року синод УГКЦ обирає Любомира Гузара верховним архієпископом. За 10 років служіння блаженнійший Любомир зумів налагодити діалог з іншими конфесіями і розбити стереотип про те, що греко-католицька церква — винятково західноукраїнська.

Зречення. 10 лютого 2011 року блаженнійший Любомир Гузар на прес-конференції повідомив про те, що Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з верховного архієпископа Української греко-католицької церкви. Гузар сказав, що вже не має достатньо сили, щоб продовжувати цю відповідальну справу — бути головою церкви.

Ініціативна група «Першого грудня». Після залишення посади верховного архієпископа минуло вже два роки. Любомир Гузар веде активне життя: багато зустрічається з молоддю, пише книжки, а також є членом групи «Першого грудня», яка займається інформаційно-просвітницькою роботою. До неї входять представники української інтелігенції: В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Іван Дзюба, Володимир Горбулін, Мирослав Попович…