Співатимемо по-італійськи?

Свою діяльність організатора театральних заходів Мауро Тромбетта розпочав з посади художнього керівника театру Реджо в Турині, потім очолив художню дирекцію Римської опери, а згодом став художнім керівником театру Арена ді Верона і театру Белліні в Катанії. З 2003 року — художній керівник Римської опери. Впродовж семи сезонів він був куратором оперних та симфонічних проектів у театрі Карло Косса в Наваррі, директором Громадського музичного інституту Брера. Читає лекції та дає майстер-класи з вокалу й управління театрами в Італії, США, Ісландії, Туреччині, Німеччині, автор численних публікацій з теорії музики і вокалу.

— В Одесі майстер-класи видатного італійського маестро були організовані вперше, і це дало непересічну можливість для навчання і взаємозбагачення різних культур, — ділиться враженнями організатор майстер-класів Сюзанна Іглідіан. — Ці майстер-класи — чудова школа як для досвідчених, так і для юних співаків. Маестро уміє працювати як з початківцями, так і з уже видатними оперними вокалістами.

Мауро Тромбетта поспілкувався з журналістами на прес-конференції, що відбулася в обласній організації НСЖУ, і люб’язно відповів на наші запитання.

— Я об’їздив півсвіту, викладаючи вокал, але в Одесі побував уперше, — ділився своїми враженнями італієць. — Я побував у вашому прекрасному оперному театрі, будівля якого справила на мене чимале враження, оскільки нагадує європейські театри.

— Чим відрізняються оперні постановки в Італії від постановок в Україні, в інших країнах світу?

— У світі існує романська і германська традиції оперних театрів, й Одеський театр опери та балету, як і інші театри на слов’янському просторі, працює за германською традицією. Тобто це театр репертуару. Спектаклі відбуваються майже щодня, постійно змінюючись. З одного боку, це чудово — завжди можна піти до театру й отримати задоволення. Але є небезпека — погрузнути в рутині.

В Італії оперні театри працюють за іншим принципом. Поки готується нова постановка, в театрі нема вистав. Зате потім, коли спектакль готовий, впродовж 20 днів його показують, наприклад, 8 разів, і всі, хто цього бажає, може подивитися прем’єру. У такому випадку вистава не може стати звичною, рутинною. Дуже добре, коли у театрі великий оркестр і багато співаків: вони можуть бути різними, але головне, щоб їх було багато, тоді потенціал театру зростає. Так, у Віденському оркестрі — близько 200 музикантів. Музика — це важка праця, яка вимагає значної концентрації зусиль і пристрасті. Якщо музикант багато працює і ходить до театру, як на роботу, він стає, мов вичавлений лимон. В Італії театри працюють дуже мало. Необхідно знайти компромісне рішення, золоту середину між італійською та германською традиціями, щоб і глядачам, й артистам було комфортно.

— Яке враження на вас справили одеські співаки, котрі приходили до вас на майстер-класи?

— Враження дуже позитивні: тут чимало талановитої молоді з чудовими задатками, яка прагне навчатися оперному співу. У нас, в італійській співочій школі, головне — це правильна постановка дихання. Якщо правильно використовувати дихання, м’язи навколо грудної клітки та сонячного сплетіння також працюють. Причому, таким чином я дихаю навіть тоді, коли просто розмовляю. У видатних представників слов’янської школи — Собінова, Лемешева, Володимира Чернова — також була італійська манера виконання. Коли я працював директором театру Арена ді Верона, Володимир Атлантов співав партію Отелло в однойменній опері разом з Пласідо Домінго, і його сі-бемоль звучало просто неймовірно! Ми були зачудовані.

— Ви — президент і член журі численних музичних конкурсів (Памплона, Мадрид, Нью-Йорк, Рим, Сполетто, Відень) і в майбутньому плануєте провести в Одесі міжнародний конкурс оперного співу. Що дають конкурси виконавцям, які беруть у них участь?

— Існує два види конкурсів оперного мистецтва. В одних можна отримати винагороди у вигляді великої суми грошей. Інший різновид конкурсу — це можливість дебютувати для молодих талановитих виконавців. У журі конкурсу «Травіата-2010» було лише троє — Лучано Паваротті, Капо Б’янко та я, але участь у ньому молодих виконавців дала непересічну можливість кожному з них стати переможцем. Кожен з учасників цього конкурсу мав прекрасну можливість зробити кар’єру співака, всі конкурсанти отримали запрошення на роботу в кращі театри світу. Окрім того, конкурси — це завжди спілкування, обмін досвідом, можливість збагатити свій персональний багаж знань.

— Ви вже давно займаєтеся педагогічною діяльністю, даєте майстер-класи у багатьох країнах світу. Як ви навчаєте своїх учнів? Чи бувало таке, що виганяли когось зі свого класу, відмовляли в навчанні?

— Я вважаю, що вчитель повинен давати певну свободу своєму учневі. Дати йому знання і майстерність, поділитися усім, що знає, але при цьому не вважати себе за хазяїна учня, як роблять деякі викладачі. Вчитель для учня — як батько. Повинен віддати дитині найкраще і відпустити у вільне плавання. Іноді буває, що між вчителем та учнем нема потрібного контакту, іскри — тоді краще його відпустити. У мене впродовж трьох років займалася Сонья Танассі. У нас не було потрібного контакту, тож я був змушений її відпустити. Пройшовши навчання в іншого вчителя, вона стала знаменитою співачкою, і я також нею пишаюся.

— У вас емпірична манера проведення уроків, тобто ви голосом показуєте учневі, як потрібно співати. Що ви робите, коли голос не в формі?

— Намагаюся все одно увійти в форму. Я дуже люблю співати і співаю із задоволенням. Однак вчитель не обов’язково повинен показати, він може тільки натякнути голосом.

— Скільки років в Італії триває навчання оперному вокалу?

— Загалом курс вокалу в консерваторії триває 5 років, але студенти можуть навчатися 7—8 років, повторюючи курс. Сьогодні в Італії це коштує дуже дорого — 1000 євро на рік.

Я ж погоджуюся з Беньяміно Джиллі, великим італійським тенором. Коли до нього в гримерку одного разу пробрався студент і запитав: «Коли ви завершили своє навчання вокалу?» — великий маестро відповів: «Півгодини тому». Навчання не закінчується ніколи, тому що наука співу заснована на властивостях нашого тіла. Моє тіло постійно змінюється, я вже не той, що був 40 років тому, відтак навчатися співати потрібно постійно по-новому.

— Окрім міжнародного конкурсу оперних співаків, запланованого вами в Одесі, ви обіцяєте привезти до нашого міста Пласідо Домінго. Він справді погодився?

— Буквально ввечері напередодні прес-конференції я розмовляв з ним по телефону й отримав попередню згоду. Пласідо Домінго погодився приїхати і провести два концерти, хоча дата приїзду поки що невідома. Він виступатиме не в ролі співака, а як диригент. Я сподіваюся, як мій старий друг, він не виставлятиме величезні ціни, оскільки в нього, зазвичай, захмарні гонорари, і для того, щоб його запросити до Одеси, потрібно збиратися не в театрі, а на стадіоні.

Ольга ФІЛІППОВА.