№ 23 (21391) субота 16 березня 2013 року

Як повідомляли «ЧН», у середу відбулося пленарне засідання Європарламенту, на якому обговорювалася ситуація в нашій державі. Серед основних спікерів дискусії був комісар з розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле. Наводимо його виступ, наданий «Чорноморці» представництвом Європейського Союзу в Україні.

Нещодавній розвиток подій в Україні продовжує ставити нас перед парадоксом. З одного боку, саміт ЄС — Україна, що відбувся у Брюсселі два тижні тому, пройшов у конструктивній атмосфері, а Президент Янукович недвозначно запевнив, що Україна рішуче налаштована на виконання зобов’язань в усіх трьох сферах, про які йдеться у висновках Ради ЄС з закордонних справ від 10 грудня 2012 року, а саме:

— вжиття заходів для виправлення недоліків, наявних у парламентських виборах, що відбулися 28 жовтня;

— розв’язання питання вибіркового правосуддя та перешкоджання його повторення — шляхом здійснення всебічної реформи судової системи;

— виконання реформ, визначених в Порядку денному асоціації, — документі, який ми спільно ухвалили з Україною.

Якщо ці зобов’язання будуть здійснені, це уможливить демократичну консолідацію України та дасть нам змогу підписати Угоду про асоціацію, зокрема про глибоку та всебічну зону вільної торгівлі, можливо, не пізніше саміту Східного партнерства, що відбудеться у Вільнюсі в листопаді 2013 року.

Ах, цей парламент! Яке миле, яке щире і благородне створіння української демократії! Не спиш ночами, хвилюєшся, йдеш на вибори, голосуєш за свого улюбленця і віриш: оце він наповнить, як написано в Святому письмі, свої кишені, а тоді і за твої візьметься, щоб не тільки йому, а і тобі, і всім було добре. Віриш, їй-Богу! А виявляється, що у тій, вибраній вами кишені, існує діра, від якої тягнеться каналізаційна труба до закордонних офшорів, і ти, сірома, чекаєш-чекаєш, заглядаєш у свої кишені, мацаєш, а там... Пригадуєте?

Парламент... Довго думав, що це за слово, за явище таке. Почав вивчати. Дістав китайський словник, по-тибетськи читаю: парламент — затишне місце, де кожен думає своєю головою і голосує своєю рукою чи пальцем. Ге, мислю, так просто. У них, у Тибеті! А у нас?.. Послухайте, прислухайтесь, яка там віднедавна термінологія, яке найуживаніше слово. «Домовлятися», «треба домовлятися», «домовлятися»... Що за чортівня, думаю, звідки ця іноземщина в парламенті? Ну, мізкую собі, на базарі треба домовлятися, ну, під акацією з молодицею, коли у вашої дружини вже третій місяць голова болить, то з нею теж — треба, а в парламенті... Домовлятися?! Та в парламенті треба працювати головою, треба переконувати знаннями, логікою, аргументами, а опісля голосувати — кожен за себе! — відповідно до своєї совісті і переконань!

У середу, 13 березня, стало відоме ім’я нового, 266-го, Папи Римського. Його офіційне сходження на престол відбудеться 19 березня.

Новим наступником Петра на землі конклав досить швидко обрав аргентинського кардинала-єзуїта з Буенос-Айреса 76-річного Хорхе Маріо Бергольо. Слідом за білим димом, що пішов із димаря Сікстинської капели, з балкону Собору св. Петра прозвучала знаменита фраза «Habemus papam» (У нас є Папа) та його ім’я — Франциск. Невдовзі на балкон головного католицького храму винесли хрест і новообраний понтифік з’явився перед віруючими, щоб виголосити традиційне благословення «Urbi et Orbi» (Місту і світу). Звертаючись до людей, попросив молитися за нього.

Обмануті інвестори довгобудів Одеси й області готові до рішучих дій у боротьбі за право жити у своїх квартирах — приїхати 18 березня до адміністрації Президента України на мітинг у рамках оголошеної безстрокової акції «Стоп — афера у будівництві!».

Понад 10 тисяч (!) інвесторів, не враховуючи членів їхніх сімей, вклали свої особисті заощадження і кредитні кошти у будівництво житла, зведення якого зупинене п’ять і більше років тому. Тривалий час обмануті у своїх надіях інвестори чекають одержання заповітних квадратних метрів, продовжуючи винаймати помешкання та сплачувати взяті банківські кредити за квартири-примари.

