За Масницями — Чотиридесятниця

Іоанн Златоуст писав, що істинний піст — «це видалення від зла, приборкання язика, відкладення гніву, приборкання похоті, припинення наклепу, брехні і клятвопорушення». Служителі церкви наголошують, що для віруючих піст — не ціль, а засіб відволіктися від задоволення тілесних потреб заради духовного. Без цього, вважають вони, будь-який піст стане просто дієтою.

Найбільш суворі пости — у православ’ї та в ісламі, у католицизмі та англіканстві їх кількість незначна.

Традиція посту сходить до ранніх християн. Основним правилом було не їсти більше одного разу на день, утримуватися від вина, солодкого і поживного, проводити день в самоті і молитві.

У католицизмі є два види посту — утримання від вживання м’ясних продуктів («стриманість», «абстиненція») та обмеження прийомів їжі протягом дня, коли дозволяється тільки одна ситна трапеза й дві більш легкі (власне «піст»). Перший вид наказується церквою в п’ятниці впродовж усього року. Інший — дотримується в Попільну середу і в Страсну п’ятницю.

Великий піст у християнстві має символічний характер: саме 40 днів, як значиться в Біблії, постив у пустелі Ісус Христос.

У V—VI століттях священнослужителі були впевнені, що сорокаденний піст перед Великоднем був апостольським встановленням. Однак сучасні історики дотримуються іншої думки, посилаючись на численні свідчення про існування різних практик посту в перших століттях, як і про поступовий процес його розвитку. Вчені зазначають, що в працях отців церкви початку нашої ери не зустрічається згадок про пости як настанову апостолів, однак самих фактів про різні види стриманості в їжі і мирське спілкування наводиться безліч.

Перша згадка грецького слова «сороковий» зустрічається на початку IV століття в п’ятому каноні Першого Нікейського собору в зв’язку з обговоренням належного часу для скликання синоду.

Історики зазначають, що у встановленні числа 40 днів вирішальну роль повинні були зіграти приклади Мойсея, Іллі і Христа. Втім, не відкидається, що при цьому мали на увазі і 40 годин, які Христос перебував у труні.

У православ’ї спочатку переважала практика, в якій п’ять тижнів Великого посту були підготовчими для особливо суворого посту Страсної седмиці. Однак, встановивши одного разу число 40, тривалість посту намагалися погоджувати саме з ним.

Підготовка до Великого посту починається за три тижні до його початку, що повинно духовно підготувати людину до головної мети посту — покаяння. А власне Великий піст триває шість тижнів, за якими йде Страсний тиждень перед Великоднем. Під час Страсного тижня згадуються Таємна Вечеря, суд, страждання і розп’яття, поховання Ісуса Христа. Традиційно в цей тиждень триває підготовка до головного свята — Великодня.

У перший і останній (Страсний) тижні наказаний особливо суворий піст, під час якого не дозволяється споживати «скоромні» продукти. Крім того, в понеділки, середи і п’ятниці наказана холодна їжа без олії один раз на день. У вівторок і четвер — гаряча їжа без олії один раз на день. По суботах і неділях дозволяється вживати рослинну олію та виноградне вино (крім суботи Страсного тижня) двічі на день.

У Страсну п’ятницю (п’ятниця перед Великоднем) церква забороняє їсти, також багато віруючих утримуються від їжі у Велику суботу до настання Великодня.

Джерело: http://ridna.ua.

Великий Піст, який також називають Чотиридесятницею, є однією з найдавніших і найбільш духовних практик християнської релігії, а число 40 з давніх-давен мало символічне значення. У Старому Заповіті читаємо про 40 днів потопу (Буття 7, 4), про 40-річну мандрівку Ізраїльтян по пустелі (Чис. 14, 33), про 40-денний піст Мойсея поки дістав він від Бога таблиці закону (Вих. 34, 28), про 40-денну подорож пророка Іллі до гори Хорив (І Цар. 19, 8). У Новому Заповіті говориться, що 40-го дня Йосиф і Марія принесли Дитятко-Ісуса до Єрусалимської святині, про 40-денний піст Ісуса Христа в пустелі (Мат. 4, 2), про 40-денне перебування Його на землі після свого Воскресіння (Діян. 1, 2).

Історія Великого Посту давня, багата традиціями і сягає ще апостольських часів. Передпасхальний піст називається Великим не тільки тому, що він найтриваліший, але й тому, що він суворий і найважливіший у житті Церкви та кожного християнина.

«Тому, що ми не постили, нас було вигнано з раю. Отже, дотримуймось посту, щоб повернутися туди», — так писав Св. Василій Великий (Про піст І), і ця тема стала провідною для постових піснеспівів, особливо на початку Великого посту, повідомляє Релігійно-інформаційна служби України.