Піднесення Півдня радикально змінює світ у ХХІ столітті. Країни, що розвиваються, перетворилися на рушійну силу економічного зростання, рятуючи сотні мільйонів людей від бідності та надаючи іншим мільярдам можливість стати представниками середнього класу, йдеться у доповіді ООН про людський розвиток, яка має назву «Піднесення Півдня: людський прогрес у багатоманітному світі».

«Піднесення Півдня виступає безпрецедентним явищем як за темпами, так і за охопленням, — сказано у документі, оприлюдненому вчора. — Ще ніколи у сучасній історії умови життя та майбутнє такої великої кількості людей не змінювалися так кардинально та швидко».

Одеська прокуратура не змогла вигнати забудовників, які самочинно звели дворівневий паркінг на схилах пляжу «Відрада» і претендують на землю біля нього. Про це свідчить постанова Вищого господарського суду від 27 лютого, повідомляє сайт http://nashigroshi.org/.

За даними прокуратури, у 2010 році ТОВ «Кінкан» самовільно збудувало в Одесі по вул. Віце-адмірала Азарова, 28/1, паркінг на 340 легковиків площею 7535 кв. м. У 2007-у фірма отримала лише дозвіл на проектування та будівництво паркінгу, але документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою площею 0,89 га вартістю 22,6 млн грн, та дозвіл на виконання будівельних робіт у неї відсутні. Втім, це не завадило господарському суду Одеської області влітку 2010 року визнати за ТОВ «Кінкан» право власності. Того ж дня (!) Одеський апеляційний суд залишив це рішення в силі.

ДО «Резиденція «Залісся» Державного управління справами у лютому замовила послуги з постачання газу та електроенергії на 2013 рік вартістю 1,57 млн грн.

Як повідомляється у «Віснику державних закупівель», газ коштуватиме 771 тис. грн, електроенергія — 800 тис. грн.

Управління з питань охорони об’єктів культурної спадщини Одеської міськради 1 березня за результатами тендеру вклало угоду з УДСО при ГУ МВС України в Одеській області на послуги з охорони вартістю 551 тис. грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

До кінця року патруль УДСО на службовому транспорті охоронятиме скульптурну групу пам’ятника «Засновникам Одеси» на Катерининській площі. Двоє охоронців у бронежилетах та армійських шоломах будуть озброєні вогнепальною зброєю, гумовим кийком, гумовою палицею і матимуть при собі кайданки. В обов’язки патруля входить затримувати та доставляти правопорушників до чергових частин територіального ОВС та складати на затриманих ociб адміністративні протоколи про порушення законодавства.

У Радянському Союзі національність мала значення. Вона мала велике значення. Вона була як присуд революційної трійки, що не підлягав оскарженню і мав бути виконаним щонайшвидше.

У неділю партійний і комсомольський актив міста разом з міліцією і військовими звичайно йшов на полювання. Якщо гинув хто-небудь з мисливців, то це широко не розголошувалося. Якщо гинув хто-небудь з так званої «дичини», то впольовану «здобич» викладали на пострах іншим біля брами двору районного відділення МГБ (міністерства державної безпеки). Тим латишам, що мали статус дичини, діватись було нікуди. Це була інтелігенція: інженери, лікарі, вчителі, офіцери латиської і німецької армій, на яких навіть примарна амністія не розповсюджувалась. Ефективно проведена паспортизація місцевого населення поставила тих, хто був у лісі, поза будь-якою можливістю легалізуватися. Так само швидко, за добре відпрацьованим сценарієм, проведена колективізація сільського господарства не тільки спорожнила полиці продуктових магазинів і базари, а й позбавила повстанців можливості нормального харчування, оскільки селяни раптово стали бідними. А ночами на невеликих залізничних станціях у далеку дорогу вантажилися потяги з тими самими латишами. Їх нерухомість і майно, звичайно, діставалися «визволителям». Так було в м. Гулбене, де я народився. Так було і в м. Огре, куди ми згодом переїхали. Різниця була в тому, що в Огре наш двір межував з двором районного відділення МГБ, брами були поряд, а залізниця — через дорогу...

Натрапив на одному з ресурсів у мережі на заголовок «Почему Украина рано или поздно столкнется с Румынией». Ну то й що? Яких лише крикливо-недолугих заголовків не трапляється в Інтернеті? Але автор статті, 37-річний Андрій Булгаров, колишній голова Ренійської райдержадміністрації, вважає себе людиною компетентною: «Считаю себя вправе судить о трехсторонних отношениях между Украиной, Молдовой и Румынией, более того, об этих отношениях я знаю ничуть не меньше должностных лиц, занимающих кабинеты на Банковой, на Грушевского или на Михайловской площади (скромний перелік адрес, за якими, напевно, хотів би себе бачити Булгаков — Авт.) Причем, если учесть, кто сейчас эти кабинеты занимает, то я, пожалуй, знаю даже больше. Возможно, некоторые мои высказывания кого-то покоробят, но мне как-то все равно. Итак, пристегивайтесь покрепче — поехали».

Початок інтригує, отож спробуймо «поїхати». Багато цитуватиму мовою оригіналу, щоб зберегти неповторний авторський стиль. Спочатку йдеться про відомі проблеми, які затьмарювали двосторонні стосунки — їхні підручники з неприйнятною для нас мапою Румунії та про роздачу декотрим нашим громадянам румунських паспортів. І промовиста цитата: «Мы всегда «славились» своей бездарной внешней политикой, но если другие государства-соседи на это смотрели снисходительно, мол, что возьмешь с этих придурковатых «хохлов», то румыны не говорили, они брали все, что им нужно, и тогда, когда это нужно». І як вам слова державного мужа про «придурковатих хохлов»?

26 лютого Любомиру Гузару, верховному архієпископу Української греко-католицької церкви (2001—2011), сповнилося 80 років. Його бажанням було святкувати день народження разом з молоддю. Тож привітати блаженнійшого Любомира зібралося чимало юні: студенти університетів та представники молодіжних спільнот. Це був поетичний вечір.

Популярність Любомира Гузара набагато перевищує питому вагу греко-католиків серед українців. За останні два роки нам декілька разів пощастило зустрічатися з цією насправді мудрою і світлою людиною. Блаженнійший не повчає — він розповідає про своє життя і ділиться власними думками.

У Міському саду обіч круглої естради 9 березня звучала поезія Тараса Шевченка. Організатори поклали кілька томиків «Кобзаря», і кожен, хто не хотів випробовувати надійність власної пам’яті, міг взяти книжку та прочитати з неї щось на власний вибір. І називалося це: вуличний перформанс.

Первісний намір був — провести дійство на Дерібасівській, під ненависним для деякої частини одеситів балконом з веселим написом «Слава Україні!». Але хтось привів дитсадиківську малечу, поставив потужні підсилювачі та затіяв з дітьми веселі забави. Довелося перебратися до Міськсаду. Але й там ніхто не міг пригадати, щоб тут, у центрі Одеси, лунали потужні Тарасові строфи. Чи й будь-яка інша поезія.

До національного свята Греції — Дня Відродження, яке відзначається 25 березня — в Одесі заплановано низку заходів.

22 березня, 14.00. Відкриття виставки кращих робіт, що надійшли на XVIII конкурс дитячих малюнків «Дух Еллади з нами», присвячений національному святу Відродження Греції. Нагородження переможців. Філія Грецького фонду культури (Красний провулок, 20).

З нагоди 100-річчя Балканських воєн Одеська філія Грецького фонду культури в співробітництві з фотографічним архівом музею Бенакі представляє виставку матеріалів з архівів А. Ромаідіса та Ф. Зейца. На знімках — сухопутні операції грецької армії та основні події Першої і Другої Балканських воєн.

Аристотель Ромаідіс, власник відомого в Афінах на початку ХХ сторіччя фотоательє, доручив своєму талановитому співробітникові Ф. Зейцу фіксувати воєнні операції. Той, слідуючи за грецькою армією, увічнював батальні сцени. Його фотографії відзначаються антропоцентризмом. Ф. Зейц знімає відомих і невідомих героїв, повсякденне життя у військових таборах, моменти битв, зруйновані села, фіксує тривоги воїнів, гіркоту переможених, тріумф переможців.

Якщо людина має розум і бажання — бідною їй ніколи не бути. Так вважають ті, хто вміє заробляти, буквально на всьому. Приправляючи ці риси характеру креативністю, можна й життя забезпечити, й прославитися. Отже, ідеї щодо заробітку грошей у нашому дослідженні, проведеному на основі публікацій у всесвітній павутині. Вийшло таке ось топ-10 найкреативніших послуг клієнтам.

На десятому місці — послуга під умовною назвою «чашка чаю і персидський кіт». Це цілком можуть замовити в офіціанта відвідувачі одного з численних «котячих кафе» в Японії. У містах цієї країни, особливо в багатомільйонному Токіо, — маленькі квартири, тож не багато хто тримає домашніх тварин. Відтак японці почали відкривати заклади, де можна почухати за вушком дружелюбного пса або потримати на руках кішку.